Закарпаттям ідуть бетлигеми (фоторепортаж)

Колочавою гуляють вертепи. Як повідомив кореспондент UA-Reporter.com на вулиці йде пухнастий сніг, тріскучий мороз хапає за щоки, а парубійки йдуть по центральній вулиці й голосно співають колядки.

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами, убого повився.
Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:
- Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.


Колядники не оминають жодної хати. А селяни вже чекають віншувальників.
“Вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік, - пригадує 75-річний Василь Субота. - Віншувальників намагалися ощедрити млинцями, солодощами та мідними грошима. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на “великі вечорниці”, які справляли 8 січня, а подекуди - 19 січня. У наш час грошей колядники майже не отримували, здебільшого пригощали млинцями, особливо гречаними, горіхами, цукерками. Дуже рідко давали мідяки. Та гроші додому не несли їх треба було витратити на святкування Різдва, а не на інші потреби. Ми купували харчі”.
Колядники прославляють Бога, тішать господарів домівок, а під вечір і у кишенях не пусто!

“Колядував і раніше, та нині разом із друзями ми створили аматорський вертеп, - розповідає 12-річний Іванко Брайник з Колочави. – Уп’ятьох ми ходимо по хатах й співаємо колядки. Дивіться скільки зранку наколядували”, - хлопчина показує цілу шапку цукерок, виймає з кишені кипу паперових грошей.

“Минулого Різдва на кожного мали по 140 гривень, - розповідає Володимир Хлайта 15 років, житель Колочави. – Нині за перший день Різдва наколядували по 50 - на кожного. Та головне у цьому обряді не заробіток, а збереження традицій. Адже ми колядуємо та засіваємо не з метою збагачення, а щоби прославити Сина Божого, привітати сім’ю зі святами, - хлопчина поправляє маску. - У кожній хаті нас зустрічають із радістю. Дивіться який маємо вертеп. Змайстрували його самі, - показує. - Нашому вертепу радіє і старий і малий. А завдяки старовинному обряду та колядкам ми не лише допомагаємо зберігати нашу самобутню народну культуру, а й передаємо її меншим дітлахам”.
Колядники направляються до хати сільського голови, після, звертають до церкви й заходять в кожну хатину, що на вулиці Дружби.

“Оце так радість, Віншувальники в дім – щастя й статок у нім, - запрошує колядників Аліна Рішко 29 років, яка мешкає у селі Колочава на вулиці Дружби, 3. – Іванка, дивися, це колядники, вони розкажуть тобі про народження Ісуса”.

Дівчинка дивується ряженим із захопленням слухає їхню розповідь про народження Сина Божого. На Закарпатті у перші три дні Різдва колядують лише хлопці. Хоча у деяких місцевостях, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги.
“Окремо колядні гурти водили селом самі дівчата, - згадує пенсіонерка Марина Керечанин. – А вірники, здебільшого це були люди літнього віку, що співали переважно церковні коляди, збирали гроші на храм. У віншуваннях, різдвяних піснях, колядках, окрім здоров’я та злагоди в сім’ї, завжди бажали доброго врожаю в коморах і достатку в домівці”.