Віктор Мотрук із УжНУ відкрив для українців французького поета Годо

У міській бібліотеці Яремча на Івано-Франківщині відбулася презентація книги самобутнього французького поета ХХ ст. Жоржа-Леона Годо «Магнітне поле». Її першовідкривачем став ужгородський перекладач і науковець доцент факультету романо-германської філології Ужгородського національного університету Віктор Мотрук.

Пан Віктор — наш земляк з Яремча. Після Яремчанської середньої школи доля повела його у світ глибоких знань: вищу освіту за фахом «французька мова та література» здобув у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича, згодом поглиблював свою фахову компетентність у Москві на Вищих педагогічних курсах при Московському інституті іноземних мов ім. М. Тореза та в аспірантурі при цьому ж інституті. З 1982 року навчає французької філології закарпатських студентів. Педагогічну працю успішно поєднує з науковою та перекладацькою.

Першоодкровенням Мотрука-перекладача стали французькі майстри поетичного слова з провінції Овернь — П’єр Деліль, Жан-П’єр Фарін, Жерар Бошольє та автори прозових творів — Крістіян Гранже, Жарль Кро, Колетт Мінуа, Альбер Флері... Останнім часом переклав поезії в прозі поета Жоржа-Леона Годо. На презентації книги, яка зібрала в читальній залі багатьох шанувальників поетичного слова, пан Віктор розповів, що полюбив поезію Годо буквально після першого читання, бо глибокий філософський зміст криється у простих, на перший погляд, поетичних мініатюрах.
Хоч я і не фахівець з перекладу, але розумію, що завдання, яке бере на себе перекладач, — непросте, адже до чужого світу, що відкрився перекладачеві у майстерному слові автора чужомовного твору, треба підійти, пересотворивши, так би мовити, його заново за допомогою того ж чарівного знаряддя — слова. Скомпонувати слід так само майстерно, не втративши жодної барви, жодного мазка, зробленого його рукою.

— Чи важко було видати таку чудову й, очевидно, коштовну книгу у час фінансової кризи? — запитав я.

— Справді, коли тексти книги було вже підготовлено до друку, раптом як сніг на голову на всіх нас і на мене зокрема впала ця несподівана криза, яка практично унеможливила одержання меценатської допомоги. Довелося видавати книгу власним коштом.

Художнє оформлення й поліграфічне виконання книги й справді на найвищому рівні. Слід додати, що в оформленні використано графічні роботи Жоржа Годо, котрий був не лише прекрасним поетом, а ще й самобутнім художником. За словами пана Віктора, ужгородське видавництво висуватиме «Магнітне поле» для участі у щорічному всеукраїнському рейтингу «Книга року» в номінації «перекладна література».

Наша література недостатньо перекладена на французьку, тож Годо був обізнаний хіба що з творами Гоголя та окремими творами інших авторів (Павла Тичини, Володимира Сосюри, Олександра Довженка, Василя Стефаника) у французькому перекладі, які мені вдалося знайти у бібліотеках Ужгорода і копії яких я надіслав йому до Франції. Проте навіть цих небагатьох текстів Годо вистачило, щоб полюбити українську літературу. В одному із листів він написав мені, що «справжня поезія живе в Росії і Україні», — каже п. Віктор.

— Чи очікується презентація «Магнітного поля» на батьківщині Годо?

— Сподіваюся, що вона відбудеться. Влада міста Ніор (деп. Де-Севр) — рідного міста поета — хоче, щоб я показав ніорцям книгу, яку вони наразі бачать лише на фотографії, що вивішена у міській бібліотеці. Мешканці Ніора шанують свою культуру і пишаються, що твори їхнього поета читають і люблять у світі, зокрема й в Україні.
"Галичина"