Добавить комментарий

Чи підтримує Ужгород Євромайдан?
Як казав В. І. Ленін: «Все вирішують маси…» і схоже, він помилявся. Дуже цікавою подією останніх місяців став ужгородський євромайдан, що мав на меті продемонструвати населенню країни рішучу підтримку діячів Київського майдану з боку населення області. Але реалізувати задумане не вийшло, коли місцевим організаторам давалося надзусиллями мобілізувати хоч якусь частину людей, загальна чисельність мітингів не перевищувала декілька десятків осіб (не враховуючи той випадок, коли на Театральній площі зібралися виключно люди, що попередньо приїхали зі Львова у великій кількості на колонні автобусів, які були запарковані на протилежному березі). У добрій половині випадків на заявлені мітинги взагалі ніхто не приходив (це ми бачили і на початку цього тижня). Чому ж так сталося? Відповіддю можуть стати саме особистості організаторів місцевого «руху спротиву»: так звані євромайданівці та автомайданівці. Справа у тому, що ці люди є добре відомими у маленькому місті, а всі вжиті ними дії більшістю населення Ужгорода сприймаються дуже однозначно.
Хто вони?
Судячи з великої кількості відео та фото матеріалів, які були опубліковані місцевою пресою, такими діячами є В. Щадей, Р. Буланов, Я. Мар`ян, Т. Лелекач, Ю. Дуб, Ю.Славік, М. Мочан, та інші молоді «герої». Досить очевидним є те, що ці люди являють собою місцеву богему, це діти дуже заможних батьків які все життя розважалися та не звикли за щось відповідати, це самі справжні місцеві «мажори», що звикли до безкарності та вседозволеності. Ці особи на протязі свого «блискучого» життя ніколи не ставилися із розумінням та повагою до більшої, злиденної частини населення країни та міста. Вони завжди зневажали правоохоронців та силовиків, рахуючи їх, як вони кажуть, за «провладне бидло». Нинішня ситуація є для них лише черговою сходинкою у просуванні по кар`єрних сходах та заробляння собі політичних рейтингів. Вони ніколи не будуть працювати для населення, розробляти підзаконні акти, розбиратися у тонкощах розподілу бюджету, це для них занадто важко та нудно. Їм куди приємніше та звичніше гуляти по місту та викрикувати всілякі образливі погрози у бік інших громадян, цілодобово кататися у колонах по місту на своїх автомобілях заважаючи руху та не рахуючи кількість спаленого бензину, кричати в теленовинах про свою відвагу та безкомпромісність, влаштовувати цирки у державних установах. До прикладу Р. Буланов іде ще далі, він систематично дозволяє собі публічно ображати всіх незгодних з ним громадян і містян, називаючи їх дуже образливими словами, відкрито погрожувати посадовим особам та призивати населення до вбивств. Що тут сказати? Людина є невихованою та розбещеною, занадто він безкарно себе почуває. Він ніколи не цурався свого невігластва, яке допомагає йому давити на своїх опонентів. Біда у тому, що цих осіб покривають та створюють їм рейтинги деякі «об`єктивні» місцеві журналісти, а це у першу чергу О. Диба, А. Хаятова, О. Попович, та інщі. Вони займаються практично тим самим, що і наведені вище «герої», тільки ще й публікуючи такі дії і заяви на своїх сайтах та виданнях. Звісно, ці матеріали підкріплюються купою гидоти, яку виливають в бік всіх незгодних та погрозами за неприйняття їх позиції як єдиної правильної. Можна навіть сказати, що в якійсь мірі ці люди займаються легітимізованим тероризмом. Окрім цього, всю цю шайку підтримують окремі «чесні», «порядні», та «не корумповані» місцеві депутати. Всі ці люди, напевно, і є тією самою «злочинною, заможною, аморальною верхівкою» проти якої вони ніби виступають і яка живе на нетрудові доходи, грабуючи населення.
Чи буде Прокуратура переслідувати євромайданівців?
Певно ні. Ці особи, насправді, не становлять жодної серйозної загрози для суспільства та законного ладу в країні через власну недолугість та залежність від створеної роками системи. Ці люди є самими справжніми пристосуванцями, дармоїдами, корупціонерами… Будь які зміни в існуючому ладі можуть загрожувати їх статкам та подальшому збагаченню. Вони просто грають на екстремістських та радикальних настроях населення, які самі ж і створюють, вдало користуючись вчасним моментом. Цим людям є що втрачати, не дивлячись на те, що вони кажуть на публічних зібраннях. А якщо силовим структурам вже дуже треба буде притягнути цих діячів до відповідальності, то достатньо буде просто розібратися у обставинах «безхмарного життя» та «стрімкого кар`єрного злету» наших героїв. Звідки в них такі статки? Звідки автомобілі? Вони що, їх заробили? Більшість з них – у такому віці? У регіоні, де середня заробітна платня не перевищує 2000 гривень? Тож якщо розслідувати ці моменти, доклавши деякі зусилля, то можна буде назбирати матеріалів на багато років ув`язнення. Відтак не слід сприймати всерйоз все, що кажуть ці діячі.
Хто збирається на театральній?
Як бачимо, більшість мітингувальників – це молодь: студенти УжНУ, або особи, що закінчили ВУЗ декілька років тому. Серед таких особливо часто зустрічаються обличчя знайомих та друзів організаторів вистави. І це нормально, люди прийшли підтримати своїх товаришів, це по-людськи. Крім того, багато саме студентів 2-3 курсів, на яких вищезазначені особи розгорнули свою пропагандистську діяльність. Це досить легко вдалося тому, що наші «революціонери» самі є випускниками цих спеціальностей, а отже є певними «моральними авторитетами» для підростаючого покоління. Звісно, ці студенти йдуть не виключно за ідею, кожен з них мріє у недалекому майбутньому так само вдало пристосуватися до «годувальниці» як їхні лідери, а їх підтримка та особисті знайомства у цьому можуть допомогти. Відтак маємо абсурдну картину: на мітингах «студенти та викладачі УжНУ виступають проти корупції», це все одно, що «бджоли проти меду». Сподіваюся, нікому не треба роз`яснювати особливості вступу та навчання в УжНУ? Тобто – діти дбають про власне працевлаштування у майбутньому. Молодці. Іншою менш чисельною групою мітингувальників є місцеві неонацисти, що з`явилися у місті за останні десять років.
Висновки:
Доки тут, у місті та області, організацією та проведенням заходів займаються такі люди, то будь-які соціальні ініціативи приречені. Наші доморощені «активісти супротиву» не мають жодного відношення до тих чеснот, до яких вони закликають зі сцени. Чомусь мені здається, що на загальнодержавному рівні ситуація із цією самозваною «революцією» виглядає так само. Це мабуть і є відповіддю - чому у п`ятимільйонному києві протестують не більше трьох тисяч осіб. Та й ці люди – це активісти, що приїхали із трьох західних областей. Єдиним гарним наслідком всієї цієї затягнувшоїся ситуації на мою думку має стати зростання поваги до представників правоохоронних органів, які у цей важкий час мужньо виносять на своїх плечах всю важкість цього безладу, спричиненого десятиріччями безвідповідальності як будь-якої влади, так і населення. Це і є наші справжні герої!