Закарпатський музикант, який змусив заплакати Джорджа Сороса, грав для президентів Кравчука та Кучми, президента Угорщини Арпада Гьонца...

Нещодавно голові Закарпатського обласного культурного товариства "Унг ромен" Тиберію Олександровичу Горвату виповнилося 60 років. Це музикант сьомого покоління відомих скрипалів, які грали не тільки в ресторанах, ансамблях, а й при імператорському дворі. Його знають не лише в Україні, а й у США, Угорщині, Словаччині, Росії, Грузії й багатьох інших країнах. Така цікава біографія і творча діяльність є рідкістю серед ромів-музикантів. З цього приводу вдалося поспілкуватися з ювіляром. - Тиберію Олександровичу, робота у товаристві "Унг ромен" це не основне ваше захоплення: наскільки мені відомо, ваше душевне хобі - музика. Розкажіть коротко про себе і тих, хто вас учив азів музики і прищепив любов до неї.

- У 5 років уже грав на скрипці (а я - представник сьомого покоління музикантів нашої родини). Я розповім вам про своїх предків музикантів і про себе, якщо ви надрукуєте мою розповідь, починаючи з прадіда. Адже мій прадід Бейло Кандра був відомим придворним музикантом у імператора Франца-Йосифа (альт-скрипка). Грав російському царю Миколі ІІ і у великих ресторанах Будапешта зі знаменитим скрипалем Марці Банда. Свої знання передавав своєму сину, а моєму дідові, теж Бейлові. Бейлу-молодшому було 14 років, коли почав грати в оркестрі у берегівському ресторані "Роял" зі скрипалем Дьордєм Корені. Коли йому виповнилося 16, його запросили як ведучого скрипаля у ресторан м.Чоп. Через рік він уже грав у Кошице, Михаловце (Словаччина), Мараморош-Сігеті, Нодь Баньо, Коложварі, Арад (Румунія). Під час Другої світової війни був керівником оркестру в офіцерському ресторані. Останній рік був учасником боїв в Угорській армії. Коли зруйнували міст через Дунай у Будапешті, то 4 угорці й 2 роми-альтисти Лайош Янов і мій дід Бейло Кандра змайстрували пліт і перепливли на другий берег Дунаю. Але там їх зустріли російські солдати. Пролунала команда: "Руки вгору! Здати зброю!" Проте це була не зброя, а скрипка-альт, яку захопив з собою мій дідо. Вона трохи більша за звичайну скрипку, і солдати, побачивши футляр, подумали, що то якась зброя.

Та дідо, який протягом війни вивчив і розумів деякі військові команди та російські слова, почав показувати руками, імітуючи гру на скрипці, й промовляв слово "музика". Тоді солдати відійшли й запропонували йому відкрити футляр. Побачивши скрипку, попросили діда заграти. А дід Бейло знав кілька російських романсів, такі як "Очи чёрные", "Я вас любил" та ін. А ще у Будапешті до рук ромських музикантів потрапила платівка з піснями у виконанні Леоніда Утьосова. Їхній оркестр їх усі досконало вивчив. Ці пісні перемінно почали грати і дід Бейло, й Лайош Янов. Російські солдати зраділи, почувши рідні мелодії, вони були дуже задоволені. Наслухавшись вдосталь, вони всіх відпустили. Дали довідку з печаткою, що музиканти недоторканні і можуть вільно їхати в Закарпаття. А ще подарували їм цілий рюкзак продуктів. Так скрипка врятувала життя дідові та його друзям.

Я народився в Ужгороді, уже після визволення Закарпаття, у жовтні 1945 року. Мати, ромка Єлизавета Горват, була музично обдарована і співала у різних циганських ансамблях у Росії разом з чоловіком. А з 1968 р. працювала вокалісткою в ансамблі "Угорські мелодії" (керівник Олександр Рошташ, мій вітчим) в Закарпатській обласній філармонії.

З пелюшок я виховувався у свого діда Бейли Бейловича Кандри. У нього була лише одна донька, і він не хотів мене віддавати. Адже я був єдиним його внуком. І називав він мене Бейлою, хоч за паспортом я Тиберій. Так утворилося у мене подвійне ім'я Тиберій-Бейло. Закінчив неповну середню школу № 10 в Ужгороді з угорською мовою навчання. Паралельно вчився у дитячій музичній школі ім. П.Чайковського, куди мене прийняли відразу в четвертий клас. Моїм учителем гри на скрипці був Антон Дюлаї.

У 16 років я вже працював у Ярославській філармонії, далі - в Калузі, Тулі, Костромі, "Москонцерті", а потім перейшов у "Союзконцерт".

1970 року повернувся в Ужгород, де став музичним керівником оркестру ансамблю "Угорські мелодії" (художнім керівником був Дюла Легоцький). Через 8 років полишив цей ансамбль і почав працювати у різних ресторанах Ужгорода художнім керівником ансамблів. А нині я - керівник ансамблю "Унг Ромен", де працюють талановиті музиканти. Одружений. Дружина Едіта Йосипівна Горват (Гайош) зі мною 20 років співала у ресторанах і різних філармоніях тодішнього Союзу. Батько дружини - відомий скрипаль Додік Гайош. Коли він 1968 року помер у Ялті, співчуття висловили в пресі відомий музикант Давид Ойстрах та композитор Арам Хачатурян. Маю 3-х синів: Бейла, Олександра та Йосипа. Всі музично обдаровані.

- Кому грали особисто протягом свого творчого життя?

- Цього питання я дуже чекав (посміхається) і навіть хотів запропонувати його вам. А ви розгадали мою думку. Бо я хотів, щоб читачі знали, з якими особистостями доводилося мені зустрічатися. Особисто грав для Отто Габсбурга - представника королівської сім'ї, голови Європейської Ради, внука імператора Франца-Йосифа. Для Джорджа Сороса у Києві в 2000 році під час святкування 10-річчя Фонду "Відродження". Виконав кілька улюблених його пісень 30-40-х років, а син Йосип проспівав. Серед пісень була і його улюблена "Погасший окурок". Джордж Сорос був у захопленні, а коли слухав, на очах його з'явилися сльози... Розмовляв зі мною близько 20 хвилин, хоч кожному давали тільки три.

У 1969 р. брав участь у концерті в Кремлівському Палаці з'їздів разом з московським театром "Ромен", коли працював в ансамблі заслуженого артиста Росії Миколи Жемчужного, для представників Кабінету Міністрів і депутатів Верховної Ради.

Грав для президентів багатьох країн. Особисто грав для першого Президента України Леоніда Кравчука й угорського Президента Арпада Гьонца у готелі "Дружба" в Ужгороді під час їхньої робочої зустрічі. У Трускавці кілька разів грали з Аладаром Адамом для Президентів України Л.Кравчука та Л.Кучми під час їхнього оздоровлення.

Виконав кілька пісень відомим спортсменам - знаменитому воротарю Льву Яшину у Ташкенті, в готелі "Росія", де проживав разом з ним під час його тренування. Був тоді разом з ним на тренуванні й наш земляк Йосип Сабо. Під час проїзду в Чехію на тренування грав у готелі "Закарпаття" Олегу Блохіну й Миколі Озерову, відомому спортивному тележурналісту. Брав участь у зйомках фільму "Старий знайомий" режисера Ігоря Ільницького, де головну роль виконував Моргунов. У 70-х роках - у фільмі "Карнавальна ніч" у Москві.

Коли в Ужгороді знімали кінострічку "Дорога в пекло", в якій знімалися відомі актори Л.Гурченко, В.Коренєв, М.Лієпа та інші, наш ансамбль виконував дві пісні - "Бойс-бойс" і "Чарлі". Співала їх закарпатська співачка Олена Тирпак.

Об'їздив багато країн. Довго працював у заслуженого артиста Росії Миколи Жемчужного.

Взагалі, я людина емоційна. Але протягом усього свого життя ніколи не робив зле, а завжди намагався робити людям добро й допомагати їм...

- Тиберію Олександровичу! З нагоди прекрасного вашого ювілею працівники товариства "Романі Яг" й однойменної газети вітають вас з 60-річчям і бажають міцного здоров'я, щастя, успіхів у роботі й особистому житті. З роси і води вам! Хай збудуться всі ваші мрії!

Волика Опаленик, "Романі Яг".
Диск закарпатця Степана Гіги розійшовся мільйонним тиражем
Закарпатський гурт "NuTone" з Чопа їде на "Нівроку"
Ужгород: Закарпатська співачка Іванна Мелай презентувала дебютний альбом "13"
Купу медалей привезла з Голлівуду дівчина з закарпатського Виноградова