ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Олександр Баранівський про стан справ в українській економіці

    27 січня 2021 середа
    Олександр Баранівський

    Олександр Баранівський, заступник голови ради партії «Справедливість», про стан справ в українській економіці та сільському господарстві.

    Сергій ДОЙКО: Із задоволенням представляю вам гостя нашої програми – це Олександр Баранівський, колишній міністр аграрної політики України, заступник голови ради партії «Справедливість».
    Пане Олександре, зараз багато говорять і політики, і аналітики, і експерти про політику, а я хотів би розпочати з економічної ситуації. В якому стані, на вашу думку, перебуває сьогодні наша економіка, її головні сфери, головні галузі, а головне – сільське господарство, оскільки навколо цього так само є дуже багато різних коментарів, про що ми поговоримо з вами трошки далі.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Ви правильно відмітили, що одною з головних галузей в Україні є аграрна галузь. Даже не одна з головних, а головна, тому що, що б людина не робила, в першу чергу вона хоче поїсти, а зараз всі хочуть ще й добре поїсти. На жаль, в нас сьогодні всі нормально харчуватися не можуть. На моє переконання, маючи відповідну інформацію, у такому стані загнаному сьогодні село, що не було мабуть з 92-93 році, коли, ви знаєте, яка в нас була ситуація в економіці, але село і то було в кращій ситуації.
    Давайте проаналізуємо. Виробництво цукру – як можна було допустити за два останніх роки, коли посіви цукру скоротили з 788 тисяч гектарів до 290 в цьому році? Як можна допустити, коли в 2006 році було вироблено… я працюючи тоді міністром, в нас був рост 700 тисяч тонн за рік ми добавили, було вироблено 2.: мільйони тонн цукру, і ми мали майже дворічний запас. А сьогодні його буде вироблено чуть більше мільйона. А що тут відбувається?
    Коли галузь загубили, перестали підтримувати, я пам’ятаю, коли в кабінеті міністрів…

    Сергій ДОЙКО: А хто загубив, пане Олександре?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Розумієте, я скажу…

    Сергій ДОЙКО: Більш конкретно, так би мовити.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Загубив уряд. Есть прем’єр, есть кабмін, є міністр. Якщо міністр повинен інформувати уряд і голову уряду про ту чи іншу ситуацію, яка виникає в аграрному секторі, він, як міністр. Так от, скажімо, коли в 2005 році намагались ввести в Україну більше 350 тисяч тонн цукру-сирцю з Бразилії, це було відомо тоді, що зразу нам треба було вполовину скорочувати посіви буряку цукрового. Це б ми знищили ще тоді. Та я тоді зібрав товаровиробників, і щоб пояснити членам кабміну і голові уряду, Тимошенко була, що цього робити не можна, ми тоді привезли просто п’ять самосвалів цукрових буряків, висипали на ступенях кабміну, і всім стало зрозуміло, що в нас є цукровий буряк. Були відповідні програми прийняті, і на слідуючий рік…

    Сергій ДОЙКО: Це так наглядно, наочно так продемонстрували.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: І ми розширили посівні площі, і тоді що там пробували на мене тиснути, мовляв, привеземо дешевий цукор, люди будуть дешевий цукор їсти, а я розумів одне: як в нас цукор буде в резерві, тоді нам не страшний будь-який цукор. І що получилося? В нас був цукор і трималась ціна. Коли зараз цукру немає, за кордоном що зробили, тим більше в цьому році? В Індії вигорів, в Бразилії позаливало, і зараз у світі дефіцит цукру десь в межах 8 мільйонів тонн.

    Сергій ДОЙКО: Так ви поясніть, те, що в нас ціна така висока це тому, що цукру немає? Але ж Мінекономіки говорить інше, ніж ви зараз.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: В нас ціна сьогодні в іншому плані, цукор є, але в кого цей цукор, давайте розберемось. Він у товаровиробника, а товаровиробники сьогодні в основному знаходяться або в уряді сидять, або у фракції БЮТ чи ПР чи НУ. Там ці виробники сидять, вони добре рахують, вони бачать, що у світі криза з цукром йде, ціни будуть підніматися, і вони сьогодні влупили ціну, яку потрібно.

    Сергій ДОЙКО: Добре, а що людям робити, якщо цукор треба все рівно, і треба за такою ціною купляти?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Людям треба… Ну, давайте так. Недавно цукор був, скажімо, в минулому році по 3.70. Вчора я вже бачив цукор по 8.50.

    Сергій ДОЙКО: Так отож!

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Якщо ми 30 тисяч тонн люди купують цукру на свої потреби, без кондитерського, без нічого, то візьміть помножте на 8 гривень, то це вже сьогодні 180 мільйонів на місяць тратять, або це 90 мільйонів більше переплачують, ніж вони переплачували місяць тому. Уряд повинен працювати не сьогодні популізмом – оце ми зробимо те, ми купимо цукор дешевий, м'ясо дешеве – уряд повинен думати наперед, як буде через рік-два.

    Сергій ДОЙКО: Ви мені поясніть, чому тоді дехто з людей, яких ви знаєте, які так само є фахівцями в цій сфері, називають нинішнього міністра аграрної політики одним з найкращих за часів незалежності України?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Ви розумієте, мені некоректно давати оцінку нинішньому міністру…

    Сергій ДОЙКО: Я розумію…

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Я знаю лише одне: сам міністр не все може вирішити, тут потрібен уряд, щоб була жорстка підтримка уряду. Міністра біда в тому, що або треба йти у відставку, якщо ти не можеш пробити своє рішення, або треба зубами виривати і доказувати. А якщо не можеш доказати, треба йти. Але мене дивує, що сьогодні по суті знищуючи цукрову галузь… Ви ж подивіться, в минулому… в 86-му році в нас працювало в межах 119 заводів, а в цьому році буде працювати 55. Ми за два роки втратили більше мільйона робочих місць тільки в цукровій галузі. Кажуть, давайте робочі місця створювати. Кажуть одне, а зробили зовсім інше. Якщо зараз не вжити чітких заходів по цукровій галузі, не розширити відповідно площі, тим більше дефіцит цукру буде вже не один рік, не зробити нашого товаровиробника головною особою, ми будемо мати проблеми величезні, але ж це не тільки в цукровій галузі.

    Сергій ДОЙКО: Зрозуміло. От дивіться, сьогодні, будучи у Львові на міжнародному конгресі українців, прем’єр-міністр заявила таке: «Україна долає кризові тенденції в економіці за рахунок збереження позитивної динаміки у сільському господарстві». І ще вона сказала таке: «Я хочу, щоб ми пишалися, що сьогодні Україна та країна, яка годує світ». Чи не занадто впевнено звучить?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Це не те що занадто впевнено, це популізм і повний обман населення. Я от на днях побачив по телебаченню передачу, і йшла стрічка внизу, що виробництво м’яса в Україні за 7 місяців цього року зросло на 11 з чим-то відсотків. Я задаю питання вам і нашим слухачам: скажіть, будь ласка, як може вирости продукція тваринництва, коли поголів’я корів більш як на мільйон зменшилося, коли свиней зменшилось на 2 мільйони і так далі? На чому воно могло вирости? Тому я зразу даю вам на це відповідь: який це ріст вони мають на увазі? Коли, знаєте Гітлер йшов, він свої полки вистроїв на кордоні України, нападаючи на СРСР, і потім ці полки як увійшли фашистські, вони знищили і людей, і все, що було тут. Так сьогодні так нищать нашу економіку в сільському господарстві. Зараз цілі дивізії свиней стоять на кордонах з Україною з боку Польщі. Чи то це польські свині, чи то через Польщу проганяють інші країни, цих свиней вже не те що перевозять, переганяють через кордон, на кордоні б’ють, прямо там б’ють їх відразу, і вже це м'ясо везуть на м’ясокомбінати і кругом, і пояснюють, що це виробництво наше, українське. Яке ж це українське виробництво? Це є обман.

    Сергій ДОЙКО: Ну, свині то не наші в будь-якому випадку.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Звичайно. А візьміть іншу сторону: показують, що в нас 3 мільйони корів і 12 мільйонів тонн виробили молока торік. Я запитую: то що, наша корова кожна дала 4 тонни молока країні? На такому популізмі можна говорити, що щось робиться. Або візьміть ще одне: ви знаєте, що в нас жодного півлітра коньяку в Україні не виробляється? Можливо Ужгородський завод щось там… Тому що в нас ніхто не викурює спирт коньячний. Недавно ж прийняли на Верховній Раді закон про те, що потрібно хоча б 25% спирту викурювати в Україні, а це означає, що весь виноград потрібен завтра буде для первичного виробництва вина і тільки потім викурити на коньячний спирт. Тобто в нас почала образуватися галузь виноградарства, виноробства і так далі. В нас цього не роблять. Прийняли зараз закон, а зараз закон знову відтермінували, поправку внесли до 2012 року, сьогодні виноградарство повністю гине, а ми робимо коньяк на спиртах Франції. То я запитую: це український коньяк чи це французький? І так в яку галузь ми не увійдемо…

    Сергій ДОЙКО: За логікою взагалі коньяк має бути французьким виробом, ну, якщо за логікою.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Давайте назвемо його по-іншому, але воно повинно бути вироблено з нашого… Я не розумію уряд, не розумію ситуацію, коли нашого товаровиробника… До речі, молочні продукти: ви знаєте, що ми сьогодні завозимо сотнями тисяч тонн масло з Білорусії і інших країн? Вже завозимо, тому що воно дешевше і воно там якісне. Що в нас робиться для цього? В нас слідуча криза потужна буде з молочними продуктами, яка вже і м’ясна, сьогодні-завтра ми будемо м'ясо свинини шукати зі свічкою вдень і не знайдемо. Тому коли говорять про кризу, вона поглиблюється…

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, от дивіться: я можу зрозуміти точки зору політиків, коментарі політиків і президента, до речі, в розвиток до слів , які ви сказали, він сказав, що в 2009 році в бюджеті, який пропонував уряд, було суттєво зменшено підтримку рослинництва і тваринництва. Отут дійсно і виникає питання – а за рахунок чого ж?.. Але ж дивіться, Держкомстат, це не політики, не народні депутати і навіть не прем’єр з президентом, говорить, що в нас виробництво як би все падає, а обсяги виробництва сільського господарства у січні-липні цього року порівняно з аналогічним періодом минулого року зросли на 3,8%. То цікаво, за рахунок чого?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Так ми з вами вже про це говорили…

    Сергій ДОЙКО: Так це ж Держкомстат!

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Я вам пояснював, як вони все це сьогодні рахують, що це за… Тут важливо… ще Сталін говорив, що не важливо, хто як голосує, важливо, як рахують. Тут підрахунки ці можуть бути різні, а я розумію одне: прийшли в магазин і побачили, що робиться на прилавках і таке інше. Мені вчора задали питання – міг би бути дешевше цукор в магазині? Звичайно, міг би бути. А що треба було зробити? А треба було виконати закон.
    Я мав причетність до створення аграрного фонду, я його по суті утворював на основі закону. Так закон говорить, що ми повинні знімати з ринку цукор щороку в аграрний фонд 15% від споживання. Якщо ми споживаємо десь 1,8 мільйона тонн в рік, то нам треба було десь більше 250 тисяч тонн закупити цукру в аграрний фонд. А люди споживають, з магазинів беруть 30 тисяч в місяць. Тобто закупивши 250-280 тисяч тонн, ми мали б резерв. Сьогодні ці люди, які мають, держать цукор і сидять при владі, спеціально згвинтили ціну. Що робить уряд? Він з аграрного фонду по 3.70 чи по 3.40, як вони закупали торік цукор, викидають на ринок, дають свої 15-20% за збереження, і сьогодні по 3.80-3.90 цукру 30 тисяч тонн в місяць викидай, і люди були б задоволені…

    Сергій ДОЙКО: Де ж він дівається?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Але ж вони цього не зробили, вони не зробили цього, а сьогодні це лягло на плечі людей. І так в кожній дірці, куди не заглянь. Чому сьогодні не працює жодна програма? Президент правий, ми вступаючи в СОТ, сказали «А», відкрили кордони, но ми не сказали «Б»: товаровиробник закордонний сьогодні має величезні дотації на виробництво тої чи іншої продукції. Так що ми відкрили кордони, зробили ввізне мито на рівні наших сусідів, то нам потрібно було зробити і таку ж дотацію…

    Сергій ДОЙКО: А де ж гроші брати на дотацію?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Так тоді не треба так, треба думати, як захистити…

    Сергій ДОЙКО: А хотілося раніше вступити в СОТ.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: А що це дає?

    Сергій ДОЙКО: Раніше Росії, наприклад.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: І сьогодні є можливість захищати власний ринок: даже умови прийому до СОТ говорять про те, що якась є галузь для України стратегічна, і якщо виникають такі ситуації, ми можемо вводити певні законодавчі обмеження, щоб підняти нашого товаровиробника.

    Сергій ДОЙКО: Но ви можете зі мною погодитися, що ми туди вскочили задля того, щоб вскочити раніше Росії? Тут політична складова так само має місце. Я не кажу, що вона перша, але принаймні не остання.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Знаєте, я теж мав можливість приймати участь в переговорах до вступу до СОТ. І коли мені там диктували умови, що підпиши 320 тонн ввезення цукру тростинного в Україну, я цього не зробив; підпиши інші документи, що ущемляли б нас. Коли, скажімо, мені один з Бразилії питання задав член СОТ, представник Бразилії, а чому у вас увізне мито на насіння соняшнику складає… тоді в нас 18% було. А я запитую: а у вас скільки? А він каже: в нас 24%. Так чого ви хочете від нас? А він каже: так ми вже в СОТ, а ви ще тільки хочете.

    Сергій ДОЙКО: Отож!

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Тобто умови в СОТ тоже треба було відстоювати, але мода була вступити. Я не підписав жодного документу, в мені б рука відсохла, якби я це зробив, який був би на шкоду Україні. Ті, хто підписав, зробив це, сьогодні повинен покаятися перед усіма людьми. Але ще раз підкреслюю, що наша…

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, я так розумію: якщо кудись вступати, то я так розумію, що треба вступати задля того, щоб мати якийсь зиск, якусь користь. От нічого не можу відчути, який зиск, яку користь ми маємо від того, що вступили в СОТ.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Село не отримало окрім шкоди жодного зиску від вступу в СОТ.

    Сергій ДОЙКО: Так ми ж зібралися весь світ годувати? Чим? Землею і повітрям, чи як? Так нібито вже годуємо!

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Ми в цьому році вже закупили більше 600 тисяч тонн м’яса ввезли в Україну. Ви чуєте? 600 тисяч тонн! Що це означає? Це більше мільярда доларів потратили на його закупівлю. Щоб виторгувати мільярд доларів, нам треба продати 10 мільйонів тон пшениці. Найдіть мені такого господаря… ми сьогодні тішимось, що ми продаємо 15-18 мільйонів тонн пшениці, а толку з того? Коли ми м'ясо купуємо, молочні продукти купуємо. Я розумію, що треба купувати банани чи апельсини, хто хоче, бо в нас вони не ростуть, но купувати м'ясо, ввозити в Україну, чи ввозити молочні продукти на шкоду нашому… нищити нашого товаровиробника… Знаєте, якби так діялось в якійсь цивілізованій країні, такому уряду зразу було б пришито зраду національних інтересів, тому що будь-хто при уряді, будь-яка партія, яка б вона не була, вона повинна все робити на користь власному народу, як батько чи мати сім’ї. Вони не можуть господарювати вдома чи на городі таким чином, щоб було краще жити сусідським дітям, а свої вимирали, чи жити за рахунок, піти батраком до сусіда, в нього заробляти на шкоринку хліба.
    На жаль, в нас сьогодні така ситуація, і щось там говорити, що сільське господарство витягне… Подивитесь до кінця року, які будуть результати. Кінець року покаже, все це дуже швидко покаже. Зараз рахують, рахують, а потім прийде новий уряд, прийдуть нові люди, почнуть розбиратися із ситуацією і скажуть: господи, як нам вилазити з цієї ями?

    Сергій ДОЙКО: Може якісь такі люди прийдуть, що знають ситуацію і без того, щоб потім розбиратися?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Знаєте, якщо в нас будуть посади йти отак чисто по партійному принципу, коли людина не має абсолютно ніякого досвіду на тій чи іншій роботі, не знає цієї специфіки, а тим більше сільське господарство – воно надзвичайно вразливе і надзвичайно тонке таке, і задіяно ж стільки людей, 15% населення, що б ми не говорили, а вони там, і сьогодні цих людей залишити по одній галузі цукровій, більше мільйона втратили робочі місця – куди ж ми йдемо?

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, я коли готувався до нашої розмови, побачив таку статтю в газеті «Новая», що з 1 січня наступного року набувають чинності норми закону про безпеку і якість харчових продуктів, якими забороняється торгівля на ринках молоком, сиром та м’ясом домашнього виробництва. Хотів би, щоб ви прокоментували, як це вплине взагалі на людей, якщо така продукція сьогодні домашнього виробництва на ринку складає більше, ніж 50-60%?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Ну, в нас, якщо йти дальше по цьому закону і умови вступу в СОТ, на нас вже тиснуть в тому плані, що нам забороняють приймати молоко від населення. Якщо молоко заготовляє населення, то це повинна бути ферма як мінімум на 8 корів, там повинно бути автоматизоване обладнання, молоко від корови повинно йти прямо в холодильну установку, і тільки таке молоко дозволяється для переробки. А сьогодні 88% молока виробляється в хлівах у дядька від корови, те, що виробляється в Україні. І виконати сьогодні цей закон означає, що вся наша молочна галузь зупиниться просто, тому що в нас промислового виробництва молока немає.
    Я недавно був у Литві. Литва сьогодні активно розбудовує велике товарне виробництво і щороку вони будують ферми від 600 до 1000 корів на кожній фермі. До тисячі корів у Литві! І повністю перейшли на промислове виробництво молока. Я запитую: скільки ферм у нас побудували в цьому році? Скільки в минулому році? Повинна бути програма. Нам потрібно як мінімум в рік хоча б будувати 200 ферм на тисячу корів кожна. Потом повинна бути програма, як це зроблено в наших сусідів, 50% повинна взяти на себе держава, а 50% той, хто будує ферму, хто буде займатися цим бізнесом. 200 ферм це 200 тисяч корів у рік. За п’ять років ми можемо мільйон корів мати на промисловій основі. Або, скажімо, це в межах 4-5 мільйонів тон молока. Тобто щоб нам вийти на рівень 10 мільйонів тонн молока, які вкрай необхідні Україні, як мінімум, нам треба 10 років будувати такі ферми потужність по тисячі корів кожна. Хто цим сьогодні займається? Хто ці розрахунки веде?

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, але є вона, я знаю, і має бути якась така довготермінова стратегія, щоб не так, знаєте, приходив той чи інший міністр або той чи інший політик, дотичний до тієї чи іншої сфери, і говорив «от нам треба це зробити», і не робить, інший приходить і каже, що це треба зробити. Я до чого все це веду? Держава ж теж не гумова, не можна все зробити одночасно. Якась стратегія повинна бути – з чого починати, що розвивати, де пріоритети, які терміни на реалізацію тих чи інших програм. Чи не занадто в нас політика забирає часу в наших державних мужів, які мають думати за народ і за країну?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Я з вами згодний, но скажіть, будь ласка, при тому ж бюджеті, скажімо, який збирається на рівні минулого року, чому жодна програма по сільському господарству сьогодні не працює?

    Сергій ДОЙКО: Та поняття не маю! Ви мені дайте відповідь, чому вона не працює.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: 750 гривень виділено по програмі, по бюджету на гектар посіву цукрового буряку. Вже буряк збирати треба, а люди не отримали…

    Сергій ДОЙКО: А чому, поясніть?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: А от давайте питання задамо: чому жодна програма не працює? Чому в п’ять разів у такій ситуації даже люди не отримали те, що мали отримати?

    Сергій ДОЙКО: Я можу так відповісти: коли щось десь умови мінімальні як би є, але не виконується, то виходить так, що людина або не хоче, або не може. От я не знаю, чи не хочуть тут, чи не можуть?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Знаєте, в кожному цивілізованому суспільстві люди вірять не обіцянкам, не словам, а вірять справі. Якщо товаровиробнику сьогодні скажемо: ми працюємо, село піднімаємо…

    Сергій ДОЙКО: Так скоро почнуть говорити, от почуєте.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: А я подивився, що за молоко мені віддали підтримку, на м'ясо – да, кордони перекрити, я розвиваю своє м’ясне господарство, зерно моє комусь потрібно, держава виплатила на рівні закордонних і так далі, то мені не треба розказувати по телебаченню, як піклуються про село. Я бачу, що піклуються, що я отримую це все, а люди в місті це бачать, бо ціни не скачуть, стабільно цукор є, стабільно олія, хліб є, люди ні за що не турбуються і при тому знають, що ціна на все це стабільна.
    В тій же Литві я був вражений: на 2% піднялися ціни, і вони кажуть «в нас криза». На 2%! Ми сьогодні на цукор з 3.50 до 8.50 і кажемо, що в нас все дуже добре і так далі. І до того часу, поки політики і керівники держави, які займаються потужним бізнесом, будуть думати про бізнес, тому наші люди, йдучи на вибори, повинні думати кого обирати, як обирати. Ми бачимо, що сьогодні час прийшов обирати лівих людей, лівих, лівоцентристів, це в природі, вони завжди дбали за інтереси людей, за робочі місця, за зарплати…

    Сергій ДОЙКО: А центристи і праві не за людей дбали, так виходить?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Розумієте, там люди бізнесу, там на першому плані стоїть бізнес, а вже на іншому плані…

    Сергій ДОЙКО: А серед лівих от всі такі, знаєте, прості та…

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Я не хочу сказати, що всі на 100%. Але давайте візьмемо історію розвитку нашої держави і СРСР, історію наших сусідів і так далі. От подивіться, йде боротьба – ліва ідеологія, ліберальна ідея і так далі. Вони міняються, але люди побачили: одні щось підтягнули, хочуть щось кращого, обрали інших, потім назад вертаються до цих і так далі. А в нас сьогодні 18 років в державі править ліберальна ідея, і чим ця ліберальна ідея закінчилась? Ми сьогодні маємо 10% відповідно безробіття, школа втратила фінансування, на сільське господарство фінансування, армія не фінансується. Але де ж гроші? Кажуть, що все добре, все є, але немає.

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, тут вже є запитання до вас від Сергія Лободи: «Пан Александр, какие факторы, на ваш взгляд, мешают Украине стать основным производителем экологически чистой сельскохозяйственной продукции для Европы? Это нежелание самой Европы или наша собственная позиция?»

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Тут можуть бути дві відповіді. Кожна країна Європи і Європа, невже ви думаєте, що вони хочуть, щоб в нас село розвивалося краще, ніж в них? Ми є конкуренти, і вони нас будуть нищити як тільки можуть, і ми це повинні розуміти. Їхні всі, які приїздили до нас і приїздять сьогодні консультанти, роблять тільки те, як зробити хуже, знищити, тому що ми є конкурентами.
    Друге. Хочу сказати, що сьогодні в селах, особливо на Поліссі, коли немає за що купити ані мінеральні добрива, ані ядохимикаты, в нас продукція більш економічна, ніж в будь-якій країні Європи, бо ми на одиницю продукції, на гектар землі вносимо в 12-15 разів менше добрів і хімікатів, чим вносять вони. Але головне в цьому плані ще є те, що нема волі політичної в керівників зайнятися. Є ще й друге питання: поки будуть бідні люди в Україні, економічна продукція буде не потрібна, бо ніхто не зможе купувати, адже вона дорожче, ніж звичайна, а Європа нас не пустить на свої ринки. Тому так все це і відбувається.

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, якщо ви так вже зачепили політичну складову, а це мені дещо ближче, я вам відверто скажу, тому я хочу поцікавитися отаким моментом: ви сказали про ліві сили, про те, що треба обирати ліві сили. А чи можливо взагалі висунення кандидату єдиного від лівих сил? Це такий момент, який сьогодні в пресі є одним з топових, так би мовити – все на цю тему розмірковують. Тут така проблема, на мою думку – заявити можна, але ж кожен хоче бути єдиним, першим і неповторним. То чи можливо дійсно знайти такого єдиного, а не так, щоб заявити, а потім кожен буде претендувати на місце цього єдиного, і знову вийде те, що дуже частенько в нашому політикумі виходило?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Знаєте, головне питання в тому, чому я сьогодні в партії «Справедливість», я є її заступником, Миколаєнко, екс-міністр освіти очолив цю партію, і ми зібрали сьогодні в цій партії людей, які…

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, в нас тут не передача про партії…

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Які звичайно хочуть об’єднання лівих сил. Ви правильно замітили, що в кожній партії є свій вождь. Ми зараз ставимо питання так: давайте домовимось про об’єднання, не будемо говорити прізвища, хто буде цей кандидат. Коли ми зробимо перший крок такий, об’єднання, ми зразу почнемо говорити про кандидата, ми нічого мати не будемо. Я переконаний в тому, що зараз назріла ситуація, що це може бути, тому що всі ліві партії, починаючи з КПУ і закінчуючи самими маленькими партіями, добре розуміють, що порізно нічого не буде, що 4-5% якщо візьмуть ліві, три десятки чи півтора десятка місць в парламенті, це питання абсолютно нічого не вирішує. Об’єднання лівих, сьогодні статистика показує, що близько 41% людей готові проголосувати за об’єднаних лівих. І коли ми говоримо, що, скажімо, комуністичну ідею підтримують 7%, коли беремо лівоцентристів, 18% і таке інше. Але якщо ми глянемо програми, то в нас дуже багато спільного в наших програмах, і перші наші консультації, які ми зараз проводимо, і до речі, партія «Справедливість» одна з перших заявила про…

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, в нас передача не про партії.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Та ми не говоримо про партію, ми говоримо про лівий рух, я вам називаю комуністів і інші партії ліві. Коли заявили про це, ми отримали відповідні відгуки. Ми зараз підтверджуємо про це, що ми готові до об’єднання, і ми зараз в цьому плані отримуємо таку потужну підтримку. Але чому не відбувається об’єднання? По-перше, не тільки вожді. Сьогодні олігархічні партії, такі як БЮТ, ПР і НУ, досить вміло роблять для того, щоб такого об’єднання не відбулось, вони бояться цього об’єднання. Як ви можете об’єднуватися, якщо Вітренко захоче? Як ви будете з комуністами, як ви будете з Миколаєнком, з тими і з тими? Як ви будете? Та вони такі і сякі і ще якісь. А ми запитуємо, а погляньте, які в ПР…

    Сергій ДОЙКО: Ну так, там теж не всі білі і пухнасті, і в БЮТ так само.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: А тут бачать саме зло. А ми запитуємо, візьміть з усіх лівих партій, хто більше зла зробив, ніж зробили сьогодні ці політичні партії, які стільки керують? Тому настав час і нашому виборцю подумати, чому так відбувається в Україні стільки років. Голосували ви за ліберальні, олігархічні партії стільки років, давайте ми тепер скажемо: люди добрі, ви хочете об’єднання лівих сил? Ми сьогодні показуємо, що ми об’єднуємось, але ж і ви об’єднайтесь і підтримайте ліві сили. І якщо ми прийдемо в парламент, взявши хоча б 30% голосів, жодне рішення в парламенті без лівих сил не пройде. Це говорить про те, що тоді ми можемо поміняти курс країни, можемо зробити його соціальним, можемо відсторонити олігархічні кола від влади, які сьогодні на всіх рівнях від центральної до району, до сільради охопили все. Це все можна буде вирішити.

    Сергій ДОЙКО: Ви-то можете, але чи зробите?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Зробимо. Але коли ми говоримо про…

    Сергій ДОЙКО: Та всі ж так говорили, що прийдуть і зроблять!

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Наприклад, той чи інший лідер партії… Ми, до речі, прийняли рішення, що керівник партії не може очолювати більше двох термінів по два роки, він повинен мінятися, щоб не було вічних вождів, і це треба зробити всім партіям, тоді в нас не буде такого моменту, що когось не можна посунути, бо він хоче бачити тільки себе і нікого іншого. Ми ще говоримо і таке: члени тої чи іншої партії, якщо ваш керівник не хоче об’єднання, він бачить тільки себе, то ви прислухайтеся і йдемо разом, а він хай собі з богом залишається. Подивимось, яка в нього є підтримка.
    Хочу вам сказати, що я днями проїхав частину областей, питання вони всі ставлять, як і ви ставите: ви в кінці кінців там об’єднаєтесь? Розуміння є, консультації нам дають хороший шанс на те, що ми підемо єдиним блоком, лівицею українською, як ми її називаємо.

    СЛУХАЧ: Михайло, Київ. Всі політики, які зараз йдуть до влади, говорять про те, що вони обіцяють щось, а чим ризикують ті політики, якщо, наприклад, вони не виконають свою обіцянку? В нас, ви бачите, ніхто нічого не виконує. Чим ризикують, наприклад, ліві, коли дійдуть до влади, якщо вони не виконають, в чому буде їх ризик?

    Сергій ДОЙКО: Та ні в чому! Через п’ять років їх просто не оберуть, але п’ять років – ні в чому!

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Я вам дуже дякую за запитання. В нормальній державі, в цивілізованому суспільстві так і є: якщо політична партія прийшла до влади, і я вже не кажу, що вона не виконала свої обіцянки, а даже якщо, будучи при владі, хоч на чуть-чуть погіршилось становище людей, він вже ніколи за цю владу не проголосує. Я вже не кажу про обіцянки. Ви правильно говорите, тому, якщо ліві прийдуть до влади, якщо хоч на грам люди стануть гірше жити, якщо ліві не виконають свої обіцянки, це є політична смерть для всього лівого руху. Тому зараз повинна політична смерть настати для ліберального руху, який править 18 років, а тоді в нас буде з чим зрівняти. Я глибоко переконаний, що ліві не допустять погіршення ситуації, навпаки, разом виведуть з прірви, в якій сьогодні наша економіка і все суспільство всієї держави.

    СЛУХАЧ: Добрый вечер. Набиев, Кривой Рог. Расскажите пожалуйста, господин Баранивский, вы всерьез верите в объединение левых сил? В Украине вообще никакие силы никогда не объединяются. Как вы объясните то, что, будучи человеком левых взглядов, тем не менее работали в так называемом капиталистическом правительстве?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Спасибі. Я глибоко вірю в об’єднання. Коли наші ліберали, які об’єднані сьогодні в різних політичних партіях, їх там десяток є різних, але коли вони відчули загрозу, що може бути підтримана більше ліва сторона, вони негайно всі об’єдналися, щоб тільки не допустити. В них хватило тоді розуму зберегти свій напрямок олігархічний розвитку України. Не хватило розуму в лівих. Тому я глибоко вірю, що сьогодні розуміють і Петро Симоненко, і всі інші політичні партії… я звертаюсь до нього, бо він сьогодні має фракцію в парламенті, всі добре розуміють, що без об’єднання лівих нічого не буде. Не так важливо сьогодні об’єднання лівих на президентських виборах, воно вкрай необхідно, але саме важливе, щоб вийшли на вибори парламентські, тому що сьогодні політика формується в парламенті і закони приймаються так.
    Друге питання. Ви добре пам’ятаєте ситуацію і всі акції, які відбувалися «Україна без Кучми». Тоді були обіцяні бандитам тюрми і соціальні гарантії. А соціальні гарантії, які обіцяли, співпадали з нашою програмою. І те, що соціалісти – той же Миколаєнко чи я, як міністра аграрної політики – не погіршили ситуацію. Проаналізуйте наші напрямки роботи, які ми очолювали.

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, все зрозуміло. Ви до об’єднання…

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Навпаки ми в уряді не давали ліберальним колам приймати ті рішення, які вони хотіли, тому ми там і були неугодними.

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, дуже суттєвий момент щодо об’єднання лівих: на паритетних якихось основах має бути це об’єднання, а от ви сказали, що та політична сила має фракцію в парламенті, та ще десь щось має. Я просто пам’ятаю, як колись Петро Симоненко (не буду цитувати, бо цитату не пам’ятаю) говорив про лідера соціалістів, що ми ж тут не ліфт, щоб політичних трупів кудись там в парламент піднімати, заводити, розумієте? Якщо політична сила має в парламенті фракцію, їй, як то кажуть, і карти в руки. Наскільки таке об’єднання може бути паритетним, щоб всі відігравали свою роль і плюс-мінус рівну роль в цьому об’єднання?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: А ви не думали ніколи, чому в нас 3% прохідний бар’єр до парламенту?

    Сергій ДОЙКО: Ну, такий вже відсоток в нас.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Так от чомусь сьогодні партії, які в парламенті, в першу чергу БЮТ, НУ, ПР, чому вони не піднімають бар’єр? Ми були б дуже вдячні, і я в першу чергу, якби вони підняли цей бар’єр хоча б до 7%.

    Сергій ДОЙКО: Ну, це ви серйозно…

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Тоді ліві відразу б об’єднались в одну хвилину, і ніхто не говорив би, хто є ліфт, а хто є каменем в цьому ліфту, хто кого тягне, а хто кого піднімає. Коли одружується сім’я, і діти хочуть шлюбу, хочуть щасливу сім’ю, тоді не дивляться, в кого є квартира, в кого машина, в кого гроші. Вони надіються на те, що разом зможуть це подолати…

    Сергій ДОЙКО: Не всі не діляться, на жаль.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Так, ну не всі, але більше. Тому сьогодні в лівому русі йде чітке розуміння і тиск знизу, з низових парторганізацій, від рядових партійців на лідерів, що кінець-кінцем, ви-то може в парламент і пройдете, а ті не пройдуть. Гадають на каві хто пройде в парламент, а хто ні, а ми внизу що? Скільки ми можемо жити? А скільки чудових відданих країні людей сьогодні не використали своїх можливостей, лідерів, керівників підприємств, районів, рад, громад, установ і так далі, я вже не кажу про обласний рівень, центральний і так далі. Ці люди, віруючи, щиро на місцях борючись, їх там літери партії не допустили реалізувати свої можливості, які вони могли б реалізувати. Тому треба і над цим подумати…

    Сергій ДОЙКО: Ну, хто ж в нас розумних куди пускає, правда?

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Я з вами згоден. Тому є сьогодні розуміння в цьому плавні в лівих сил, і ті консультації, які зараз йдуть, дають велику надію. Я переконаний, що такий блок буде на цих виборах. Хотів би, щоб це почули не тільки прихильники лівої ідеї, а й прихильники тої ідеї, яка сьогодні при владі.

    СЛУХАЧ: Здравствуйте, Это Михалыч, Харьков. Я считаю, что коммунисты уже объединялись с ПР, а у вас была возможность – группа 239 – в самом начале. И олигархи вышли от вас, и сейчас от ЖЕК, от сельсовета и доверху это ваши люди сидят. Мы никого не поменяли за 18 лет. Вы не подумайте, я не против коммунистов, я с уважением отношусь к Борису Олейнику, который вышел с вашей партии, потому что вы назначили первый съезд, а в скобках написали двадцать девятый, и решали вопросы все с Жигановым. Мне нравятся в КПУ ее идеи, но украинской партии, которая интересы Украины защищает, а не олигархов…

    Сергій ДОЙКО: Зрозуміло. Тут одна деталь: ми не з представником КПУ розмовляємо, як таким.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: Так, я представляю партію «Справедливість», це лівоцентристська партія, і ви можете якісь докори давати, що там когось поміняли чи не поміняли. Багато кого поміняли, багато в кого шкура не раз облізла, як в тої ящірки, ми маємо всі ці аргументи. Я можу нагадати і на самих вищих щаблях держави були такі віддані комуністи і вчили всіх жити, а потім всіх здали відповідно, і сьогодні всіх вчать як жити тільки вже з іншою ідеологією вони. Все це відповідно є. Але хочу підкреслити, що ліві це не тільки комуністи, комуністичну ідею сьогодні підтримують в Україні в межах 7%, а лівих і лівоцентристів готові підтримати 41%. Скажіть, будь ласка, чому в нас людей з такими поглядами, от як ви є, всіх не об’єднати і не зробити і комуністів кращими, і ми краще станемо, один другого доповнимо… Ну, от ініціатива Миколаєнко по школах – от сьогодні ми ініціювали по школах…

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, в нас немає часу.

    Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: В тому плані, що на 1 вересня прийти в кожну школу і щось там увагу приділити. Що в цьому поганого?

    Сергій ДОЙКО: Пане Олександре, я дякую вам за участь в нашій програмі. Нагадаю, нашим гостем був Олександр Баранівський, колишній міністр аграрної політики, заступник голови ради партії «Справедливість».

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору