Додати новий коментар
Закарпатське Солотвино та румунський Сігет у повоєнні роки жили різним життям!
До 1918 року вони були єдині. У той час Солотвино було промисловою околицею Сігету, де добували сіль, повідомив портал Фокус. А в центр їздили до церкви і на бали. Після Першої світової війни Солотвино стало чехословацьким, а Сігет - румунським.
З плином часу зв'язок між містечками припинився, коли в 1944 році відступаючі італійські війська підірвали міст через Тису, а по річці пізніше проляг радянський кордон.
У 2007 році міст побудували заново, відкрили пункт пропуску через кордон, і родичі, які багато років не бачили один одного, знову змогли зустрітися.
У повоєніі роки Солотвино та Сігет жили різним життям, і це відразу видно, коли ви перетнете червону межу посеред мосту. За радянських часів в Солотвино все так же добували сіль, що ілюструють напівзруйновані заводи, вироблені кар'єри і повідомлення про небезпеку провалів в підземних соляних печерах. Свідченнями нового часу виступає активна забудова на трасі, що веде до кордону, з безліччю магазинів і мотелів, в тому числі з розрахунком на туристів, які хочуть оздоровитися в соляних печерах і на озерах.
В Сігеті ж, незважаючи на соціалізм, змогли зберегли старе місто, синагогу і будинок знаменитого письменника Елі Візеля. З в'язниці тут зробили музей комуністичного режиму. В Сігеті працюють за європейськими правилами залучення туристів з відповідним рівнем сервісу. Тому жителі Солотвино ходять через кордон не тільки для торгівлі сигаретами, а й на каву, особливо коли під час свят на українській стороні все кафе закриті.
UA-Reporter.com