Краса Синевира дивує, але сміття — шокує!

Справжня біда цих мальовничих місць Закарпаття — сміття...Малювати на відкритому просторі, в природному оточенні є не модою, а необхідністю, вважають художники.

Перед Великодніми святами за враженнями до Синевирського озера, що на Закарпатті, приїхали дві великі групи, кожна — за окремою адресою. У першій, що мешкала в однойменному туркомплексі, — народний художник України Золтан Мичка, заслужені художники України Василь Свалявчик і Борис Кузьма, їхні колеги Петро Шолтес, Ласло Мадяр, Юрій Боднар, Тарас Усик, Сергій Біба, а ще члени місцевого громадського об'єднання «Спілка художників «Карпатські кольори».

Міжгірців, зокрема, представляли голова об'єднання Василь Шиндра (керівник пленеру), а ще Михайло Кінч, Михайло Покорба, Василь Гавей, Володимир Глеба, Іван Вегеш, Василь Сенько. По-своєму конкурували з ними ті, хто оселився в притулку на самому березі Морського озера, — заслужені художники України Василь Скакандій (керівник) та Іван Ілько, Ольга Скакандій, Іван і Надія Дідики, Йосип Бабинець, Йосип Рущак, Василь Вовчок. Завітав і співавтор скульптурної композиції «Синь і Вир», установленої на березі озера, Іван Бровдій.

Майже всі десять днів художники мужньо боролися зі стихією: лише в день заїзду обійшлося без дощу, а всі наступні заливало за комір, випадав сніг. На Синевирське озеро, яке ще залишалося в полоні криги, теж діставалися нелегко, бо кирками та ломами доводилося довбати лід.

Вловлюючи бездощові години, майстри встигали перенести довколишню красу на поверхню. У центрі опинялися старі вуйки та їхні дружини, раритетні хати села Свобода, гуркітлива Теребля та потоки, водоспади, а ще дерев'яні церкви та дзвіниці, хліви, вози з кіньми, городина та десятки інших споруд, природних і штучних предметів. Малювали просто з балкона туркомплексу чи з-під навісу.

Василь Вовчок провів цікавий експеримент, не втручаючись у старання дощу: водяні потоки на картині не усунув, а залишив. Вийшло цікаве поєднання в творчості самого художника і природи.

Вечорами збиралися в кав'ярнях. Аналізували зроблене, обмінювалися професійними «секретами», сплановували наступний день.

Не залишились байдужими художники до справжньої біди цих мальовничих місць — сміття, яким заполонені береги річок, Вільшанське водосховище. «Малюючи такий вантаж, ми мріємо про Європу, — сказав Золтан Мичка. — Далеко ще». Його підтримав Василь Свалявчик, запропонувавши влаштувати спеціальну нагороду «за найбрудніше село»...

За можливість спілкуватися на професійні теми, обміну досвідом художники гірської Міжгірщини дякували колегам із обласного центру та Мукачева (більшість — члени Національної Спілки) в останній день, під час святкової вечері. Водночас останні вирішили віддячитися господарям за запрошення до Верховини, взявшись організувати для членів об'єднання «Карпатські кольори» виставки в містах над Ужем і Латорицею. Орієнтовно вони пройдуть у жовтні.

Василь БЕДЗІР
На Чоп «вішають» все сміття?
Влада Ужгорода з мером Ратушняком докерувалася до ручки...
Тисячі мешканців Ужгорода вийшли на суботник
АнтиРатизм, або Нереалізована туга за красою