Хто мав честь і мужність на фронті, той має шану й повагу і в мирні дні

Валентин Кришталевич народився 14 жовтня 1926 року в м. Улінці Вінницької області в сім’ї інтелігентів. Батько – інженер, мати – лікар.

У 1940 році, після закінчення семирічки, поступив у Київський автодорожний технікум перший курс якого закінчив у червні 1941 р. й отримав посвідчення водія ІІІ кл.

З липня по 19 вересня 1941 року знаходився в народному ополченні в м. Києві. З вересня 1941 по листопад 1943 р.р. був на окупованій території у м. Кременчук Полтавської області. У 1943 році, під час окупації, вступив у члени ВЛКСМ та діяв у складі підпільної організації автогаража, де працював водієм.

У грудні 1943 р. добровільно вступив до лав Червоної Армії й воював у складі 1 і 2 Прибалтійського та 1 Білоруського фронтів водієм автомобільного батальону. Після другого поранення, яке було важким, Валентин Миколайович був признаний інвалідом ІІІ групи й демобілізований з Червоної Армії.

З 1945 по 1947 роки Валентин Миколайович працював у м.Кременчук механіком автогаража, а у березні 1947 був запрошений для роботи в м. Ужгород й до 1971 року працював на різних посадах – головний інженер облспоживспілки; головний механік Ужгородського винрадгоспу; старший інженер Закарпатського облавтотресту в якому займався створенням нових автотранстпортних підприємств й за його участю були відкриті перші міські та приміські маршрути пасажирських перевезень в містах Ужгород і Мукачево, продовжені та відкриті нові міжміські, республіканські і міжнарожні автобусні маршрути; заступник начальника автоколони № 2195. У 1971 по 1998 роках - очолював автошколу Мінатотрансу.

Ще у далекому 1954 році, після XIX з’їзду КПРС, Валентин Миколайович, як сам каже „...цілком і повністю...” порвав зв’язки з ідеологією КПРС й ніколи в її ряди не вступав. Тільки в 1998 році він став членом СДПУ(о) і був одним із перших її засновників на Закарпатті. Зараз він член бюро Ужгородського міському СДПУ(о), голова комісії по роботі з ветеранами і людьми похилого віку Закарпатського обкому СДПУ(о).

З 1991 року Валентин Миколайович – голова Ужгородської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил. На цій громадській посаді ним організовано, ось уже на протязі 5 років, щомісячне отримання найбільш соціально незахищеними інвалідами війни та вдовами загиблих обласного центру 45 продовольчих пакетів, кожний на суму 15-25 грн; завдячуючи йому – відкрита аптека „Ветеран”. Валентин Миколайович також налагодив зв’язки з благодійною організацією із Голандії, яка надає організації допомогу одягом, взуттям, білизною та інвалідні візки. Завдяки тісній співпраці з обласним фондом допомоги інвалідам, вдовам та дітям (голова – Мешко Ю.В.) інваліди війни та вдови отримують допомогу одягом, взуттям, продуктами харчування. Активна життєва позиція Валентина Миколайовича, довіра колег-інвалідів війни привела до обрання його у 2000 році головою обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил.

За фронтові заслуги Валентин Миколайович нагороджений орденом „Червона Зірка”, медалями „За бойові заслуги”, „За взяття Кенігсберга”, „За перемогу над Німеччиною у Вітчизняній війні 1941-1945 років”. В мирний час він також нагороджений орденами „Богдана Хмельницького” ІІІ ст., „За заслуги” ІІІ ст., „Вітчизняної війни” І ст., 17-ма медалями, грамотами Кабінету Міністрів, облдержадміністрації та ін.

З нагоди 60-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників щиро вітаю ветеранів війни обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил, бажаю всім здоров’я, щастя, благополуччя і всілляких гараздів. Михайло Чейпеш, Уповноважений представник Державного комітету України у справах ветеранів у Закарпатській області