Додати новий коментар

Комітет з Шевченківських премій не мав часу , терпіння і бажання прочитати щось більше, ніж збірку віршів, хай і оригінальну, і самобутню, і цікаву... Персони на високих кріслах не вдумались, не напружились, не вглибились у навколишній світовий літературний процес. А перед ними височіла вершина , до осягнення якої треба було дуже високо піднімати голову. Ця безперечна вершина - роман Мирослава Дочинця "Вічник". Такого багатовимірного, глибокого і повчального твору давно не було в українській літературі. Людське життя, сповнене страждань, в контексті світових історичних подій, усвідомлення Людини - як Божої істоти і водночас частки вічної Природи - така багатоаспектність пізнання світу письменником через реальну долю, осмислену трепетним, живим серцем і в сучасній драматичній
напрузі - заслуговує найвищої оцінки і визнання. Шкода, що" Олімп поціновувачів" в поспіху не помітив
масштабу цієї літературної вершини. Але читач голосує все одно за "Вічника" - подивіться, які тиражі, а в книгарні книжку годі купити. Як би там нагорі не повернулось - а лауреат читацької премії - для нас -М.Дочинець.