З обрізом — на золоту рибку...

Можна скільки завгодно заздрити авторці епопеї про малого чарівника Гаррі Поттера Дж.Роллінг, заявляти, що і ми можемо не гірше, що воно якесь не таке. Але діти читають і спрагло чекають кожен новий том — значить таке! Хоча жаба наших авторів і душить. А можна просто писати самому — не комплексуючи, не сподіваючись на таку ж розкрутку, не заздрячи. Так робить скромний казкар з Іршавського району Закарпаття Василь Шкіря, що видав вже не одну дитячу книжку.За останню з них "Іван Сила і брати-розбійники" йому присуджено обласну літературну .премію ім. Ф.Потушняка, але ще важливішим є постійний читацький інтерес до його творів. Досить поглянути, якими зачитаними виглядають його книжки у дитячих бібліотеках. Відчувається, що малюки смакували їх. уздовж-упоперек, на просвіт, на смак і на запах. Бо вони справді наповнені усіма пахощами наших лісів, різнотрав'ям полонин і шумом водоспадів. Персонажами виступають усі існуючі і вигадані звірі, а також усі можливі людські типажі Закарпаття. Дія кожної казка відбувається у наш час, десь за рідним вікном. Автор постійно нагадує читачеві, що світ чарівний за своєю суттю, у ньому можливо все, аби лиш ти був гідний такого світу. Часто грань між казкою і дійсністю невловима, упродовж одного тексту можна кілька разів проскочити туди і назад без жодного прикордонного чи митного контролю. Казки населяють ніби і реалістичні персонажі, і водночас — таки казкові. Скажемо, дядько, що постійно їздить до Росії на заробітки. Привіз звідти автомат і обріз, купив десь на безкрайніх її теренах. Пішов полювати, натрапив на оленя з золотими рогами. Далі — сюжет казки про Золоту Рибку, але обертається він зовсім іншим фіналом. Там і звірі мисливця шантажують, і природоохоронні втручаються, і з дружиною у дядька надто складні відносини. Коротше, двома словами не перекажеш. А таких казок — добра півсотня. І у кожній пружинку так закручено, що фінал виприскує несподівано, мов чортик з табакерки. Закарпаття постає у книжці впізнаваним і водночас таким прикрашеним і сяючим, мов ялинка, котру вкрив перший сніжок. Мабуть, саме таким і має бути наш край в уяві кожного малого краянина. А якщо він ще разом із солодкою цукеркою проковтне і певну мораль, яку туди заховано, то це дитині тим більше не завадить.

Сергій ФЕДАКА, м.Ужгород.
До Ужгорода завітав "Книжковий Миколай"
Ужгород: Не книгою єдиною вирішили жити Дравці... Або вдаримо Чучкою по культурі!
"Любов веде до перемоги"
Ужгород: Антон Годинка відомий і невідомий