Відвернення руйнівних стихій — запорука соціально-економічного прогресу

У місцях біля річок і потоків, де людям загрожують повені й паводкові явища, ліпше не створювати власними руками і своїм недбальством передумови для більш активного розгулу стихії.

У Центрі пропаганди управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області вам можуть навести безліч прикладів надто безпечної поведінки нашого люду. Приміром, важливою проблемою є гравієві наноси, що є в районах багатьох перевірених мостів. Вони страшенно заважають безперешкодному пропуску води. Чи не найбільші з них утворилися протягом минулого літа на річці Уж у районі Перечина та на автодорозі Великий Березний — Чорноголова — Дубриничі. Там можна побачити “язики” гравію довжиною навіть п’ять десятків метрів. Аналогічну картину можна оком, не закликаючи на допомогу Іллю Рєпіна, намалювати і на під’їзді до міжнародного молодіжного табору “Верховина” на Ужгородщині. Причиною наявного сюжету для такої живої картини є те, що біля нових мостів залишилися фрагменти старих, через які й створюються неприпустимі наноси різного непотребу, грунту, каміння та гравію. Наприклад, у Перечині старий недемонтований міст викликав утворення наносу деревини об’ємом близько 60 кубометрів. Тому під діючим мостом усе страшенно замулилося…А на березі можливі наноси, про які ми вже писали вище.

Інколи, що страшить найбільше, самі мешканці сприяють виникненню передпаводкових ситуацій. Як диверсанти проти… самих себе. В Зарічеві на Перечинщині ліпшого місця не знайшли для скидання сміття, ніж дренажний канал під автодорогою Львів— Самбір — Ужгород. Тільки дощ піде — тут зразу розливається ціле озеро. Тривалі опади викличуть затоплення багатьох садиб. Зрозуміти таку поведінку, без додаткових пояснень фахівців-психіатрів, дуже важко.

Обласна влада не стоїть осторонь цієї проблеми. Чисельні недоліки стали приводом для порушення низки питань щодо безпеки закарпатців та їхніх осель на недавньому засіданні обласної комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Головував на ній заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Степан Ревак. Він зазначив, що зацікавлені організації, відомства, міські та районні державні адміністрації повинні зробити все можливе, аби паводки 1998-го та 2001-го року на Закарпатті не повторилися з такими ж катастрофічними наслідками. Перший заступник начальника УМНС України в Закарпатській області Іван Гелебан резонно зауважив, що витрачені на розчищення підмостових русел доцільні кошти завтра дадуть значний економічний ефект, якщо вдасться відвернути цілком можливий черговий паводок. Адже на ліквідацію наслідків доведеться витратити набагато більше народних грошей.

Закарпаття наразі є передовим регіоном України в сенсі активного здійснення заходів щодо попередження повеней і паводків. Окрім постійного моніторингу гідрологічного режиму (а з часу останньої повені 2001-го року кількість гідрологічних постів у нашій області майже подвоїлася, за повідомленням Центру пропаганди управління МНС України в Закарпатській області), вживаються також інші заходи щодо забезпечення протипаводкового захисту населених пунктів та прилеглих до них територій. Як бачимо, і стан підмостових русел і мостових опор перебуває під пильним наглядом УМНС України в Закарпатській області. Щодо цього здійснюються дієві рейди. Нещодавно у Великоберезнянському, Перечинському та Ужгородському районах було обстежено чотирнадцять великих та середніх автомобільних мостів та тридцять вісім дренажних труб і коробів. На початку матеріалу ми показували, що учасникам рейдів найчастіше доводилося відмічати недолік, пов’язаний із захаращенням підмостових русел річок. Таке скупчення тісно переплетеної деревини, під час раптового паводку, здатне не тільки стримувати проходження води, але й цілком напевно посприяє нагромадженню інших дерев, сміття, конструкцій, знесених водою. А це викличе непередбачувані наслідки для народу й довкілля. Подібне захаращення зовсім недавно надибали працівники рятівничих служб між проміжними опорами залізобетонного мосту через ріку Латориця на автомобільній дорозі Ужгород — Демичі. Там утворився затор. Через це два підмостові прольоти фактично не діяли. Це перекрило річку на шістдесят відсотків.

Рятівники ведуть боротьбу проти таких кричущих фактів уже зараз, не забуваючи ні на мить про свою гуманістичну місію в нашій незалежній державі, де людина є пріоритетом державницьких устремлінь ліпших національних умів, котрі щохвилі дбають про наші безпеку та душевний спокій. Василь Зубач