ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Закарпаттям ідуть бетлигеми (фоторепортаж)

    21 вересня 2020 понеділок
    На Закарпатті вертепу радіє і старий і малий

    Колочавою гуляють вертепи. Як повідомив кореспондент UA-Reporter.com на вулиці йде пухнастий сніг, тріскучий мороз хапає за щоки, а парубійки йдуть по центральній вулиці й голосно співають колядки.



    Нова радість стала, яка не бувала:
    Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
    Де Христос родився, з Діви воплотився,
    Як чоловік пеленами, убого повився.
    Ангели співають, славу й честь звіщають,
    На небесі і на землі мир проповідають.
    Давид виграває, в гуслі ударяє,
    Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
    І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
    Із Марії рожденного смиренно благаймо:
    - Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
    Даруй літа щасливії сего дому господарю.
    Даруй господарю, даруй господині,
    Даруй літа щасливії нашій славній Україні.


    Колядники не оминають жодної хати. А селяни вже чекають віншувальників.
    “Вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік, - пригадує 75-річний Василь Субота. - Віншувальників намагалися ощедрити млинцями, солодощами та мідними грошима. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на “великі вечорниці”, які справляли 8 січня, а подекуди - 19 січня. У наш час грошей колядники майже не отримували, здебільшого пригощали млинцями, особливо гречаними, горіхами, цукерками. Дуже рідко давали мідяки. Та гроші додому не несли їх треба було витратити на святкування Різдва, а не на інші потреби. Ми купували харчі”.
    Колядники прославляють Бога, тішать господарів домівок, а під вечір і у кишенях не пусто!
    PICT0182.JPG
    “Колядував і раніше, та нині разом із друзями ми створили аматорський вертеп, - розповідає 12-річний Іванко Брайник з Колочави. – Уп’ятьох ми ходимо по хатах й співаємо колядки. Дивіться скільки зранку наколядували”, - хлопчина показує цілу шапку цукерок, виймає з кишені кипу паперових грошей.

    “Минулого Різдва на кожного мали по 140 гривень, - розповідає Володимир Хлайта 15 років, житель Колочави. – Нині за перший день Різдва наколядували по 50 - на кожного. Та головне у цьому обряді не заробіток, а збереження традицій. Адже ми колядуємо та засіваємо не з метою збагачення, а щоби прославити Сина Божого, привітати сім’ю зі святами, - хлопчина поправляє маску. - У кожній хаті нас зустрічають із радістю. Дивіться який маємо вертеп. Змайстрували його самі, - показує. - Нашому вертепу радіє і старий і малий. А завдяки старовинному обряду та колядкам ми не лише допомагаємо зберігати нашу самобутню народну культуру, а й передаємо її меншим дітлахам”.
    Колядники направляються до хати сільського голови, після, звертають до церкви й заходять в кожну хатину, що на вулиці Дружби.

    “Оце так радість, Віншувальники в дім – щастя й статок у нім, - запрошує колядників Аліна Рішко 29 років, яка мешкає у селі Колочава на вулиці Дружби, 3. – Іванка, дивися, це колядники, вони розкажуть тобі про народження Ісуса”.

    Дівчинка дивується ряженим із захопленням слухає їхню розповідь про народження Сина Божого. На Закарпатті у перші три дні Різдва колядують лише хлопці. Хоча у деяких місцевостях, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги.
    “Окремо колядні гурти водили селом самі дівчата, - згадує пенсіонерка Марина Керечанин. – А вірники, здебільшого це були люди літнього віку, що співали переважно церковні коляди, збирали гроші на храм. У віншуваннях, різдвяних піснях, колядках, окрім здоров’я та злагоди в сім’ї, завжди бажали доброго врожаю в коморах і достатку в домівці”.


    PICT0160.JPG
    PICT0162.JPG
    PICT0173_0.JPG

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору