Хто сказав, що загроза від Чорноморського флоту Росії для України – мінімальна?

Інформація, що доходить навіть до Західних областей України про ситуацію з Чорноморським флотом РФ у Криму, турбує дедалі більше. Останній інцидент з пограбуванням російськими військовослужбовцями українського громадянина, мене, як журналіста-аналітика, взагалі обурив: та скільки це триватиме?

Захотілося дізнатися детальніше, та яку ж загрозу національній безпеці несе в собі Чорноморський флот? Особливо з тієї позиції, що проросійські ЗМІ нас, українців, доволі наполегливо переконують чимось на кшталт — «Загроза чорноморського флоту РФ для України – мінімальна». Щось з огляду на ту інформацію, яку мені вдалося зібрати, не віриться…

Остання, але не перша крапля перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму — групове пограбування з застосуванням насилля п’ятьма російськими моряками громадянина України. Це сталося в Севастополі 14 вересня, у чоловіка відкрито відібрали мобільний телефон вартістю в 1300 гривень, причому керівництво ЧФ РФ чомусь навіть не спішило виправдатися за ці дії своїх підлеглих! Причому це не перший подібний прецедент, торік трьом військовослужбовцям ЧФ РФ, які проходять військову службу за контрактом, винесено умовне покарання за нанесення тілесних ушкоджень громадянину України.
Проте зараз навколо ситуації з пограбуванням українця одразу виник чималий політичний скандал. З огляду на публікації, що одразу наповнили мережу Інтернет, одразу стало відомо, кого «купила» російська сторона, аби себе виправдати. Чесно кажучи, навіть неприємно стало: невже наші, українські журналісти, після всього ще й знаходять аргументи, аби виправдовувати дії російських військовослужбовців? За гроші, кажуть, можна все зробити. Хоча в даному випадку пригадується ще одна дуже хороша фраза: «Гроші закінчуються, ганьба залишається»…

Російські військові на українській землі – як у себе вдома?
Чесно кажучи, навіть важко уявити собі, аби, приміром, американські чи французькі, чи німецькі чи ще якісь війська висадилися без дозволу чи будь-якого попередження на території іншої держави, і при цьому за це їм нічого не було! У нас це, виявляється, відбувається постійно й без будь-яких наслідків для порушників.
Мова ж про те, що російська сторона неодноразово порушує вимоги Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 і Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок використання полігонів бойової підготовки Військово-Морських Сил України військовими формуваннями Чорноморського флоту Російської Федерації від 16.03.2000. Це не голослівні факти, прикладів чимало. Заглядаючи в попередні роки, найпоказовіший інцидент стався у 2005 році, коли з десантного корабля ЧФ РФ «М. Фільченков» була здійснена несанкціонована висадка особового складу і техніки 382-го окремого батальйону морської піхоти (місце дислокації - м. Темрюк Краснодарського краю, РФ) поблизу мису Опук в АР Крим. Причому російська сторона навіть не морочила собі голови узгодженнями з компетентними органами України питань про проведення навчань, заходів з бойової підготовки, а також перетину кораблями і підрозділами ЧФ РФ державного кордону України!
Свіжіші факти? Та їх купа! Пригадати бодай минулорічний скандал, коли 15 квітня на морському полігоні бойової підготовки кораблі ЧФ РФ проводили випробування авіаційної протичовнової ракети АПР-3М-И і…загубили її! Попередити про це українську сторону також забули, хоча днів за десять ракету знайшов прикордонний наряд ДПС України на береговій смузі поблизу мису Башений (с.Привітне Алуштинського району АР Крим), і добре, що виявили її не діти, яким, як зазвичай вводиться, ще би й погратися захлтілося…. Але менше з тим знайшли, то й добре! Це би ще півбіди, біда ж у тім найбільша, що, як згодом з’ясували українські спецслужби, зазначений тип боєприпасів не передбачений відповідними угодами для переміщення на території України, а отже, російські військові до нас завезли новий зразок озброєння! Це взагалі нонсенс!
Відчувши ж волю, бо інакше не скажеш, ще за кілька днів квітня 2008-го російські військово-морські сили ще й здійснили у Севастопольській бухті маневри, в ході яких з корабля «Азов» десантували 10 бронетранспортерів 810-го полку морської піхоти ЧФ РФ. Ця бронетехніка спокійнісінько собі промарширувала вулицями Севастополя міста до пункту постійної дислокації (бухта Козача), при цьому закриття рейду не відбувалося, дозволи на рух кораблів та переміщення вулицями міста бронетехніки Центром регулювання руху суден Міністерства транспорту та зв'язку України та підрозділами ДАІ MBC України російській стороні не надавалися.
Казка? Ні, це – страшні реалії, про які чомусь усі мовчать! Це в той час, коли, за оцінкою фахівців, такі дії російських військовослужбовців створили реальні передумови до виникнення надзвичайних подій під час руху акваторією бухти цивільних суден, у тому числі парому з людьми! До речі, не треба забувати й про небезпеку під час руху такої бронетехніки для автомобільного транспорту на вулицях самого Севастополя!

ЧФ РФ незаконно утримує гідрографічні об'єкти
Ще одна цікава тема в контексті розмови – українська земля, така ласа для російських військових. Мова про таку собі ніби взагалі віддалену тему – утримування гіродрографічних об’єктів. Мова про те, що, згідно з міжнародно-правовими нормами, відповідальність за безпеку мореплавства у внутрішніх водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України покладається на нашу державу, а система навігаційного забезпечення безпеки мореплавства не може перебувати під управлінням або контролем будь-якої іноземної структури, зокрема ЧФ РФ. Згідно з Конвенцією ООН з морського права (1982р.) та Конвенцією про Міжнародну морську організацію (1982р.) російська сторона відмовилася від своїх прав на засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення і зняла з себе відповідальність за забезпечення безпеки мореплавства у територіальних водах України. Проте ще й нині на сьогодні на території України російською стороною утримується значна частина цих об’єктів у Чорному та Азовському морях.
Так, на сьогодні право користування земельними ділянками під об'єктами базування ЧФ РФ визначається Угодою між Україною та Російською Федерацією про параметри розділу Чорноморського флоту від 28.05.1997, ратифікованої Законом України від 24.03.1999. Згідно з додатками до цієї Угоди, в АР Крим та м. Севастополі під об'єктами ЧФ РФ значиться 18,2 тис. га земель, у т.ч. близько 3,5 тис. га у межах м. Севастополя! При цьому на умовах оренди російській стороні для потреб ЧФ РФ передано 4591 об'єкт нерухомості (у т.ч. 3571 у межах м. Севастополя).
У той же час через незавершеність інвентаризаційного процесу не укладено жодного договору оренди на об'єкти та земельні ділянки, що використовуються ЧФ РФ. Представники російського флоту затягують погодження результатів проведених протягом 2004-2007 років інвентаризацій орендованих земельних ділянок та не погоджуються з межами 170 із загальної кількості перевірених ділянок у Севастопольському регіоні.
А за результатами цих інвентаризацій них процесів, до речі, встановлено, що ЧФ РФ фактично використовує 18 земельних ділянок (загальна площа понад 23 га(!!!)) на території міст Феодосія, Ялта, Євпаторія, Саки та Чорноморського району, які не ввійшли до вище згаданих Додатків (зокрема, під гідрографічними об'єктами знаходяться 12,6 га (!) земель на території міст Євпаторія, Саки, Чорноморського району АР Крим та до 10,7 га під військовими частинами у містах Феодосія та Ялта). За даними Головного управління земельних ресурсів Держкомзему у м. Севастополі, Управління морської акваторії Севастопольської міської державної адміністрації та дирекції ДП «Севастопольський морський торговельний порт», російська сторона без правових підстав експлуатує у місті Севастополі 121 земельну ділянку (37 га) з розташованими на них понад 160 об'єктами нерухомості, 10 причалами та 42 берегоукріплюючими спорудами завдовжки 6,2 тис. погонних метрів.
Уявити тільки собі – сотні гектарів дорожезної причорноморської землі, які могла би експлуатувати Україна! Які можна використовувати для розвитку туризму, зрештою, для українського суспільства, а не для чужоземного! Та де там! І всього цього російським військовикам виявилося замало: за інформацією органів місцевого самоврядування, продовжується практика самовільного захоплення додаткових земельних ділянок з боку ЧФ РФ. Так, з 2007 року територія спеціалізованої виробничо-технічної бази «Полум'я» (СВТБ, м. Севастополь, сфера управління Міністерства промислової політики України, загальна площа 0,25 га) перебуває під охороною військовослужбовців 115-ої комендатури ЧФ РФ (м. Севастополь). Щоправда, власне за останнім фактом СБ України зібрала матеріали та передала до Військової прокуратури ВМС ЗС України. Факти перевірили, подали до суду, який зрештою витребував згадане майно з незаконного володіння ЧФ РФ.
Тим не менше, всі викладені факти наштовхують на певні роздуми, а в мене особисто, може, навіть упереджено, напрошується висновок – таке враження, що росіяни за будь-яку ціну хочуть укріпитися на українській землі, такій ласій, такій привабливій! І невже знову в когось підніметься рука написати, що ЧФ РФ загрози в собі для країни не несе жодної, чи то б пак - мінімальну?!

Російському ЧФ РФ українські закони не писані?
Причому ні митні, ні податкові, ні взагалі будь-які інші. Почнемо з найпершого: у ході проведення процедур митного та прикордонного контролю суден ЧФ РФ фіксуються окремі випадки порушення вимог законодавства України. Приклади також доволі свіжі. Так, 2 жовтня 2008 року у ході митного контролю на допоміжному судні «КІЛ-25» ЧФ РФ, яке прибуло з м. Новоросійська, було виявлено незадекларований вантаж (100 вогнегасників, 5 бочок озоноруйнуючої речовини - хладону). Стосовно капітана судна (громадянина РФ) Севастопольська митниця склала адмінпротокол про порушення митних правил за ст. 340 Митного кодексу України.
У сфері оподаткування – взагалі «краса»: наприкінці серпня минулого року за матеріалами СБУ Управлінням податкової міліції ДПА у м. Севастополі порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах — понад 4 млн. грн.! - посадовцями Будівельного управління ЧФ РФ (ч.3 ст.212 КК України). На російське підприємство були накладені відповідні штрафні санкції. Податковою міліцією порушено кримінальну справу за фактом ухилення посадовців підприємства «64-те Управління начальника робіт МО РФ», створеного при Морській інженерній службі ЧФ, від декларування доходів та здійснення відповідних податкових платежів.
Також резонансним правопорушенням стало пошкодження у липні 2008 року військовослужбовцями ЧФ РФ (проходили військову службу за контрактом на малому протичовнову кораблі «Суздалець») кабінок почесної варти біля меморіалу оборони Севастополя 1941-1942 років. За отриманими даними, правопорушники звільнені з військової служби, а збитки відшкодовані з боку ЧФ РФ.
Попри все це, військовослужбовці ЧФ РФ постійно відмовляють представникам ДПС України у проведенні поіменного паспортного контролю! У відповідних службах задокументовані не лише дати, коли це ставалося, а й вказується, з яких власне суден були екіпажі. До того ж, згідно з нормативними документами, заявки на вихід вказаних вище суден повинні надаватися українській стороні не пізніше, ніж за 72 години. Цього російська сторона, певна річ, не дотримується.
До всього цього можна ще й додати факти незаконного переправляння через державний кордон України нелегалів: такий факт зафіксований на десантному кораблі «Саратов», на якому незаконно переміщувалися 3 громадян України та 1 громадянин РФ. За цим фактом в березні цього року порушено кримінальну справу за ознаками ч. 2 ст. 332 ККУ.

Плюс до всього - екологічна небезпека!
Ще одна «мінімальна» небезпека для України від перебування на її території Чорноморського флоту – екологічна та техногенна. Постійні розливи ляльних і не тільки вод, неузгоджені переміщення вибухонебезпечних предметів – все те, що супроводжує життєдіяльність російського флоту. Останній лише факт – аварія на російському флагмані - ракетному крейсері «Москва». 7 вересня 2009 року на цьому флагмані ЧФ РФ загорівся допоміжний котел носового машинного відділення. Пожежу погасили за допомогою кількаразового застосування корабельної системи об'ємного хімічного гасіння. Жертв, на щастя, немає. Проте причини виникнення пожежі виявилися доволі цікавими: як з’ясувала спец комісія штабу ВМФ та штабу ЧФ РФ, основними версіями виникнення пожежі є порушення особовим складом техніки безпеки при запуску котла та халатність обслуговуючого персоналу. За попередніми даними, під палубним металевим настилом машинного відділення бойового корабля нібито знаходились зливні води з високим відсотком пально-мастильних матеріалів, які могли загорітися при попаданні іскри від котла. Також відомо, що після завершення роботи комісії ракетний крейсер «Москва» планується поставити у заводський ремонт з метою приведення корабля до справного стану.
Наштовхує на думки?
Ще кілька фактів: з боку дислокованих у регіоні військових формувань ЧФ РФ давно фіксуються чисельні порушення природоохоронного законодавства України. Зокрема, на даний час повністю оформлено дозвільну документацію лише на 112 об'єктів флоту. Документи щодо викидів забруднюючих речовин до атмосфери оформлені на 80%; щодо спеціального водокористування у частині забору води - 75%, щодо скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти - 50%. З боку ЧФ до цього часу невиконана ст. 2 Угоди "Щодо питань забезпечення екологічної безпеки і екологічного контролю в місцях базування ЧФ РФ на території України" (ще з 1998 року!) щодо забезпечення будівництва та введення в експлуатацію до 2005 р. необхідної кількості плавучих та стаціонарних об'єктів очищення стічних вод з кораблів ЧФ. Інші передбачені нею (угодою) заходи виконуються вкрай повільно. На сьогодні жодного плану та проектної документації по цим питанням українській стороні передано не було.
Крім того, функціонування окремих техногенно-небезпечних об'єктів флоту (17 флотський арсенал (мінно-торпедне озброєння), 1584 ракетно-технічна база (артснаряди, крилаті та зенітні ракети), нафтобаза ЧФ та ін.) створює реальну небезпеку настання негативних наслідків екологічного характеру.
І ще кілька прикладів аварій: факт буквально двомісячної давнини - великий протичовновий корабель «Очаков» (30.07.09. та 04.08.09), сторожовий корабель «Сметливый» (07.08.09 забруднено 12 тис. кВ. м. акваторії у центрі міста), ракетний корабель «Самум» (31.07.09 в районі причалу №17 та в бухті «Докова» площа сягає 417 тис. кВ. м акваторії), малий ракетний корабель «Штиль» (05.08.09).
З огляду на це все виникає питання: нащо Україні на її території поламані човни, які можуть у будь-яку мить чи щось «злити» у Чорне море, чи щось екологічно не таке вже й чистеньке «викинути»? І навіть якщо подібного теоретично можна б уникнути, то чи не «допоможуть» з’явитися проблемі військовослужбовці, яким начхати на добросовісне виконання обов’язків?

На кому вилити злобу?
А в той же час попри всі ці події зростає напруга у військових колективах ЧФ РФ. Після цьогорічної колегії Збройних сил Російської Федерації, на якій обговорювалися питання реорганізації Збройних сил РФ, з’ясувалося, що уже нині обговорюються питання стосовно неможливості для військовослужбовців ЧФ РФ, які проходять службу у м. Севастополі, приватизувати у подальшому службове житло на території України, перспективи отримання ними постійного житла є лише на території Росії. (Це питання тим більше гостре, що комусь вдалося приватизувати, а комусь – ні). Проблеми виникають і з соціальних захистом особового складу ЗС РФ – їм передбачається ліквідувати додаткові грошові виплати (речові, пайкові та інші). ТА й загалом, за наявними даними, для виконання організаційно-штатних заходів з реорганізації ЗС РФ необхідно понад 250 млн. рублів, а в наявності у оборонного відомства РФ є лише десята частина. З огляду на все це, військова реформа у ЗС РФ викликає незадоволення більшості російських військовослужбовців діями вищого керівництва РФ та суттєво знижує його авторитет. Але аж ніяк не дає спокійно дослужити самим військовим Чорноморського флоту…

Яким може стати український Крим без чорноморського флоту Росії?

Говорячи про ризики ЧФ РФ для України треба сказати, безумовно, й про те, що ж отримає наша держава, якщо позбудеться Чорноморського флоту на своїй території. І насамперед у цьому аспекті говоримо про перспективи розвитку туристичного бізнесу та торговельно-портової інфраструктури в м. Севастополі.

Усі експерти з боку України сходяться на одному: після того, як чорноморський флот РФ покине в 2017 році Севастополь, у останнього є всі перспективи перетворитися в туристичний центр або торговельний порт державного значення. І це стане своєрідною компенсацією негативних економічних наслідків виведення ЧФ РФ.
Прихильники ідеї розвитку Севастополя як портового міста переконують, що за радянські часи комерційний потенціал міста штучно стримувався на користь військово-морського флоту, що призвело до формування стереотипу існування м. Севастополя виключно в якості військово-морської бази. Тепер цей стереотип треба змінювати, стверджує директор Таврійського регіонального центру інноваційного розвитку В. Арабаджа. За його словами, говорячи н цю тему треба врахувати, що Севастопольський морський торговельний порт (СМТП) є єдиним в Україні незамерзаючим портом, який має природну глибину по фарватеру бухти понад 17м, а також понад 280 капітальних причалів загальною довжиною 20 км, що залишилися від ВМФ СРСР. Для перетворення СМТП у потужний транспортний вузол, на думку В. Арабаджі, необхідно докласти не такі вже й значні зусилля, і насамперед залучити іноземних інвесторів для забезпечення реструктуризації та модернізації наявних портових потужностей м. Севастополя (що цілком реально). За попередніми підрахунками експертів, на розвиток причалів і портових потужностей міста потрібно до $4,5 млрд. прямих інвестицій. Наступним кроком має стати приватизація СМТП, причому функції портового нагляду та організації безпеки мореплавства необхідно залишити за державними структурами. Також державі треба попрацювати над тим, аби забезпечити формування конкурентоспроможної сумарної вартості транспортної складової ціни товару (вантажу) на умовах «FOB - порти України», а ще прийняти державну Програму розвитку м. Севастополя як комерційного порту з наданням пріоритету приватним інвесторам.
Проте є чимало плюсів і в ідеї перетворення Севастополя на туристичний центр. За даними Севастопольської міськради, 55% туристичного потоку Криму припадає на Південний берег Криму, 25% - на Західний Крим, 15% - східне узбережжя півострову. При цьому на частку м. Севастополя припадає заледве 5% тур потоку, і це при тому, що в місті є всі необхідні для прийому туристів умови - сприятливий клімат, вихід в море, пляжі, велика кількість пам'яток історії та культури. А ще – розвинена транспортна інфраструктура та наявність аеропорту!
Аби обговорити цю ідею навіть скликали спеціальний форум, спеціалісти якого й визначили, що ж наразі перешкоджає розвитку рекреаційного бізнесу в м. Севастополі. Найперше й основне – це низька зацікавленість іноземних інвесторів у розвитку в м. Севастополі рекреаційного бізнесу. За даними експертів, основний потік приватних інвестицій у Севастополі спрямований на будівництво житлової нерухомості, що може призвести до перетворення міста, за прикладом м. Ялти, з курорту на так зване «місто елітних апартаментів» (понад 90% житла, що будується в м. Севастополі, призначено для літнього відпочинку або здачі в оренду).
Інша причина – у місті катастрофічно бракує готелів, ресторанів, закладів супутніх послуг, через що туристи практично в ньому не затримуються. Жахливо звучить, але це факт – у Севастополі дотепер немає жодного (!) чотиризіркового готелю, значна частина великих об'єктів готельного бізнесу та санаторіїв, побудованих в минулому столітті, вимагає реконструкції. З цієї проблеми випливає інша - брак кваліфікованих кадрів готельного господарства та екскурсійної діяльності, зокрема, гідів-перекладачів для прийому іноземних туристів. Попри все це, вважають експерти, «…штучне створення Севастополю іміджу нестабільного регіону та культивування з боку окремих представників проросійських політизованих структур в свідомості громадян думки про виключне призначення міста як військової бази, що «відлякує» туристів та негативно впливає на інвестиційну привабливість регіону».
Проте виправити ситуацію можна, і для цього насамперед треба зацікавити інвесторів. На думку фахівців, збільшенню інвестиційної привабливості Севастопольського регіону для закордонних представників туристичного бізнесу сприяло б створення в м. Севастополі вільної економічної зони. До речі, така колись виправдала себе в Закарпатській області!
А відтак власне держава Україна повинна братися за формування на міжнародному рівні бренда Севастополя як туристичного центру, депутати та інші зацікавлені структури розробляти державні цільові програми та шукати джерела фінансування для розвитку інфраструктури та сфери обслуговування міста. До речі, вже зараз існує проект Програми стабільного соціально-економічного, екологічного та культурного розвитку м. Севастополя на 2006-2015 роки в частині модернізації та реконструкції севастопольського аеропорту «Бельбек». На думку розроблювачів концепції Програми розвитку Севастополя, аеропорт необхідно привести у відповідність до міжнародних вимог І категорії Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО). З цією метою автори концепції пропонують побудувати в аеропорту командно-диспетчерський пункт та аварійно-рятувальну станцію з відповідним обладнанням, збільшити кількість стоянок для літаків, придбати необхідну спецтехніку та засоби механізації, підвищити пропускну здатність аеровокзального комплексу до 350-400 пасажирів.
А ще, кажуть спеціалісти, якщо перетворювати Севастополь у туристичний центр, то треба надати йому статус міста-курорту. Наскільки відомо, уже наразі створено робочу групу з підготовки проекту відповідного урядового рішення.

Одне слово, писати про Чорноморський флот РФ та те, як без нього житиметься Україні, можна ще багатенько, одне очевидно — він таки – пряма загроза безпеці України. На цьому, крім мене (бо я не є бозна-яким спеціалістом) сходяться соціологи, політики, оглядачі, навіть закордонні аналітики. Днями відомий польський політолог Ян Рокіта навіть попередив: у 2017 році, коли закінчується договір про 20-річне перебування ЧФ у Севастополі, цілком можлива війна. Невже нам, мирним українцям, це треба?