На БАМі хтось влаштував ужгородським пенсіонерам аптечне пекло (ФОТО)

Аби отримати безкоштовні ліки, ужгородські пенсіонери стають у чергу о 4-й ранку.

У холі поліклініки на «БАМі» гамірно. Довжелезна черга вишикувалася до аптечного пункту № 2 комунального підприєм-ства «Лікарняна аптека». Тут пенсіонерів близько сотні й це лишень 9.00. Хтось стоїть у черзі в передчутті, що невдовзі отримає свої препарати, бабці й дідусі читають книги, газети, розв’язу-ють кросворди.

Очевидний факт, що всі люди — похилого віку й при поганому здоров’ї. У черзі трапляються і суперечки, декому стає зле і загалом це не найкращий день у місяці для ужгородських пенсіонерів-пільговиків, бо саме сьогодні (як вони кажуть, один день у місяці) вони можуть дістати безкоштовні ліки за рецептом. Чому не найкращий? Бо пільговиків багато, у них рецепти на високовартісні препарати і не факт, що вони одержать ті ліки, бо з бюджету виділяється певна сума грошей (до прикладу, цього місяця виділили 50 тисяч гривень, а бувало, що виділяли менше 40 тисяч). Взагалі, за словами пенсіонерів, ажіотаж тут починається ще о 4.00 — починають сходитися люди, аби бути першими у черзі. І в них є на це мотивація, адже рецепти виписують на 200—300 гривень, а ліки треба приймати регулярно, щоб підтримувати здоров’я. Аптека відчиняється о 8.30 і саме тоді починається колотнеча. Закінчується цей процес близько 12.00.

СТОЯТИ У ЧЕРЗІ З ЧЕТВЕРТОЇ РАНКУ...

Внучка пільговика Анастасія приїхала сюди о 6.00, зайняла чергу, а повернулася вже по 9.00, аби стояти далі. «Інваліди йдуть поза чергою. Відповідно люди приїжджають до аптеки о 4.00, аби бути першими після інвалідів. У результаті біля аптеки створюється юрба зі, припустімо, 150 людей. Якщо прийти до аптеки о 7.00, то вже будеш сорок п’ятою... З 7.00 до 8.30 обов’язково треба вистояти, аби тебе всі запам’ятали й не подумали, що ти пройшов поза чергою», — розповідає дівчина. Вона каже, що шанс отримати всі ліки або майже всі мають ті, що в черзі стоять тридцятими чи навіть п’ятдесятими.

«Раніше були дві аптеки, в яких видавали безоплатні ліки і виділяли стільки грошей, що люди були впевнені, що їх одержать. Ще півтора року тому було спо­кійніше, не було цієї тисняви, дідусь спокійно приходив до аптеки і без довгих черг отримував свої препарати», — акцентує ужгородка.

Один із ветеранів каже, що проблема з ліками була завжди і траплялося, що комусь не вистачало препаратів. Сьогодні ситуація дещо напруженіша, про що свідчать довга черга у поліклініці, сварки між пенсіонерами. «Це жахлива система. І черги, і сума, яку виділяють із бюджету на ліки. Люди постійно бояться, що їм не вистачить ліків. По-перше, дуже погане рішення видавати препарати тільки в аптеці на «БАМі», оскільки так виходить, що пільговики з усього міста в один день їдуть саме туди. Люди там стоять із астмою, вони просто задихаються. Це просто знущання. Так, я отримую ліки, однак водночас я дістаю моральну травму, бо вимушений вистояти цю чергу. Тепер ми хоча би складаємо списки — людина приходить, записується і чекає своєї черги, відповідно нема такої тисняви, яка була раніше», — бідкається пенсіонер. За його словами, деякі інваліди хоч і можуть пройти поза чергою, однак і не намагаються цього робити, бо розуміють, їх там просто задавлять, то вже краще вистояти ту чергу. «Ця колотнеча — це боротьба за виживання. Чому ці ліки можна дістати лише в один день і лише в одній аптеці, невже не можна ці ліки отримати протягом місяця», — знизує плечима ветеран.

ШТУЧНА ПАНІКА?

Жінка, яка стоїть у черзі, невпевнена, чи є шанс піти з аптеки не з пустими руками, позаяк за­значає, що за півроку їй переважно не вдавалося одержати свої препарати.

Інвалід першої групи Василь Мешко намагався звертатися з цією проблемою до чиновників, однак ті, за його словами, у відповідь мовчали.

Ще одна жінка, яка вже тривалий час ходить за ліками для батька, стверджує, що в інших містах, як-от Львові, Вінниці, таких проблем і черг нема, оскільки видають препарати в кількох аптеках й у різні дні, а не в одній, як в Ужгороді.

Журналісти «РІО» відчули на собі жах цієї черги ще минулої п’ятниці, 5 серпня. У понеділок ми зателефонували до аптеки, там сказали, що люди самі створюють собі проблеми, оскільки ліки можна отримати й іншого дня, навіть того понеділка. На цю тезу дівчина Анастасія каже, що, звісно, можна отримати медикаменти і в інший день, однак грошей уже не вистачить, мовляв, ліміт коштів вичерпується за один день.

Також у аптеці зазначили, що вартість одного рецепта може складати 200—300 гривень, видаються всі препарати, однак буває, що якогось і не вистачає. Цього разу, як стверджують у аптеці, ліків вистачило всім.

У ВІДДІЛІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАРАЗІ МОВЧАТЬ

Як відомо, гроші на препарати виділяються з міського бюджету. Цікаво було почути коментар представників відділу охорони здоров’я Ужгородської міської ради. Там сказали, що цю ситуацію може коментувати лише начальник відділу Іван Ковач, який ... на лікарняному. Також нас запевнили, що в. о. коментувати такі факти не вповноважений... Виникає питання, а для чого тоді виконуючий обов’язки... Журналістам досить часто доводиться чути фразу «начальник на лікарняному», отож ми зателефонували на мобільний пана Ковача. Він би і надав інформацію, однак справді хворий і рекомендує звернутися до в. о. Коли ж було сказано, що в. о. відмовляється, то начальник просто відрізав, що у відділу і так багато роботи. Звісно, представники відділу можуть надати інформацію від себе, але вже у наступному номері... Віримо, що їм нема чого замовчувати й вони виділять час для надання інформації, адже це обов’язок чиновників.

ПРОБЛЕМА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО РІВНЯ, ЧЕРГИ НЕ ПОБОРОТИ?

Тут основна проблема — катастрофічна нестача грошей. Так вважає заступник головного лікаря з медичної частини Ужгородської міської поліклініки Олег Голуб, він зазначає, що вся проблема у тому, що держава не може виконати соціальні гарантії, які вона декларує. Як висловлюється Олег Євгенович, на медикаменти на рік виділяється 528 600 гривень (із міського бюджету — 277 700 гривень, з обласного — 250 900 гривень), це при тому, що пільговиків (учасників війни, інвалідів війни тощо) в Ужгороді налічується 2463. Звідси випливає, що з цих грошей на одну людину припадає 249 гривень на рік. До слова, як ми вже писали, рецепти виписують на 200—300 гривень на місяць...

«Цього місяця було виділено 50 тисяч гривень. Як їх розділити між інвалідами та учасниками війни (йдеться про те, аби їм видавати ліки у різні дні)? Ми не можемо брати на себе таку сміливість. Якщо інвалідам виділити 30 тисяч гривень, а учасникам — 20 тисяч гривень, то комусь із інвалідів може взагалі не дістатися ліків. Як розділити кошти між усіма ветеранами?», — міркує пан Голуб.

На запитання, чому не можна видавати ліки у двох аптеках, як це було раніше (видавали також у комунальній аптеці № 130 по вулиці Л. Толстого). «Можна укласти угоди з аптекою № 130 та іншими, але тоді ми втратимо контроль над процесом. Ось цього місяця можемо проплатити 50 тисяч гривень, якщо ж видача ліків буде в кількох аптеках, то сума буде вищою і наступного місяця ми не зможемо виділити кошти. А найголовніше те, що ми дуже часто просимо аптеку виділити ліки в борг. Звісно, приватна аптека на це не погодиться. Натомість комунальна аптека готова давати препарати у борг», — пояснює Олег Голуб.

Заступник головного лікаря каже, що проблему треба вирішувати на загальнодержавному рівні, оскільки забагато лягло на плечі міських бюджетів. Тут заступник головного лікаря сумно усміхається, що питання можна зняти, дописавши в сумі виділених грошей ще один нуль, тобто треба не півмільйона гривень, а... 5 мільйонів.

Евеліна Гурницька