У найбільшій в історії пасажирського флоту колишнього Союзу катастрофи на "Адміралі Нахімові" загинули 9 мешканців Закарпаття

Рівно 33 роки тому в Цемесській бухті Чорного моря біля порту Новоросійськ затонув пасажирський теплохід "Адмирал Нахимов".

Про це в мережі Фейсбук розповів користувач Александр Герешко.

Далі подаємо текст допису мовою оригіналу:

Історія знає кілька суден, що пов'язані з нашим краєм: "Carpathia", "Ungvár", "Tisza", "Ужгород", "Мукачево", "Закарпаття". Цей же круїзний лайнер (колишній "Берлін"), що потерпів найбільшу в історії радянського пасажирського флоту катастрофу, з Закарпаттям пов'язує той факт, що на його борту в день фатального зіткнення із суховозом "Петр Васев" знаходилося чимало закарпатців. Вони насолоджувалися щастям потрапити у тижневий круїз Чорним морем. 

"Адмирал Нахимов" на той час вже мав чимало пригод на своєму рахунку. Можливо саме на ньому везли ті фатальні ракети, що мали показати "кузькіну мать" Америці під час карибської кризи. Людей на Кубу він тоді точно віз.

Як же сталася та грандіозна катастрофа, яку називають чорноморським титаніком, коли море було вкрито людьми і загинуло та пропало 423 особи?
Капітани заздалегідь знали про близькі курси. Домовилися про порядок розходження. Коли на пасажирі помітили, що щось пішло не так, пробували маневрувати. Вантажник не міняв курсу. Його капітан навіть пішов з рубки. Він захоплювався технікою, першими радянськими комп'ютерами (пам'ятаєте "Радіо-86"?) і розрахував траєкторію на такому аматорському пристрої. Коли йому за хвилину до зіткнення сказали про біду, не повірив: не може бути!
Загинули люди. Обидва капітани були засуджені, але вже через п'ять років Президенти України та Россії помилували їх. Пасажирський капітан залишився в Україні. Вантажний капітан виїхав в Ізраїль, де разом з родичами загинув у морській катастрофі.

За наслідками аварії міністра морського флоту СРСР зняли з посади. Звільнили та вигнали з партії (а це повний кінець кар'єри тоді) начальника найбільшого в ті роки у світі Чорноморського пароплавства, директора одеського турбюро і велику кількість різних чиновників.
Не хочеться проводити аналогії, як наказали б за такі речі сьогодні.
Хочеться згадати закарпатців з Ужгорода і області, які загинули чи пропали в той день.

Гукс (Матишинець)Терезія Антонівна, 1929
Долежал Антон Антонович, 1961
Дулкай Юрій Іванович, 1957
Кричфалуші Золтан Федорович, 1926
Козловська Таісія Никифоровна, 1939 
Купар Мальвіна Василівна, 1935
Матишинець Андрій Петрович, 1925
Тороцкезі Жужанна Михайлівна, 1936
Шевельов Валерій Константинович, 1941