АВТОКРАДІЖКИ В ЗАКАРПАТТІ

Крадіжки автомобілів сьогодні майже звична справа. На закарпатських авторинках, подейкують, можна знайти як запчастини будь яких залізних коней, так і самих «коней», звісно з трохи перебитими номерами у потрібних місцях.

Це особливість ринкових відносин і, звісно, місцевий стиль життя. Все ж таки багато хто з нас звикли до речей «тиряних» зі складів колись процвітаючих заводів, і загалом до легкої наживи кінця існування країни рад. І ніхто не натякає таким чином на когось конкретно, чи на сталу звичку до крадіжок у всіх загалом. Просто намагаємось трохи зануритись у причини самих крадіжок.
І раз ми вже почали з звичок, які, як мінімум, зародились в кінці ХХ століття, то варто написати, що у нас так уже повелось, що все, що погано припарковано чи ненадійно захищено, майже обов’язково знайде нового, звісно, незаконного господаря. А як свідчить досвід та статистика правоохоронних органів, у половини випадків знайти винуватця та саме викрадене авто через дві доби з моменту угону вже майже неможливо. І тут – три найпоширеніші причини: одна, якщо ваше авто з класу дорогих (чи занадто дорогих), то ви маєте справу з професіоналами, які знають, що і як потрібно робити, аби воно зникло не тільки з вашої стоянки, а загалом із країни, і якнайдальше. Інша – повільна робота «відповідних чиновників», які надсилають дані до міжнародних організацій тоді, коли викрадене авто вже має нового власника, новий номер і зареєстровано у місцевих органах реєстрації. І сподіватись на його повернення з нової країни перебування, на жаль, є тільки тратою часу. Ну, а третя – досить поширена з відносно недорогими марками машин. Їх просто розбирають на запчастини і продають на тих таки ринках нашої області. І, звісно, вірити в те, що ці запчастини не придбають, бо немає потрібних «папірців» дорівнює нулю. Знову ж таки ми звикли до такого товару і зовсім його не цураємось, адже він дешевший і такий же якісний як і «чесний» товар. А головне – на дешевий товар завжди є покупець, все ж таки у нас такий же капіталізм, як в більшості країн земної кулі.
Та якщо звернути увагу не на причини, загальні для України, а чисто на місцеві особливості автокрадіжок, то тут буде проглядатись деяка відмінність. Наприклад із недавнього звіту Державтоінспекції Закарпаття. На території краю з початку року було здійснено 41 крадіжку, переважно це авто вітчизняного виробництва, 26 з яких розкрито майже в перші години та дні. Також подається інформація про ще 9 випадків коли викрадену машину повертали згодом власнику. Отже, ми маємо 35 хепі-ендів. А інші 6 випадків – напевно, справа замовних крадіжок та роботи спеців. Тобто з цього чітко зрозуміло, що на Закарпатті нема широкої мережі автозлодіїв і, напевно, в більшості випадків місцеві «лиходії» займаються транзитом викрадених авто з Європи а не крадуть місцеві машини.
У своєму звіті обласне ДАІ просить щасливих автовласників не залишати своє майно у легкодоступних місцях, таких як паркінги супермаркетів чи двори поруч з будинком, а паркувати там, де більш захищено і обладнувати машини пристроями захисту чи блокіраторами педалей та запалювання і звичайними «сигналізаціями». Це не дивно. Проглянувши статистику крадіжок, чітко видно, що загалом на Закарпатті злодії оперують ввечері та по опівночі (на Закарпатті це більше 80% випадків) і викрадають авто, які легко збути на ринках чи просто недостатньо захищені. А це свідчить, що ваше авто можуть украсти ваші родичі чи знайомі, які випили зайвого і придумали невеселий спосіб пожартувати, чи просто дрібні хулігани, яким також хочеться жити «повноцінним» життям.
До речі, якщо переглянути статистику ДАІ, то помітно, що найбільше крадіжок припадає на Ужгород та Ужгородський район (це 40-45% всіх авктокрадіжок), але загалом тут і машин більше, тому стверджувати, що в інших куточках краю безпечніше, нема підстав. І також хочеться звернути увагу на ще одну особливість нашого краю. Якщо, до прикладу, в Києві побільшало угонів у робочі години, де викрадачі частенько стали використовувати ці авто як таксі, аби проїхати з однієї частини міста в іншу, то на Закарпатті ввдень крадуть досить мало, і що цікаво майже зовсім не крадуть в обідню перерву та під час звичного місцевого ранкового «кавування».
Тож любі наші читачі, якщо вірити статистиці, вранці ніщо не має заважати насолоджуватись вам приємним ароматом кави та сторінками нашого автожурналу.
Анатолій КОСТЮХ для журналу "AUTOPOST"