Дрова - теж товар. Але нині дуже дефіцитний... (ФОТО)

Оселі опалюють як газом, так і вугіллям й дровами. І перше, і друге, і третє – вкрай нині цінне та дороге...

Усі три фото присвячені одній темі – зимі, дровам і теплу. Ще кільканадцять років тому ліс, дрова, відходи, паллети, брикети не були такими актуальними, як тепер. Тож коли побачив, скільки дров припасено на зиму – не міг не зафіксувати фотоапаратом (перший кадр). Роботи ґазді взимку вистачало. Зате в хаті тепла не бракувало. В руки при тих кількох морозних днях січня не хукали. І рукавиці не одягали. На другій світлині – містом мчить колісно-гумова підвода, теж завантажена дровами. Коник, очевидно, негодований, слабує, тож і лупить його фірман з усієї сили. Товар уже порізаний, залишається його скласти та поколоти, за півтори кубометри просив 450 грн. Але це було два-три тижні тому, коли долар мав ціну 23-24 грн. У останні дні «зелений» і взагалі злетів аж на цілих 3 грн. Тож і дрова подорожчали. У місто везуть це тверде паливо з усіх-усюд (третє фото): з сусідніх районів, з хащі Берегівського держлісгоспу, Квасова, Верхніх і Нижніх Реміт тощо. Машинами й підводами, навіть на плечах несуть або на велосипеді пнуть. Таку картину можна побачити у Гаті, коли хворост у лісі назбирають і додому його доставляють. Газ нині має високу ціну, щойно невідправлений у відставку Прем‘єр Арсеній Яценюк відрапортував: найголовніше досягнення уряду – це те, що Україна зуміла (змогла?) зіскочити з російської газової труби (читай – голки. Авт.). Отже, газу споживаємо значно менше, аніж, приміром, торік, та ще й свого, а не з Сибіру чи з Ямалу. Разом з тим попит на дрова дав поштовх такій темі, як переобладнання хатнього опалення, встановлення пічного, тож багато хто пригадав, як свого часу печі мурував. І зараз теж мурує. Не тільки печі кладе, але й каміни. Хоча в цьому нічого складного немає, бо якщо в голові хоч трохи щось шурупаєш, а ще маєш диплом профтехосвіти, то таку піч викладеш, що диву можна датися. Звісно, руки мають бути майстровиті й комп‘ютер під боком. Якщо якась заминка – одразу ж підглянути можна. У принципі, тема енергозбереження, опалення, котлів (газових і твердопаливних) така широка, що цілі трактати можна писати. Слід сказати, що коли Закарпаття не було газифіковане (тому нині десь 40-50 років), усі намагалися на зиму припасти якнайбільше дров. Рубали в лісі, везли, у тому числі на самотяжках (сани, які тягнула одна людина), вдома різали, кололи, складали, відтак в‘язанками заносили до хати, підсушували й підкладали у вогонь (шпор). Мало хто з минувшини зберіг так милі дитячому зору картини. Зрозуміло, молодь про це не пам‘ятає, а ось люди старшого віку залюбки згадають ті «безгазові» для нашого краю часи. Виходить, що все повертається. Але вже хащі не такі густі, довкола все порубано й понищено. Але ще є місця, де можна заготовляти. Тож знову грітимемося (і гріємося!) дровами. Хоча нині кожне поліно й без того дефіцитне та дороге. І взагалі, щоби привезти дровцят, необхідно або дозвіл мати лісника, або так нарубати їх, аби залишитися непоміченим. А попадешся – штраф такий заплатиш, що й не радий будеш цій оборудці. Словом, чим би не грів житло – вугіллям, дровами, газом – усе нині цінне та дороге. Якщо точніше то безцінне все: і перше, і друге, і третє…

Михайло СИНЬООКИЙ
Фото автора.