ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ми програємо: чи можуть роботи зайняти наші робочі місця

    26 квітня 2024 п'ятниця
    77 переглядів
    Роботи все більше займають робочі місця

    На початку XIX століття в Англії набув широкого поширення рух луддитів. Робітники заводів були обурені тим, що науково-технічний прогрес призвів до часткової автоматизації виробництва, і вони почали втрачати свої робочі місця. Незадоволені люди громили машини і руйнували цехи. Згодом хвиля луддізма зійшла нанівець, адже виявилося, що без людських рук промисловість і багато інших галузей все-таки обійтися не можуть.

    Але зараз ми на порозі чергової технічної революції. Чи варто всерйоз переживати, що поступова роботизация витіснить людей-фахівців з виробництва та інших робіт, залишивши їм тільки роль обслуговуючого персоналу? Це - реальна загроза, або примітивний стереотип? Спробуємо розібратися.

    Роботи-конкуренти

    П'ять років тому компанія Vanguard Plastics Corp. провела цікавий експеримент. Одну і ту ж роботу вони попросили виконати колектив робітників-фахівців і групу промислових роботів Baxter, яких розробила компанія Rethink Robotics. Роботи і люди працювали пліч-о-пліч, а потім результати їх праці порівняли. Експеримент показав, що ми безнадійно програємо. Навіть найкращі фахівці залишилися далеко позаду. А один такий Бакстер може замінити відразу двох робочих і заощадити власникам заводу до 50 тисяч доларів на рік.

    Не постраждала ані якість продукції, ані її обсяги. Роботи працювали куди старанніше, адже їм не потрібно відлучатися в туалет, базікати з колегами або бігати на перекур. Та й зарплату їм платити не треба. Витрати на обслуговування не такі великі, а прибуток, який приносять "бакстери", з лишком їх покриває.

    І мова йде вже не тільки про робітників, але і про інші професії. Згідно з результатами досліджень Оксфордського університету в 2013 році, близько 47% всіх людський професій можуть зникнути найближчим часом. Нас чекають роботи-бухгалтери, роботи-менеджери, роботи-юристи.

    Австралійська група із захисту прав молоді вважає, що близько 70% юнаків і дівчат Австралії навчаються або вже зайняті в тих професіях, які незабаром будуть роботизовані.

    У Китаї і Японії роботи почали успішно працювати в сфері обслуговування. Наприклад, досить простий робот цілком може працювати продавцем-консультантом. І він ніколи не помилиться, адже він не може повідомити вам невірну інформацію. Помилитися може тільки людина, яка "заливає" в його електронні мізки дані.

    Дуже скоро, разом з поширенням робототехніки (а, відповідно і падінням роботів в ціні), ми зіткнемося з тим, що співробітників і правда вигідніше замінити ось такими ось "бакстерами", які ніколи не попросять аванс і не підуть на лікарняний. Залишається тільки одне питання: а куди йти людям?

    Привид безробіття

    Власне, багато роботодавців і зараз не приховують своїх планів. У промисловому комплексі Лунхуа китайської компанії Foxconn на даний момент працює близько 300 тисяч чоловік, який займаються збіркою смартфонів Apple. Середня зарплата у такого працівника - 400 доларів, що за китайськими мірками дуже непогано.

    Вже до 2020 року Foxconn планує замінити 70% працівників роботами. Потрібно врахувати, що майже всі працівники в Лунхуа - дівчата з навколишніх сіл, без можливості отримати хорошу освіту і знайти аналогічну роботу в інших регіонах країни. Збірка смартфонів - це їх єдиний спосіб заробити собі на хліб, крім зовсім "чорних" робіт.

    Ситуація ускладнюється ще й тим, що в Китаї, як і у нас, дуже поширена іпотека та інші багаторічні кредити. Залишившись без роботи і без зарплати, ці люди також залишаться житла, автомобілів та будь-якої іншої техніки. Чи варто залишати без роботи відразу 200 тисяч чоловік в одному тільки промисловому комплексі, яких в Китаї сотні?

    Звичайно, справа тут не в доброті й великодушності роботодавця, а в банальному здоровому глузді. Якщо сотні тисяч чоловік одночасно не зможуть заплатити банкам свої іпотеки, то це миттєво призведе до житлового кризи. Масові невиплати за іншими кредитами тільки погіршать становище. Недоотримані гроші банки будуть змушені просити у держави, і суспільство почне рухатися по спіралі затяжної фінансової кризи, вибратися з якого буде вкрай непросто, якщо взагалі можливо.

    Чи означає це, що нам варто відмовитися від робототехніки та прогресу? Звичайно, ні. Просто паралельно з науково-технічним прогресом повинен йти і прогрес соціальний. І працівники, і роботодавці повинні прийти до розуміння, що ми живемо в одному суспільстві, де все взаємопов'язано. І проблеми одного можуть дуже сильно вплинути на інтереси іншого. Зростання безробіття обов'язково призведе до зростання напруги в суспільстві, а там і до великих соціальних вибухів недалеко.

    Модернізація та автоматизація виробництва - це не питання бажання, а питання часу. Але впроваджувати роботів в наше життя потрібно обережно і розумно, розуміючи, що на першому місці завжди повинні стояти інтереси людей.

    Попередження Стівена Хокінга

    Знаменитий науковець, фізик-теоретик і популяризатор науки Стівен Хокінг не так давно висловився про проблему розвитку штучного інтелекту і робототехніки в одному зі своїх інтерв'ю. Хокінг вважає, що бездумне впровадження роботів у різноманітних сферах зайнятості може привести до сумних наслідків.

    "Результат залежить від розподілу отриманих благ. Кожен зможе насолоджуватися дозвільним способом життя, якщо отримане завдяки машинам багатство розділити порівну. Проте, якщо власники розумних машин зможуть ухилитися від перерозподілу, більшість людей може опинитися за межею бідності. На даний момент, на жаль, другий варіант розвитку подій здається більш ймовірним. Через нові технологій нерівність тільки зростає", - вважає вчений.

    Звісно, самі по собі роботи - не злодії, які прагнуть зайняти наші робочі місця. Робот - це всього лише інструмент. Питання в тому, як саме ми цим інструментом скористаємось?

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору