Добавить комментарий

І все розказують, що треба,
Ось так зробити, і ось так.
І ллють з екранів тони меду,
А всюди безлад, кавардак…
Від сліз у повенях річки,
Дніпро, Дністер, Південний Буг,
Горять, горять в хатах свічки,
За убієнних Божих слуг…
Державу народить бажають,
Самі ж у ній, уже живуть.
А нам дорогу прокладають,
По ній мільйони вже повзуть…
Ніхто кінця її не бачить,
Ні хто веде, ні ті що йдуть.
Клянуть, мовчать, а дехто плаче,
Немов іде в «останню путь».
Як тяжко неньці та народу,
Які вмирають від потуг.
Пустити немовля в дорогу,
Де поряд ситий –і не друг