Угорська революція в головах ...Чубірки і Грицюків

Чубірка й Грицюки жили, як усі чесні закарпатці.
Не вірили ні Україні, ні Молдові, ні Америці, ні Зеландії, ні своєму сусіду, ні сільраді, ні вчорашній владі, ні нинішній. Вони не позичали нікому грошей, обережно заходили за кожен ріг, аби не вдарили звідти “приємні” співгромадяни інтернаціональною цеглиною. Як і належиться, ненавиділи весь світ, не хотіли мати з ним нічого спільного, але… треба було йти на компроміс зі світом. Так вже трапилося.У Грицюків, Власти та Юрія, народилася дитина і треба було їй слуховий апарат. А нормальний можна було взяти і встановити тільки в Угорщині, де людей не так сильно, як у нас, ненавидять і про них думають.

Спершу не хотіли давати на наступний день візу, але сам консул, коли побачив, що мова йде про прийом маленької дитини в угорського лікаря, розписався скрізь, де потрібно. Віза була дана.

З перших метрів кордону, за який угорські прикордонники пропустили теж поза чергою (дитина ж їде!), в головах Івана Чубірки та подружжя Грицюків із Кам’яниці на Ужгородщині почала відбуватися велика революція. Красива країна лежали перед ними, наче велетенська квітка. Чудесні дороги пестили колеса мікроавтобуса, люди посміхалися, а звірячі вишкири співгромадян залишилися немовби в небутті. В сільгоспугіддях стояла гарна рівненька кукурудза, красувався на грядках великий добірний перець. Ні тобі бур’яну ніде, ні куп сміття, як в Ужгороді. І вночі — не темрява, як в обласному центрі, а ліхтарі горять, святково і радісно.

Будапешт, не зважаючи на боксерські поєдинки біля парламенту, був красивий, як сонце над пустелею спогадів про занедбану Україну. Навіть птахи, дисципліновані загальною любов’ю городян до своєї столиці, не какали, де прийдеться, а тільки в окремих непомітних для людського ока, місцях.

В лікарських закладах Чубірку і Грицюків вразило, що діти там не сиділи, як у нас, немовби в черзі до газової камери, а бігали коридорами, сміялися, гралися іграшками.

Не дивно, що слуховий апарат був зроблений швидко, і це перетворилося не на випробування для нервів, як в Україні, а в радісне шоу.

— Це просто щастя, — сказав Іван Чубірка. — Угорська революція відбулася. Завдяки угорцям ми відчули себе повноцінними людьми, а не кандидатами на проживання в… моргу. Ми такі раді. Господар у Будапешті — машина “Швидкої допомоги”. Так і має бути в справді цивілізованій державі. Слава Угорщині!



Василь Танасійчук.