Закарпаття: Великоберезнянську школу-інтернат відвідав Святий Миколай у ...формі митника!

З давен-давен вже стало традицією, що кожна сім’я ретельно готується до Дня Святого Миколая. Дітки пишуть листи до доброго дідуся Миколая, а їхні батьки зі старанністю вишукують і купують улюблені іграшки, цукерки, фрукти. Вранці усі дітлахи на перегонки біжать до віконця, де заздалегідь, ще з вечора, поклали на підвіконники вичищені до блиску свої чобітки, і знаходять багато подарунків. Батьки радіють, дивлячись на щасливі очі своїх дітей, а малеча – що їхні мрії здійснилися. Але, на жаль, є діти, котрі через певні життєві обставини у цей день залишаються без подарунків...

Благодійну акцію у День Святого Миколая здійснили працівники Ужгородської митниці, навідавшись до учнів Великоберезнянської школи-інтернат. Вони подарували дітям новий кольоровий телевізор, одяг і багато солодощів та фруктів. Зі свого боку малеча продемонструвала гостям гарно підготовлену святкову програму.

Іванна Ромочуська, директор цього освітнього закладу, розповіла, що раніше це був спеціалізований інтернат – навчалися діти із серцево-судинними захворюваннями. Та, віднедавна їх інтернат перепрофільовано у художньо-мистецьку школу. Такий статус вони отримали недарма: тут велику увагу приділяють розвитку творчих здібностей дітей. У школі працюють гуртки хору, танців тощо. Учні беруть активну участь практично в усіх мистецьких заходах як в області, так і за її межами. З неабиякою гордістю директорка повідомила, що школа-інтернат має випускників, котрі поступили у вищі навчальні заклади.

На сьогодні тут навчається і проживає 317 дітей, 32 з яких – повністю сироти, інші – позбавлені батьківської опіки. Більшість дітлахів з навколишніх сіл Великоберезнянського району. Іванна Іванівна каже, що подарунок від меценатів-митників стане дітям у нагоді. Його поставлять в ізолятор, аби хворі діти могли дивитися різні розважальні програми та кінофільми.

На вихідні дні в інтернаті залишається близько 70 дітей, котрим ніде піти. Як мати двох прекрасних дітей, Іванна Іванівна каже, що дитина обов’язково повинна мати зв’язок зі своєю родиною. Бувають випадки, коли дитина на вихідні несе батькам їжу, котру дають у їдальні. Є діти, котрі просто не повертаються після канікул чи вихідних. Тоді директорка разом з вчителями їдуть до Ужгорода і навідуються до всіх “притонів” і бомжатників. Їх розташування у підвалах знає весь учительський склад. Відтак знаходять “біженців” і повертають їх до нормального існування. Доводилось повертати таких дітей навіть зі Львова...

Наразі школа без газу. Згідно кошторису на утримання школи, 72% з’їдає зарплата вчителів. Медпункт школи не обладнаний необхідною медтехнікою (хоча обласним управлінням освіти та охорони здоров’я добре відомо, що з 317 дітей – 20% хворіє на серцево-судинні захворювання). Не має школа і свого стоматологічного кабінету.

Таких шкіл-інтернатів у Великоберезнянському районі лише одна. Однак їх немало в інших районах Закарпаття, де обділені батьківською любовю діточки залишаються на різдвяні свята без подарунків. Було б добре, якби подібний достойний приклад митників перейняли й інші організації та підприємства.

Вікторія Сенгетовська.
Дітям закарпатського с.Оноківці Святий Миколай приніс ...школу!