Добавить комментарий

Цими днями фольклорно-танцювальний гурт “Писанка” — прикметна візитка нашого краю — концертною програмою вшанував світлу пам’ять свого керівника та засновника Олександра Хижуна, котрий так передчасно рік тому покинув життя, змучений невиліковною хворобою.…По закінченні в 1980 році Київського інституту культури Олександр був направлений в Ужгородське училище культури. З хореографами — дипломованими фахівцями — там тоді було скрутно. Сашко прийшов туди, наче свіжий вітер. Весела вдача переливалася в танці. Вони виходили напрочуд енергійними та життєрадісними. Їх супроводжували незмінні вигуки ”Браво!” в зачарованому залі.

Народившись на Волині, Сашко не міг не подарувати закарпатцям хореографічної композиції “Поліські промовки”. Місцеві танці він теж збирав, де тільки міг.

Постійна творча робота, пошук матеріалу, його традиційність і водночас новітність давали хороші результати — добротно виходили на сцені “Зарічевський чардаш”, “Гуцульська мозаїка”, “Вівчарик”, “Вітерець”. Чимало танців перебрав Сашко і від народів, що населяють Срібну Землю — словаків, румунів, німців.

На вечір пам’яті приїхала мама, котра на днях відзначає своїх вісімдесят, старший брат, а ще — друг і колега Володя Дикий.

— Молитву, яка промовляється до такої дати, виголосив священик, який рік тому здійснював проводи Сашка в останню путь, — повідомив заступник директора обласного центру народної творчості Михайло Бескід. — А ще була “Молитва до Богородиці” у виконанні протодиякона Кафедрального собору Олександра Садварія.



Василь ЗУБАЧ