Тячівщина: Від медіа-магната Максвелла до поета Мідянки

Про найбільший в Україні за населенням сільський район — Тячівський (172,5 тис. жителів) — стало відомо більше, ніж будь-коли. Прорив забезпечила книжка «Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси», що з’явилася цьогоріч у Всеукраїнському державному видавництві «Карпати».

Заохочують до читання пристрасні рядки з вірша на самому початку книжки. Автор Михайло Данилюк присвятив його своїй малій батьківщині:

«Де ще побачиш
майквітучі весни?
У новому вбранні
старовину?
І швидкоплин
Тереблі і Тересви,
І Тиси неповторну
бистрину?»

Весь зміст, загалом на 302 сторінках, дає розлогу відповідь на всі ці запитання.

… Береги закарпатських річок Тиса, Теребля і Тересва подарували Україні вже двох лауреатів Державної премії ім. Тараса Шевченка в галузі літератури — дубівчанина Івана Чендея та широколужанця Петра Мідянку. Із закарпатських просторів вийшли в світ десятки відомих митців — членів національних творчих спілок. На сторінках портретної галереї, що в кольоровій вкладці, — сенатори парламенту колишньої Чехословаччини, народні депутати СРСР і незалежної України, Герої Чехословаччини та Радянського Союзу. Тут і відомий лікар Угорщини й України, засновник Ужгородської обласної лікарні Андрій Новак, і медіамагнат, член парламенту Великобританії, почесний доктор кількох університетів Роберт Максвелл (Людвіг Гох). Перший з них народився в селі Руське Поле, другий — у селищі Солотвино. В золотому фонді зустрічаємо ім’я архієпископа Бориспільського, професора, ректора Київської духовної академії та семінарії Антонія (Іван Паканич), який народився в селі Чумальове.

— Десятки авторів працювали з натхненням, — розповідає голова Тячівської райради, керівник редакційної колегії Михайло Данилюк. — Розділи писали як професійні історики, так і краєзнавці-ентузіасти, галузеві фахівці. Відомості про знаменитих і маловідомих земляків збирали всім миром, вписуючи їх у загальну картину життя району, відомого здавна як частина історичної землі — Мараморощини.

— Складність підготовки «Тячівщини» була в тому, що досі не готували масштабного видання про окремо взятий район Закарпаття, — розповідає редактор видавництва «Карпати» Борис Кушнір. — Як-не-як, сотні фотографій, десятки нарисів про цей регіон від найдавніших часів до наших днів. Інформацію ретельно перевіряли, щоб уникнути помилок, які були можливими через широчезний діапазон і стислий термін підготовки — півроку. Якщо із завданням упоралися, то цей успіх слід ділити на всіх.

У книжці не оминули майже нікого з тих, хто своєю працею і талантом збагачував рідну землю або прославляв її далеко за межами. Кілька білих плям ще залишаються, але їх незрівнянно менше, ніж було до виходу в світ «Тячівщини».

Особливе значення надається світлинам: їх уміщено близько півтисячі! Тут і народний одяг, і стародавній вигляд осель у різних куточках району, і борці з фашизмом та за возз’єднання краю з Україною. Вміщено фото керівників органів державної влади, підприємств і установ від самого заснування району в 1946 році до наших днів.

«Тячівщину» передадуть для всіх освітянських закладів району, її з інтересом читатимуть у земляцтвах Ужгорода й Києва, а для бібліотекарів, істориків і краєзнавців вона обіцяє стати настільною. Наклад видання — 500 примірників.

Василь БЕДЗІР, "Урядовий кур’єр"