Додати новий коментар

Володарка титулу «Miss Supranational Ukraine» Вікторія Німець про модельний бізнес не мріє, хоче написати кандидатську і працювати в університеті. Минулого року вона закінчила економічний факультет УжНУ і сьогодні має намір продовжити наукову діяльність.

Володарка титулу «Miss Supranational Ukraine» Вікторія Німець про модельний бізнес не мріє, хоче написати кандидатську і працювати в університеті. Минулого року вона закінчила економічний факультет УжНУ і сьогодні має намір продовжити наукову діяльність.

Вікторія представить Україну на престижному конкурсі «Miss Supranational», який відбудеться в Польщі. До цього часу вона неодноразово брала участь і перемагала в таких конкурсах, як «Miss Globe», «Miss Princess of the World». Під час розмови дівчина зізналася, що трохи хвилюється перед участю в конкурсі, бо хоче гідно представити країну й Ужгород зокрема.



— З чого починалося твоє захоплення модельним бізнесом?



— Займаюся з 10 років. Тоді відбувся мій перший конкурс краси в гімназії — «Міс Осіння Дюймовочка». Згодом мене помітила директорка модельної агенції в Ужгороді Зоряна Зінов’єва. Вона запропонувала мені пройти навчання у спеціальній школі. Після цього запросила на конкурс «Міс Тінейджер Закарпаття», в якому я перемогла. Цього ж року — у 2006-му — я брала участь у конкурсі «Юна міс України». Згодом були конкурси «Красуні України», «Міс Гран-прі Закарпаття», «Принцеси світу», «Miss Globe».



— Чи не важко поєднувати участь у таких конкурсах із роботою?



— Трохи важко поєднувати заняття модельним бізнесом із роботою, бо робота в мене насичена. Працюю менеджером проектів транскордонного співробітництва. В нас доволі часто робочі поїздки, семінари, тому важко поєднувати, бо іноді з роботи відпрошуюся на три тижні.



— Чим для тебе є конкурс «Miss Supranational», наскільки важлива перемога?



— Хочеться гідно представити свою країну, особливо в такий непростий час. Головне для мене — участь, оскільки такі конкурси дають чималий досвід, нові знайомства на майбутнє. Цікаво побачити й Польщу.



— Які номери готуєш у рамках цього конкурсу?



— На «Miss Supranational» буде талант-шоу, в якому буду співати українську пісню.



— Які маєш хобі, чим займаєшся у вільний час?



— Хобі в мене різні — візаж, образотворче мистецтво, вокал. Також викладаю в модельній школі в Ужгороді дефіле і візаж.



— Чи бували ситуації, коли стикалася з конкурентками, які неприязно ставилися до України?



— Не пригадую таких ситуацій. Зрозуміло, що конкурси великі, багато дівчат, тому за мовною чи іншою приналежністю іноді розділяємося на групи. Але ворожнечі між нами немає.



— Як тебе запросили до участі?



— На подібних конкурсах ми знайомимося з представниками інших конкурсів такого типу. На одному з попередніх конкурсів був представник «Miss Supranational», який і запросив мене виступити від України.



— Як реагують на ужгородок під час таких конкурсів? Чи знають, яка це частина України?



— Здебільшого не знають, тільки умовно знайомі з Західною Україною. Зустрічала й тих, хто дуже хвалить Закарпаття, відпочиває тут. На світових конкурсах доволі часто розповідаю про наше місто.



— Чи підтримують тебе батьки, як ставляться до участі в конкурсах?



— Батьки, звичайно, підтримують, допомагають і дуже хвилюються за мене!



— Як ставишся до розмов про те, що на конкурсах краси переможці відомі заздалегідь?



— Щодо того, чи відомі переможці заздалегідь, не можу дати однозначної відповіді... Брала участь у багатьох конкурсах, у деяких із них перемагали справді дуже достойні дівчата, а в інших результат був зовсім неочікуваним. Звичайно, краще, коли на конкурс відправляє національний директор, тобто модельна агенція. У такому разі, як на мене, відчувається більше підтримки і зростають шанси отримати престижний титул.



— У майбутньому бачиш себе в модельному бізнесі?



— Планую працювати менеджером проектів транскордонного співробітництва, а також в університеті. Конкурси для мене радше як хобі. Майбутнє планую пов’язати з більш серйозною професією. Маю намір писати кандидатську і згодом працювати в університеті.

Наталія Каралкіна, фото з архіву Вікторії Німець