Ужгород: Мудрість старших плюс енергія молодих

У неділю освітяни визначатимуть своє професійне свято. Пропустити таку нагоду та не зустрітися напередодні з сівачами доброго і мудрого наше видання просто не могла. А вибір його випав на Ужгородську ЗОШ I-III ступенів №5 з поглибленим вивчення французької та англійської мов, директором якої є відома на Закарпатті людина Петро КІНДЮХ. Отже, з ним і піде у нас розмова.— Петре Ярославовичу, хоч у неділю вчительство святкуватиме, але, думаю, цей факт не завадить нам зупинитися на проблемах які має школа.



— На жаль, тих проблем таки накопичилося чимало. Нашій школі — 50 років. І за цей час жодного разу не було капітального ремонту. Отож на чесному слові трималося тут усе: від труб до даху. Та крига, як кажуть, скресла. На даний час ремонтуємо покрівлю. Замінили каналізаційну систему. За 15 років, як я у цій школі, нам вперше виділили кошти на поточний ремонт системи опалення та водного постачання з фонду розвитку міста (80 тисяч грн.). На покрівлю поступило 200 тисяч. Думаю, що для цього просто назрів час.

Мали ми проблему, бо заборгували постачальникам продуктів для харчування школярів. Однак вона на дітях не відбилася. Вони жодного дня не були без їжі. А борги потихеньку погашаються...

Є ще. На жаль, така проблема, як двозмінне навчання. Адже нормативне наповнення школи – 640 учнів, фактично маємо 880. Тому 5-6 класи вчаться в другу зміну. Але якщо батьки дають сюди своїх дітей – значить школа має непоганий рейтинг...



— Згадався відомий вислів “кадри вирішують все”. Як у Вашому закладі із цим питанням?



— Із кадрами у нас проблем немає. Трохи було напруження з групами продовженого дня. Адже у зв’язку з нестачею коштів була вказівка на 25 відсотків скоротити їх кількість. Ми скоротили одну групу і тепер маємо лише 5. Але, думаю, що за рахунок внутрішніх резервів і це нам вдасться вирішити.

Не зважаючи на труднощі, у нас діє суботньо-недільна польська школа для дітей та дорослих Ужгорода. Викладач Данута Пенхерек приїжджає до нас із польського Санока. Заробітну плату їй видає польська сторона. А саму школу вдалося відкрити та утримувати за рахунок гурткових годин нашого закладу. Адже коштів на неї ніхто не виділяє.



— Пане директоре! Якщо ми вже торкнулися фінансової сторони, то, можливо, поговоримо про зарплату вчителів...



— Почну з того, що вони досі не отримували надбавки за стаж згідно зі статтею 57 Закону “Про освіту” за період від 1998 по 2001 роки. Далі було оголошено про нову тарифну сітку. Але у вересні оплата ще буде по тарифах липня. Отже, підвищення зарплати з 1 вересня не відбулося. Правда, обіцяють, що все буде додано у наступному місяці. На жаль, не проіндексовано доплати за педагогічні звання – старший вчитель та вчитель-методист. Знову, як і в минулому році, не профінансовано підписку фахових педагогічних періодичних видань. І далі погане грошове забезпечення поточних господарських потреб школи. Тому мусимо просити кошти у батьків на лампочки, крейду, миючі засоби. Добре, що вони відгукуються на наші прохання. Створили для цього “фонд батьківської підтримки”, який має спецрахунок. Всі операції проходять через бухгалтерію школи. Отакі, на жаль, реалії у плані фінансовім.



— Ваша школа не така вже й звичайна. Адже діти у ній вивчають поглиблено дві іноземні мови. Є ще якісь особливості процесу навчання?



— Ми націлюємо наших вчителів на активні (продуктивні) методи навчання. Робимо акцент на комп’ютерну грамотність. Здоровий спосіб життя. У нас діє програма розвитку ООН “Рівний — рівному”.



— Бачила у Вашій школі сивочолих педагогів і зовсім юних їх колег...



— А я — за єдність поколінь. Не спішу виганяти усіх на пенсію. Стою на тому, що досвід і мудрість старших має поєднуватися з енергією і творчістю молодих спеціалістів.



— Післязавтра – свято великої армії педагогів. Які настрої панують серед них?



— Незважаючи на певні проблеми, ми з оптимізмом дивимося у майбутнє. Сподіваємося, що місце вчителя у суспільстві буде гідно оцінене.

Користуючись нагодою, хотілося б привітати освітян школи та Ужгорода з професійним святом. Побажати творчої наснаги, здоров’я, успіхів.



— Дозвольте приєднатися до цих побажань. Щастя Вам і Вашому дружньому колективу. А вам, Петре Ярославовичу, щиро дякую за розмову.



Інтерв’ю вела Надія Маїк