Василь Мокану: "Я вважаю справу проти Івана Різака замовною"

В івано-франківському суді триває розгляд справи колишнього губернатора Закарпаття Івана Різака. Про те, як триває процес, його перспективи та яка позиція захисту ми попросили розповісти відомого на Закарпатті адвоката Василя Мокану, який також захищає інтереси Івана Різака.

– Василю Дмитровичу! Не вдаючись у тонкощі юриспруденції хотілося б почути простою, доступною всім мовою, що ж нині інкримінується Івану Різаку і як ставиться до цих звинувачень захист?

Івану Різаку інкримінується доведення до самогубства колишнього ректора УжНУ В. Сливки, одержання хабара, службове підроблення і знову перевищення влади та службових повноважень. Крім того, по іншій кримінальній справі – організація масових безпорядків…

Я вже неодноразово говорив, що вважаю цю справу замовною, справою, спрямованою на реалізацію гасла "Бандитам – тюрми". Ця реалізація здійснюється в гірших традиціях радянського переслідування громадян. Тобто, спочатку є гасло, а потім під нього знаходять людей…

Абсолютно безпідставно, незаконно була порушена справа за статтею про доведення до самогубства. І я думаю, що суд по цьому епізоду має винести лише виправдальний вирок.

Абсолютно необґрунтовано порушена справа щодо вимагання і одержання хабара, тому що, я вважаю, що особа, яка дала свідчення про те, що вона давала хабар, була примушена і зробила це внаслідок того, що проти неї самої не була порушена кримінальна справа.

Аргументи захисту будуть викладені в судовому засіданні, коли в судових дебатах буде дано глибокий аналіз захисниками, і, сподіваюсь, що суд з нашими аргументами погодиться, оскільки судовий процес іде неупереджено, з дотриманням вимог закону і настрій у мене не лише оптимістичний, але й налаштований на отримання виключно перемоги, якщо можна застосовувати такі терміни в юриспруденції, а, точніше, на те, що суд встановить об’єктивну істину, і винесе справедливий, обґрунтований вирок.

- Під час останнього судового засідання у захисту чомусь не виникало ніяких запитань? Чому?

Допитувався Іван Михайлович. Він досить аргументовано у вільному поясненні зупинився на деталях пред’явленого йому обвинувачення. Адвокати ж задають питання настільки, настільки це необхідно для виділення або висвітлення тих позицій, які пом’якшують позицію, або у випадку з Іваном Михайловичем, спростовують. Тобто, Іван Різак на суді детально все висвітлив і задавати йому запитання не було потреби. Питання будуть до тих, хто даватиме проти нього свідчення. Скажімо, до Іщенка, до Пауля та інших осіб. Позиція Івана Михайловича чітка, він каже, що є невинною особою і не визнає себе винним у пред’явлених обвинуваченнях. Отже, нема сенсу дублювати ті питання, які вже з’ясовані.

Ви вже говорили про те, що абсолютно безпідставно і незаконно була порушена кримінальна справа про доведення до самогубства колишнього ректора УжНУ. Черговим доказом того, що Різак був у хороших стосунках з покійним В. Сливкою може слугувати і книга професора УжНУ Юрія Балеги, яка недавно побачила світ. Юрій Іванович тривалий час був співголовою Закарпатської обласної організації Народного Руху України, очолював об'єднання демократичних сил. Так от що пише Ю. Балега у своїй книзі: “ … Якось я, як голова УНРЗ з головою ВУТ “Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка професором П. Чучкою був на прийомі у тодішнього голови облдержадміністрації І. Різака. Обговорюючи стан справ в області, ми дорікнули пану Різаку за те, що він допоміг пану Сливці, який розвалив роботу університету, напротязі семи років, обіймаючи ректорську посаду. Пан Різак поскрушався: знаєте, люди добрі, Сливка був моїм науковим керівником, і я не міг відмовити йому".

Що тут можна сказати. Цей склад злочину – доведення до самогубства – вимагає наявність передбачених законом ознак, і цих ознаки немає в матеріалах справи. Якщо ми аналізуємо цю справу, то бачимо, що зміст статей, які були надруковані в газеті “Право захист", не містить жодних образливих фраз щодо Сливки. Дається характеристика в цілому цієї інституції. І це нормальне явище тому, що університет не є священною коровою.

І, навіть, якщо Іван Різак хотів би, щоб Сливка не був ректором, а була інша людина – це не є злочином. Це не є навіть адміністративним правопорушенням. Приходить нова влада, 17 тисяч людей було звільнено – це нормальна робоча обстановка. Закон лише тоді ставить питання про притягнення, якщо це зроблено за низкою наявних обставин, тобто, якщо він був би від нього в службовій залежності. Голова ОДА немає жодного відношення, не він приймає ректора на роботу, не він його звільняє. Статті не містять нічого образливого. Що робить слідство? Воно обвинувачує Різака в тому, що він цькування організував через правоохоронні органи, через організацію перевірок. В обвинувальному висновку і в постанові замовчується, які ж це були перевірки, коли вони проводилися, ким. Чим підтверджується дача Різаком таких вказівок? Усних чи письмових? Більше того, в обвинувальному висновку слідство повністю мовчить, і не дає жодної характеристики, і не наводить доказів актів перевірок. А чому? Тому що всі перевірки, і це глибоко проаналізовано захистом, були плановими. І особи, які їх проводили, допитані. Якоїсь особливої поведінки в тих, кого перевіряли, не було помічено. Але в обвинувальному висновку дані цих перевірок органами слідства замовчуються. Тобто, слідство не бажає, щоб це було предметом дослідження. Але це було предметом дослідження. Тобто, щодо цього обвинувачення, яке дало старт цьому беззаконню, ми бачимо, що і в залежності не був, і статті не містять для Сливки жодних образливих даних, і Тємнов заперечував, що йому давали вказівки. Тому, що там було, що Різак дав усну вказівку Тємнову, щоб він писав статті, в яких необ’єктивно відображав би роботу УжНУ і його ректора Сливки.Тємнов це заперечує. Сподіваюсь і в судовому засіданні він буде казати правду і суд істину встановить. Тобто свідків, які говорять, що десь там щось чули, що Різак казав, що Сливка не справляється або, що треба його поміняти, всього двоє чи троє із майже 30 свідків, які проходять по справі. Інші показання свідків не містять жодних фактичних даних, які б підтвердили наявність ознак інкримінованого йому злочину.

- А як ви прокоментуєте епізод щодо отримання хабара?

Тут ще більше абсурдності. Формально джерело доказів – показання Іщенка – здобуто у передбаченому законом порядку. Але ми маємо дивитися ще, хто є ця особа, за яких обставин вона дає показання. Чому ця особа лише через рік після того, як нібито дала хабар, раптово "просвітліла", вирішує показати себе правдолюбцем, їй стає тяжко жити з оцим гріхом на душі. Нічого подібного. Почався вал репресій. Я переконаний, що цю особу поставили перед умовою, і ми суду надамо постанови, у яких констатовано, що ставилося питання про притягнення її самої до кримінальної (або адміністративної) відповідальності. І от із цього починається старт. Коли людина, будучи неодноразово допитана, не може сказати, за що від неї вимагали хабара. Тому, що відповідальність за отримання хабара наступає лише тоді, коли він дається за виконання або невиконання службовою особою тих обов’язків, які входять в її компетенцію. А Іщенка слідчі разів чотири допитували і намагалися з’ясувати, за що ж від нього Різак гроші просив. Відповідь була “Не знаю. Він мені це не казав". І лише в останньому допиті Іщенко таку, дозволю собі таке слово, ахінею каже, що він, мовляв, дав хабар тому, що хотів, щоб його авторитет зберігся і так далі. Другий момент. Просто з точки зору здорового глузду. Скажімо, зарплата Іщенка була, припустимо, 1500 гривень чи 1000 гривень. Питається, що ж він так її цінував, що готовий був дати 42 тисячі доларів хабара, щоб її зберегти. І він, чесно працюючи, ці 42 тисячі доларів зможе повернути собі шляхом отримання цієї зарплати через скільки, через десятки років? Алогічність. Я вважаю, що і в цьому відношенні захист спроможний доказати, що він (Іщенко) каже неправду. Показання Іщенка абсолютно не підкріплені нічим і є голослівними. Хоча зараз вони кажуть, що в той день він брав кредит. Але Іщенко нікому з рідних не казав, що кредит брався для дачі хабара. Щоправда, тут як тут з’являється свідок Паульо, який стверджує, що він особисто чув, як це було. Цілком слушно зауважив Іван Михайлович, що невже він такий наївний, що якби й вимагав хабара, то став би посвячувати у це всю футбольну команду…

З моєї точки зору, це дуже небезпечний судовий прецедент може бути, якщо визнати людину винною у такому. Якщо б якась одна особа написала таку заяву щодо слідчого, який вів справу, прокурору, який здійснював нагляд, прокурорів, які працюють в системі прокуратури України, то вони б сказали, що це абсурд. Немає банкнот, ніхто не бачив, не чув, нічого немає… Якщо визнати когось винним у такому, то тоді ми відкриваємо простір для зловживань. Маса людей, кому щось не сподобалося, суддя виніс рішення, яке комусь не сподобалось, пишуть заяву, що він давав гроші, хабар. Тоді відкриваються безмежні можливості для зловживань.

Відносно звинувачень у видачі посвідчень, операцій з телефонами, то це вже ті статті, які йдуть, так би мовити, в "нагрузку". Як кажуть, побільше б статей, аби щось залишилося. Що стосується статті про організацію масових безпорядків. Я вважаю, на такій же підставі Різака можна звинуватити у змові з Бен Ладеном в організації терактів у США.

Які тут покази? Знову таки тут головний і завжди присутній свідок Паульо, який бере телефон від Чубірки… І то він у своїх показаннях не свідчить, що отримував вказівку організувати. Коли він приїхав, події вже закінчилися. Тобто, йде така об’єктивна інкримінація подій, до яких людина не причетна. Так, ці події мали місце, але обов’язково прив’язують до цього Івана Михайловича за відсутності будь-яких доказів.

Робота буде закінчена в суді. Я переконаний, що захист зможе довести, що Іван Різак є абсолютно не винуватою особою.

СДПУ (о)
Василь Мокану: Мета слідства — навішати на І.Різака "всіх собак"!