Мирослава Попович із закарпатського села Ільниця — дипломант фестивалю "На хвилях Світязя"

У чарівному куточку Полісся, на березі перлини України - озера Світязь — відбувся 11-й фестиваль української пісні "На хвилях Світязя". Сцена в пансіонаті "Шацькі озера", як завше, була встановлена біля самісінького урізу озера. "Тут заспівати - як заспівати для Бога, бо співаєш серед мальовничої природи, де твоя пісня йде просто в небо", - зізнається пізніше один з учасників фестивалю, пишуть "Сільські вісті".

Під фонограму пісні "На хвилях Світязя", яка традиційно звучить уже як гімн фестивалю, та під супровід щирих оплесків, дружніх усмішок на сцену піднялися різновікові учасники цього культурно-мистецького свята - молоді, юні, талановиті, сповнені енергії, сил і бажання вдало виступити на цьому пісенному шоу.

Як слушно зауважив постійний ведучий фестивалю, поет-пісняр Анатолій Фіглюк, хтось стане переможцем, а хтось просто запам'ятається своїм співом, але очевидним є одне - переможених на фестивалі не буде.

Розпочали фестиваль волиняни - володар гран-прі 2002 року, студентка Київського естрадно-циркового коледжу Ірина Корнелюк (пісня "Гіркий полин") та народний артист України Василь Чепелюк (пісня "Зоря світанкова").

У ході мистецького дійства на березі Світязя доскіпливе журі, очолюване поетом-піснярем Степаном Галябардою, у два кола прослуховувало всіх учасників.

А ще влаштовувались забави, розваги, конкурси, змагання. Багатьом припали до серця конкурси "Довга коса - українська краса", рибної ловлі на приз "Кришталевий вугор". А гумористична забава "З любов'ю до... сала", у якій здобула перемогу команда "Кабанчик", підтвердила, що кого-кого, а саломанів серед нас чимало.

Отож характерною ознакою фестивалю "На хвилях Світязя", що вирізняє його з-поміж інших пісенних конкурсів, є органічне поєднання естрадної пісні з народними традиціями, обрядами, пісенною спадщиною української нації.

Фестивальні дні на Світязі завше співпадають з народним святом Івана Купала, тому-то і цього разу не обійшлося без купальських дійств за участю фольклорних колективів, які прибули з багатьох сіл Волині.

Уперше серед учасників свята був і фольклорний гурт "Берегиня" з глибинки Полісся - села Оленине Камінь-Каширського району. Прості жінки вийшли на

сцену в прадавньому вбранні своїх пращурів: постолах, вишитих сорочках, з кошиками та глиняними глечиками для збору чорниць та лісовим зіллям у руках, начебто щойно вибралися з лісу. А заспівали несподівано таких милозвучних

купальських пісень, яких навіть досвідчені члени журі ніколи не чули.

Воістину джерела творчості нашого народу невичерпні і неосяжні. Саме фольклорний колектив "Берегиня", очолюваний Марією Босак, став переможцем фольклорного конкурсу фестивалю "На хвилях Світязя".

Звертаючись до присутніх після отримання нагороди, Марія Дем'янівна сказала: "Що ми всі варті без села? Пам'ятаймо завжди, звідки ми і якого роду".

Журі підсумувало творче змагання і серед учасників конкурсу української сучасної пісні. Володарем гран-прі стало родинне тріо з Полтави - Наталія Май та її донечки Олеся і Станіслава. В останній день прослуховування і мама Наталія, і її доньки виходили на сцену співати пісні в одиночному виконанні.

А перед цим семикласниці-сестрички співали пісні дуетом: "Летіла зозуля", "У моєму краї". А "доконали" полтавські митці сцени членів журі піснею "Мамина сорочка", яку виконали у складі родинного тріо.

Серед дітей гран-прі отримав Михайло Оленюк з міста Калуш Івано-Франківської області.

Названо і лауреатів серед дітей та дорослих. Перше місце серед своїх юних ровесників здобула 12-річна Наталія Кулеша з Луцька. До слова, вона донька заслуженої артистки України Алли Опейди. Співала дівчинка пісні "На Івана Купала", "Скриплять мої ворітечка", за які глядачі не шкодували своїх долонь. Безперечно, фестиваль "На хвилях Світязя" назве ще не раз нові імена талантів, які згодом засяють яскравими зірочками на естрадному небосхилі.

Водночас немає чого журитися ще незасвіченим зірочкам, таким, як десятирічна Мирослава Попович із села Ільниця Іршавського району Закарпаття. Обдароване дівча, як на мене, досить пристойно виконало пісні "Я сама",

"Чарівниця українка", але їй дістався лише диплом учасника фестивалю. І, звичайно ж, не тому, що вона тут була єдиним індивідуальним конкурсантом із села, що в неї мама чи тато не знакові артисти і т. ін. Просто всі відразу не можуть стати переможцями фестивалю.

Стрілки годинника добігали до опівночі, а на фестивальній сцені співали і співали лауреати, дипломанти фестивалю. А потім, що, як на мене, є не тільки зайвим, а й шкідливим для природного довкілля, - гримнула канонада салюту-феєрверка, на який залюблено задивлявся незмінний організатор фестивалю Віталій Іваницький.

Не можна забувати навіть під час свят про гармонію людини і природи, про збереження унікального озера Світязь, його мешканців - рідкісних птахів, риб, для яких подібне бабахкання є вбивчим. Тобто гамірливі заходи треба проводити з дотриманням найголовнішого правила - не зашкодь природі.

У суботу, 8 липня, фестиваль "На хвилях Світязя" мав своє продовження в Луцьку, де відбувся заключний концерт лауреатів і гостей, підсумовано результати міжнародного телевізійного конкурсу "На хвилях Світязя".