На Чоп «вішають» все сміття?

Сміттєзвалище поблизу села Тисаашвань стало яблуком розбрату між Чопом та Ужгородською районною владоюПроблема сміттєзвалищ стала глобальною для України, майже кожне місто має з цим біду. Чим більше місто, тим більше сміттєзвалище, а від цього купа проблем – погана питна вода, засміченість сусідніх територій та постійні пожежі з чадним димом, що інколи накриває місто, як туман. Не обійшла ця проблема і невелике закарпатське містечко Чоп.



Минулого тижня газета «Вісті Ужгородщини» опублікувала матеріал про чопське сміттєзвалище. Мова йде про те, що міська влада ще з 2001 року усно домовилася з сільським головою с.Тисаашвань, територія котрого межує зі сміттєзвалищем, про вивезення на дану територію побутових відходів. Проте до цих пір між владою Чопа та селом Тисаашвань нема елементарної угоди про оренду даної території з метою вивезення на неї відходів. Більше того, згідно з документами, як зазначається у статті, земля, засипана сміттям, має статус сільськогосподарської, а де-факто – це міське сміттєзвалище. На шпальтах газети керівник Ужгородської РДА Анатолій Колібаба вимагає, щоб місто Чоп відшкодувало Тисаашвані земельні сільгоспвитрати і сплачувало сільраді оренду за сміттєзвалище, а також провело відповідну документацію полігону відходів.



Думку іншої сторони – чопської міської влади – вирішила з’ясувати «НЕДІЛЯ». За словами міського голови Чопа Галини Цар, «дане сміттєзвалище має довгу історію з бородою». Воно виникло ще в далекі 1950-ті. А чому саме на це місце почали звозити різні відходи, достеменно не відає ніхто. «Мабуть, тому, бо так вирішили районні партійні боси, - висуває здогадку Галина Василівна. - Окрім того, від сміттєзвалища більше страждає не Тисаашвань, як згадується в публікації у «ВУ», а саме Чоп, тому що всі стічні води звідти прямують паралельно течії Тиси, яка тече в напрямку Чопа. А погана якість води у сільських колодязях Тисаашвані – через те, що в підземні води роками попадають каналізаційні стоки з території військової частини, яка розташована поруч. З метою запобігти подальшому попаданню каналізаційних стоків у ґрунт, влада міста запланувала збудувати тут локальні очисні об’єкти, щоб вже очищену воду викачувати до водойми. Але з різних причин районна СЕЗ чомусь не хоче давати дозвіл на їх будівництво».



«Не розумію, чому керівництво району проблему сміттєзвалища хоче перекинути лише на Чоп, адже сюди звозять відходи жителі трьох навколишніх сіл, які за кількістю населення перевищують наше місто. На їх території також знаходяться промислові підприємства. То чому ж лише Чоп має нести відповідальність за його облаштування», - зауважує Галина Цар. На її думку, питання потрібно вирішувати спільно з районною та навіть обласною владою, а не залишати місто наодинці з проблемою. Адже мешканці сіл не платять ані копійки за те, що звозять сюди відходи, а впорядкування смітника, роботи по його підсипанню лягають на плечі міської влади. Як стверджує голова Чопської міськради, в лютому цього року на територію сміттєзвалища працівниками районного відділення водгоспу було вивезено 17 тонн сміття з відходів деревини та пластикові пляшки, які зібрали під час очистки русла Латориці. Жодної копійки на впорядкування після цього полігону твердих та побутових відходів міський бюджет не отримав. «Районній владі не потрібно з нами спілкуватися через ЗМІ, таким чином проблему не вирішиш. Слід шукати компроміс за столом переговорів. Адже проблема нашого сміттє­звалища має глобальніші об’єми і виходить за рамки нашого міста», - зазначила Галина Цар.



За її словами, міська влада для впорядкування звалища відходів навіть знайшла угорського інвестора, компанію, яка уже впродовж кількох років працює на Виноградівщині. Зміст їх роботи в тому, що шляхом пресування об’єм відходів зменшувався б втричі. Але через позицію сільського голови Тисаашвані, яка прямо під час переговорів з угорською стороною наголошувала на тому, що влада Чопа не сплачує оренду та компенсацію селу, вплинула на рішення інвесторів. Звісно, вони відмовилися від роботи, допоки не будуть з’ясовані всі проблемні питання.



Роман СЕНИШИН