Додати новий коментар

«КИДАЛА» У РЯСІ
№ 9 (160) 1 - 7 березня 2006 року
Якщо відомий бізнесмен зненацька приймає сан і стає дияконом, то це не від того, що він у чомусь розкаявся і вирішив замолити свої гріхи, а швидше -- це його новий бізнес-проект.

Тож якби Ільф і Петров писали свій знаменитий твір «12 стільців» нині, то й отець Федір у них був би достойним суперником Бендеру. Тим паче, що його образ і вигадувати не потрібно – досить поїхати до Ужгорода і познайомитися з бурхливою діяльність ректора Української Богословської Академії ім. Святих Кирила і Мефодія (УПЦ), диякона отця Віктора Бедя, який, за заповітом незабутнього Остапа Ібрагімовича, копійки по кишеням не «тирить» -- грає за великими ставками.

Взагалі на Закарпатті пан Бедь – особистість легендарна. З його ім’ям пов’язують діяльність потужного в краї концерну «Срібна земля». Сфера діяльності – гуртова й роздрібна торгівля продовольчими товарами й алкогольними напоями, громадське харчування, готельний бізнес, видавнича діяльність, юридичні й нотаріальні послуги тощо. Віддаючи належне неабияким розумовим здібностям пана Бедя, нагадаємо, що без певної допомоги місцевої влади навряд чи концерн мав би такі успіхи. Секрет такого сприяння бізнесмену дуже простий – Віктор Васильович колишній народний депутат Верховної Ради України першого скликання. Тоді пан Бедь був яскравим представником націонал-демократичних сил. Проте після 1993 року поволі набув слави “чемпіона з необрання”. Програв вибори до парламенту 1993-го та 1998 року, на посаду голови обласної ради 1993 року, міського голови Ужгорода 1998 року, пройшовши політичний шлях від Руху (голова Закарпатської крайової організації) та ХДПУ (заступник голови партії) до ПРП.

Зокрема, на парламентських виборах 2002 року його не обрали за № 74 виборчим округом, де він балатувався від блоку політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Вочевидь, образившись на «погану підтримку», Бедь на минулих президентських виборах кардинально змінює погляди. І досі на сайті Януковича «висить» цікавий лист. Аби редакцію не звинуватили у перекручуванні змісту, наведемо цей документ повністю (зберігаючи стиль та орфографію).

«Шановний Віктор Федорович!

Трудові колективи структур, які я маю честь очолювати, прийняли рішення підтримати Вашу кандидатуру на виборах Президента України. Від Християнсько-народної Спілки Закарпаття мобілізували 140 активістів. Але є іще резерви: щотижнева газета "Срібна Земля" (тираж 6000 на 16 сторінках), адвокати і помічники адвокатів адвокатського бюро "Срібна Земля" (біля 20 висококваліфікованих юристів), професорсько-викладацький склад і студенти Академії. У випадку необхідності, просимо розраховувати на нашу підтримку по Закарпатській області. Нехай Господь Бог благословить Ваші діла і помисли во ім’я нашого народу і України.

З повагою
ректор Української Богословської Академії
ім. Святих Кирила і Мефодія (УПЦ),
голова Християнсько-народної Спілки Закарпаття,
народний депутат України 1-го скликання,
професор Віктор Бедь».

Коментарі зайві. Лише нагадаємо, що напередодні тих виборів місцеві братки, які підтримували «проффесора», аж ніяк не діяли за принципом «полюби ближнього свого».

Однак справа навіть не в політичних уподобаннях пана Бедя, які, до речі, коливаються разом з рейтингами партій. Просто це ще раз свідчить про те, що такій людині довіряти не можна. Мабуть, знають про це і його колишні ділові партнери. А щоб не бути голослівним, наведемо лише один епізод з бурхливої діяльності Віктора Васильовича.

Свого часу, користуючись тісними зв’язками з високопосадовцями, пан Бедь (точніше одна з його комерційних структур) орендував у центрі Ужгорода на 49 років одну з будівель. Згідно з договором, він не мав права без згоди Фонду комунального майна міста здавати приміщення в суборенду. Однак цим пунктом Віктор Васильович мало переймався, документ заховав подалі від чужих очей в шухляду столу і розпочав бурхливу діяльність. Частина приміщень віддав під ресторан «Коруна», іншу - здаі у суборенду Закарпатському інс