Володимир Лях: Якщо ти хочеш бути щасливим усе життя, то заведи пасіку

18 серпня в Ужгороді відбулося урочисте відкриття та освячення свята «Медовий Спас». Також на празнику, усі присутні, мали змогу побачити гарну концертну програму та взяти участь у різних конкурсах. Цей празник у місті триватиме ще завтра, у неділю. За цей час, ужгородці та гості міста зможуть не тільки придбати мед, але й поспілкуватися з пасічниками й отримати багато пожиточних порад.

Організатори «Медового Спасу» − Асоціація пасічників Закарпаття та Ужгородська міська рада.

У сьогоднішньому ярмарку взяли участь 15 пасічників. Вони приїхали із Мукачева - центру бджільництва Закарпаття, Воловецького, Міжгірського та Ужгородського районів. Бджолярі привезли із собою майже усю «продукцію», яку тільки виробляють карпатські бджоли у нашому краї. Зокрема, мед, медові суміші, прополіс, маточне молочко, «Медовий бальзам», «Медовуху», «Медове вино», квітковий пилок, віск та іншу продукцію.
Після урочистого відкриття свята, я поспілкувалася із головою Асоціації пасічників Закарпаття Володимиром Лях.
За словами пана Володимира цей рік – не дуже вдалий для бджолярів. Причина-несприятливі погодні умови, засушливе спекотливе літо, які й не дали можливості зібрати багатий урожай. Але не дивлячись на погоду, пасічники – фахівці, які вміють працювати із бджолами, все-таки цьогоріч отримали хорошу кількість продукції.
− На Закарпатті сьогодні є 350-400 пасічників. Наразі для бджільництва Закарпаття є основним завданням розведення карпатських бджіл, а не виробництво меду. Карпатська бджола найкраще себе зарекомендувала по трудолюбивості та по зимовитривалості. Основний споживач – Росія. Щороку за межі області надсилають 10-15 тисяч бджоло-пакетів. Одна родина бджіл закарпатського пасічника збирає максимум 20 кг меду у рік (на Закарпатті), а у Росії 50-70 кг. меду за сезон. Замовлень на карпатську бджолу в нас дуже багато. Зазначу, що за кордоном (в Росії) набагато краща кормова база для бджіл ніж у нашому краї. Закарпаття багате на різнотрав’я. Однак посівних площ для медоносних культур дуже мало.
Зараз землі у нас «пустують» їх ніхто, практично, не обробляє. В основному, закарпатці висівають зернові із яких бджоли майже нічого не отримують. Життя бджіл та користь від них залежать від того, наскільки дана місцевість багата різними квітковими кормами для них.
Якщо із бджолами добросовісно працювати, турбуватися про них й віддавати їм належне, то вони «в боргу» перед господарем не залишаються. Бджолам потрібно забезпечити кормову базу, тепло й хороші вулики, − говорить Володимир Лях.
Окрім цього, фахівець розповів і про те, що протягом цілого літа, робочі бджоли добросовісно доглядають за трутнями, живлять і напувають їх; але під кінець сезону бджоли женуть трутнів із вуликів. Не маючи жала й міцних щелеп, якими володіють робочі бджоли, трутні не можуть захищатися й через деякий час гинуть від холоду та голоду.
Щодо якості меду, який пасічники беруть від бджіл, то закарпатський мед вельми смачний та хороший.
− Не один продукт не засвоюється на 100% людським організмом так, як мед. Ним, практично, неможливо отруїтись. Людський організм приймає стільки меду, або продуктів бджільництва, скільки йому потрібно. Зайве - виводить шлаками. Мед у народі називають "Божою манною". Це - нектар рослин. У ньому є усі мікроелементи, які з інших продуктів харчування людський організм не отримує. Звичайно, якщо приймати 100-150 гр. меду в день, то це - не зашкодить. Дитяча норма - 30-50 гр. меду на добу. У меді є прополіс, маточне молочко. Наші предки вважали, що маточне молочко - це «еліксир молодості», − зазначив пан Володимир.

Порода карпатських бджіл зареєстрована досить давно. Їй уже 46 років. Карпатська бджола зарекомендувала себе трудолюбивістю та зимостійкістю. Карпатські бджоли володіють цінними господарськими ознаками. Вони миролюбні, мало рояться. Їх можна розташовувати й на дачних ділянках, там бджоли матимуть можливість запилювати городину та садовину.
Щодо порад людям які уже займаються бджільництвом, Володимир Лях сказав: «Насамперед потрібно добре вивчити бджолину родину, знати її поведінку та вимоги щодо кормової бази. До прикладу, скільки їй потрібно корму, якими хворобами вона може хворіти».
А для тих хто бажає стати пасічниками, за словами пана Володимира, потрібно бути впевненими у тому, що вони хочуть мати бджіл і що цих «солодких комах» не потрібно боятися.

− Для бджолярів-початківців скажу словами народної мудрості: "Якщо ти хочеш бути щасливим один день, то піди напийся, якщо ти хочеш бути щасливим один рік, то - одружися, а якщо ти хочеш бути щасливим усе життя, то заведи пасіку."
Також для дебютантів раджу розпочинати займатися бджільництвом, як мінімум, із двох родин. Адже, якщо трапиться щось із однією родиною, то у господарстві залишиться друга.
Окрім цього, теж пасічникам пропоную по своїм знанням, можливостям розводити більше бджіл-родин у своєму ґаздівстві. Бджолярам необхідно читати літературу, вивчати біологію бджолиної сім’ї, щоб знати із кого складається бджолина родина, які потрібно мати вулики для бджіл у своєму господарстві. Ще треба звертатися за порадою до старших пасічників, тобто бджолярів, які мають досвід роботи із цими «медовими комахами». Варто попросити поради в декількох пасічників, а не в одного. Бо, нажаль, не кожен досвідчений пасічник може сказати правду про бджіл, − зазначає голова Асоціації пасічників Закарпаття.
На закінчення нашої розмови, пан Володимир, напередодні Дня пасічника щиросердечно привітав колег – бджолярів із чудовим, світлим святом та звернувся до них із такими словами: «Користуючись нагодою, хочу поздоровити усіх бджолярів із Днем пасічника й побажати їм, насамперед, щоб вони любили своїх бджіл та турбувалися про них. А також пасічникам Закарпаття, України та колегам із-за кордону, з якими я співпрацюю, бажаю здоров’я, щастя, злагоди, благополуччя і достатку в родинах, успіхів і натхнення у роботі, мирного неба, Божої ласки, любові, підтримки та Господнього благословення у всіх їхніх добрих справах та мудрих починаннях. Нехай у них завжди будуть високі медозбори, гарні бджолині сім’ї і постійно на столі стоїть пахучий мед».

Т. Горянка