Закарпаття: Боротьба з хабарництвом по-хустськи

Нині тема боротьби з корупцією є найбільш актуальною, адже саме корупція наче та ржа роз’їла наше суспільство, щоденно вбиваючи в людей надію на краще життя. І саме тому кожне повідомлення в засобах масової інформації про затримання або арешт хабарника в особі судді, прокурора, судового виконавця, працівника міліції, чи то державного чиновника, сприймається з надією, що нова влада зможе подолати корупцію і життя людей зміниться на краще. Ця розповідь про вимагання хабара в Хусті, про те, як факт одержання хабара було задокументовано і як справу спустили на гальмах. Таким чином, корупція в Хусті отримала свою чергову перемогу. Ми ж вважаємо, що крапку в цій історії ставити ще рано... Близько двох місяців тому, розповідає В.Рущак, ми з дружиною, як приватні підприємці, вирішили взяти кредит у розмірі 30 000 доларів США в Укрсиббанку для придбання автобуса "Богдан". Для цього було зібрано весь пакет документів, необхідних для отримання кредиту.

Приблизно в березні 2005 року, при отриманні довідки БТІ в Хустському районі, мені стало відомо, що згідно з постановою Державної виконавчої служби в Хустському районі від 21 вересня 2004 року на все наше з дружиною рухоме та нерухоме майно накладено арешт, оскільки на виконанні у державних виконавців знаходились постанови про стягнення з моєї дружини як приватного підприємця штрафів, накладених Закарпатським обласним автотранспортним управлінням. Тобто арешт був накладений на житловий будинок, в якому вбудоване кафе "Сьома авеню", що знаходиться за адресою м. Хуст, вул. Львівська,7, а також на транспортні засоби, тобто мікроавтобуси, що зареєстровані в Хустському РЕО ДАІ на мою дружину Рущак Т.В. Вказаний будинок та транспортні засоби належать нам з дружиною на праві спільної приватної власності, оскільки вказане майно було придбано нами обома, коли ми вже були одружені.

Постанов про стягнення штрафів з моєї дружини Рущак Т.В. було близько 13. Суми штрафів складали по 170 та 340 гривень. У БТІ мені усно було відмовлено у видачі довідки. Мотивували тим, що на будинок і кафе накладено арешт. Тоді ж працівник БТІ Зибіна Лідія видала мені ксерокопію постанови державного виконавця від 21 вересня 2004 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно моєї дружини Рущак Т.В. Того ж дня я письмово звернувся в БТІ з заявою про видачу довідки стосовно належного мені будинку. Через декілька днів мені все ж було видано довідку. Приблизно в кінці березня 2005 року я був запрошений на нараду в Хустську РДА, де обговорювалось питання щодо пасажирських перевезень. На вказаній нараді був присутній також і начальник Державної виконавчої служби в Хустському районі Антонь Іван Миколайович. Під час проведення наради Антонь І.М. запитав мене, чому я не сплачую штрафи, накладені Закарпатським обласним автотранспортним управлінням. Я відповів, що мною оскаржуються дії державних виконавців до суду і на даний час мною подано касаційну скаргу до Верховного суду України, а також оскаржено до Ужгородського міськрайонного суду всі постанови про накладення штрафів на мою дружину Рущак Т.В. Закарпатським обласним автотранспортним управлінням. Після цього Антонь І.М. сказав мені, щоб я зайшов до нього на роботу, тобто в державну виконавчу службу. Тоді я зрозумів, що на наше з дружиною майно дійсно накладено арешт і до вирішення питання про зняття арешту з майна я не зможу оформити в заставу будинок по вул. Львівській, 7 і відповідно не зможу отримати кредит.

Деякий час після цього я займався збиранням документів для отримання кредиту і у виконавчу службу не звертався. Мною був зібраний повністю пакет документів, необхідний для видачі кредиту, та поданий до банку. Приблизно 20 травня працівниця банку зайшла в наше кафе і повідомила мою жінку, що рішення про надання кредиту прийняте, залишилось тільки оформити договір застави майна і ми зможемо отримати кредит.

Ранком 23 травня 2005 року я вирішив піти у виконавчу службу, щоб вирішити питання про зняття арешту з належного нам з дружиною майна, оскільки вважаю, що арешт накладено незаконно, так як більшість постанов про стягнення штрафів було скасовано судом, а ті, що ще не розглянуті судом, були на дуже незначні суми і для їх стягнення не було підстав накладати арешт на все наше рухоме і нерухоме майно. Крім того, оскільки всі постанови про накладення штрафів були оскаржені до суду, то виконання їх призупиняється до розгляду скарги на постанови судом, тобто до прийняття рішення судом про залишення їх в силі або їх скасування.

Зайшовши в кабінет до Антоня І.М., я показав йому копію постанови про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яку я отримав в БТІ, і сказав, що я хочу взяти кредит в банку. Антонь І.М. відповів мені, що йому відомо про те, що я хочу отримати кредит. Я також пояснив, що на виконання трьох постанов про стягнення штрафу виконавчою службою накладено арешт на телевізор та тюнер до супутникової антени і цього майна достатньо для виконання постанов про сплату штрафу, однак виконавчою службою по цих же трьох постановах знову накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно. Антонь І.М. сказав, що є ще декілька виконавчих проваджень про стягнення штрафів. Я пояснив йому, що значна частина постанов про стягнення штрафів судом скасовані, а інші перебувають в стадії розгляду судом. Антонь І.М. сказав, що поки не буде знято арешту з нашого майна, я не зможу оформити договір застави в нотаріальній конторі. Він декілька разів наголошував, що якщо виконавчою службою не буде знято арешту з майна, то ми не зможемо оформити договір застави в нотаріальній конторі та отримати кредит. Після цього він сказав, що питання про зняття арешту з належного нам з дружиною майна можна вирішити, однак я за це повинен заплатити йому триста доларів США. Мене це сильно обурило, оскільки це було явне вимагання хабара, однак я стримав свої емоції і вийшов з кабінету, сказавши, що зайду до нього після обіду. Я розумів, що дії Антоня І.М. є незаконними, однак він, користуючись своїм службовим становищем, може не зняти арешт з майна і я не зможу отримати кредит, оскільки для забезпечення повернення кредиту банк вимагає заставу. В той же час я не зможу оформити заставу, оскільки будинок, який я хотів оформити в заставу, арештований за постановою державного виконавця. Таким чином, невжиття Антонем І.М. заходів по зняттю арешту з належного нам з дружиною будинку призведе до затягування часу в отриманні кредиту або стане причиною того, що отримати кредит не буде можливості.

По дорозі додому я вирішив зателефонувати Мисяйло Миколі Григоровичу, працівнику УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області і порадитись, як я маю поступити, коли відносно мене має місце вимагання хабара. В розмові зі мною Мисяйло М.Г. сказав, що мені треба звернутись у Хустський МРВ з відповідною заявою.

Вдома я пробув приблизно хвилин 10-15, після цього взяв 300 доларів США і вийшов з будинку. Зрозумівши, що відносно мене має місце вимагання хабара державним службовцем, я вирішив звернутись з відповідною заявою в міліцію. На вході в міськрайвідділ міліції я зустрів працівника міліції Турдай В.І. і запитав, до кого мені необхідно звернутись із заявою про вимагання від мене хабара. Тоді Турдай В.І. запросив мене до себе в кабінет, де я розповів йому про обставини вимагання від мене хабара і написав відповідну заяву. Через деякий час працівниками міліції в кабінет були запрошені дві жінки, в присутності яких були помічені гроші, які я у зв’язку з вимаганням від мене мав передати в якості хабара Антоню І.М. У присутності понятих були оглянуті три стодоларові купюри, записані їх номери та серії, а самі купюри оброблені якимось спеціальним порошком та на них було зроблено напис "хабар" спеціальним олівцем, який при звичайному освітленні не видно.

Взявши гроші, я пішов у виконавчу службу і зайшов у кабінет до Антоня І.М. Це було приблизно о 15 годині. У кабінеті я показав йому рішення судів про скасування постанов про стягнення штрафів, і він попросив мене зняти копії з цих рішень. Після цього, коли в кабінеті нікого не було, я витяг з барсетки 300 доларів США і передав їх Антоню І.М. Той, взявши від мене гроші, зразу поклав їх у праву кишеню брюк. Після цього він покликав працівника виконавчої служби Андрійця Романа Васильовича і сказав йому, щоб той підготував листи начальнику Хустського ДПТІ Горвату В.С. та завідуючій держнотконтори Рошинець Н.П. про зняття арешту з належного нам з дружиною майна. Два екземпляри довідки Антонь І.М. видав мені на руки. Після цього я встав із-за столу, сказав “до побачення” і пішов.

Вийшовши на вулицю, я побачив працівника міліції, якому сказав, що гроші я віддав Антоню І.М., і пішов додому. Пізніше я прийшов у міськрайвідділ міліції, де дав пояснення про обставини події.

Крім того, хочу сказати, що 24 травня 2005 року між мною та АКІБ “УкрСиббанком" в особі виконуючого обов'язки начальника відділення № 380 АКІБ "Укрсиббанк" Соломахою Р.М. було укладено кредитний договір № 380/11/05-Р про надання мені кредиту в сумі 30 000 доларів США. У цей же день я разом з Соломахою Р.М. пішли до приватного нотаріуса Чижмаря для оформлення договору застави, однак ми не змогли його укласти, оскільки Чижмарь сказав, що на будинок № 7 по вул. Львівській в м. Хуст накладено арешт державною виконавчою службою. Я пред’явив нотаріусу довідку, видану мені Антонем І.М., однак нотаріус сказав, що мені необхідно піти в державну нотаріальну контору, оскільки всі питання про накладення арешту на майно та зняття арешту вирішує при наявності для цього підстав державний нотаріус. У той же день я звернувся з довідкою, виданою Антонем І.М., про зняття арешту з майна до завідуючої державною нотаріальною конторою Рошинець Н.П. Я передав довідку, що була видана мені Антонем І.М., і завідуюча сказала мені, що арешт буде знято. Однак ми змогли оформити договір застави тільки 31 травня 2005 року і отримати в подальшому кредит.

Хочу доповнити, що Закарпатським автотранспортним управлінням були винесені постанови про притягнення моєї дружини Рущак Т.В. до адміністративної відповідальності № 001430 від 27 вересня 2004 року, № 001463 від 10 листопада 2004 року, № 000902 від 24 листопада 2004 року, які Ужгородським міськрайонним судом скасовані, а провадження в справах закрито. Скасована тим же судом ще одна постанова про накладення штрафу, однак я не отримав копію постанови суду. Крім того, моєю дружиною подано скарги на постанови Закарпатського автотранспортного управління № 001391 від 24 листопада 2004 року, № 001472 від 9 грудня 2004 року, № 001006 від 4 січня 2005 року, № 001480 від 27 січня 2005 року, які на даний час не розглянуті.

Також можу сказати, що я і моя дружина могли сплатити штрафи по вказаним вище постановам, однак принципово цього не робили, тому що вважаємо, що дії посадових осіб Закарпатського автотранспортного управління щодо діяльності моєї дружини є упередженими і незаконними, тому всі постанови і були оскаржені до суду.



Газета "Правозахист" від 16 серпня №28(122)