Як обманюють на базарах обласного центру Закарпаття

Наша читачка стурбована безладом на ужгородських базарах, тож написала такого листа у редакцію. Публікуємо без змін:

"Ми багато років жили з плановою економікою. Добре це було, чи погано, сказати сьогодні дуже важко: сьогодні в державі йде неоголошена війна, яку ще називають гібридною, ціни скачуть як скажені, пенсії мізерні, заробітні плати у бюджетному секторі при цьому не небагато вищі, вартість комунальних послуг просто дивує та дратує. Нам вже колись казали, що тільки ринкова економіка нас врятує. В питаннях економіки, тим більш ринкової, я не мастак.

Слово ринок у мене пов’язане з місцем, де щось продають і щось купують. В нашому житті так називають великі базари, де можна поторгуватися і зекономити якусь гривну-дві. Саме зекономити.
Наші деякі ужгородські місця купівлі-продажу важко назвати ринками. Це просто базари у найгіршому розумінні. Основна мета продавців на таких базарах, обманути, а точніше обдурити покупця. Вартість продукції, а це овочі, фрукти, ягоди, на рівні вартості інших ринків (базарів). І це тільки частина так званого порядку реалізації продукції приватних підприємств, громадян з прилеглих до Ужгорода сіл. Але вага придбаної на базарі продукції, що реалізується вроздріб, часто не відповідає вартості,що необхідно сплачувати за товар.
Я користуються послугами базару, якій розміщений поряд з колишньою хімчисткою, яка давно вже стала ганьбою для обласного центру, та колишнім гастрономом ″Білочка″. Тому і базар серед людей давно став ″Білочкою″. Торгівля тут йде на самому базарі, на вулицях, прилеглих до нього. І все би нічого, як би не терези у реалізаторів. Дивитись на прилад, на якому тобі важать товар, за який ти викладаєш гроші і немаленькі, без розпачу не можливо. Терези вироблені майже ще в минулому столітті, за часів радянської влади. Терези з металу або його замінників від старості давно потребують утилізації, їх корпуси проржавіли, там, де повинні висвітлюватися вага, вартість одного кілограму та загальна вартість товару, нічого не видно. Та і встановлені вони на відстані від зору покупця та й ще на якихось коробках, ящиках, що хитаються навіть від вітру. І саме цікаве, що при всьому цьому терези ″працюють″ тільки на користь продавців. Іноді просимо переважувати придбану продукцію в якомусь магазині. Ні багато, ні мало, а на кожному кілограмі (по терезах) продавець заробляє додаткові гроші. 100-200 грамів, в цьому така званому кілограмі, не вистачає до справжнього кілограму. Невеличкий помідорчик по вазі затягує на 150-200 грамів, в магазині так вартують 2 таких помідори, а кожен лимон з базару по ціні подібний до невеличкої дині (важить не 100-150 грамів, а по вартості затягує майже на 250-300 г).
Ситуація з іншими продуктами, що реалізуються вроздріб, аналогічна. Це має відношення до картоплі, капусти, огірків та томатів. Особливо це відчувається під час консервування овочів. Купуєш їх за рецептом. А в підсумку на 3-х літрову банку не вистачає куплених 2-х кілограмів огірків або томатів, іноді не вистачає і 3-х кілограмів (за рецептом 3,5 кг повинно вистачити на 2 таких тари).
Терези на нашому базарі ніхто не повіряє, тоді як в магазинах зі слів продавців, така процедура відбувається з плановою періодичністю. І взагалі невідомо, де такі терези зберігаються в паузах між торгівлею.
Когось напевно влаштовує базарна економіка. Базарна у всьому. Нас це не радує. Ми вже зневірилися в тому, що кажуть нам великопосадовці, які при будь-якому стані економіки почуваються непогано.
Ольга Пономарьова, м.Ужгород