Додати новий коментар

Мандруючи Закарпаттям ви обов’язково потрапите у Сваляву, що розташувалася на міжнародній туристичній трасі біля гори Стой (1677 м). Якщо підніметесь на її вершину, то вам відкриється живописна панорама міста, яке оточене лісистими пагорбами. І як символи сучасності – сталевими нитками перетинають цей пейзаж лінії транс’європейських магістралей – нафтопроводу «Дружба» і газопроводу «Братство», а поряд з стрункими ялинами, начебто змагаючись у вишуканості, здіймаються ажурні ферми міжнародної енергосистеми «Мир».

Свалява – затишне місто, зі статусом районного центру, з дивовижною річкою Латорицею. Знана Свалявщина чудовими сучасними здравицями, оригінальними і якісними меблями, склодувами, художниками, співаками.

Мандрівка в історію

Археологічні знахідки періоду неоліту (IV тис. до н.е.) і бронзового віку (IIтис. до н.е.) свідчать, що заселяти територію нинішньої Сваляви і її околиць почали з глибокої давнини. Назва міста походить від давньослов’янського кореня слова «соль» (Золява, Солява, Сольва). Її поява належить до часів східнослов’янських поселень, які підтримували через Верецький перевал зв’язки з спорідненими слов’янськими племенами, які мешкали на сході від Карпат. Перше письмове згадування про Сваляву належить до XII ст. З 1214 року місто стало власністю угорських королів, які дарували його різним магнатам, князям та графам. У другій половині XIII ст., як свідчить королівська грамота, Свалява знаходилась «по той бік засіки» (кордону), тобто входила до складу Галицько-Волинського князівства. Безкінечні міжусобиці та війни феодалів, жорстока експлуатація, соціальне та національне гноблення призвели до зубожіння селян. Так, у 1657 р. Свалява і вся долина Латориці були спустошені військами польського магната Любомирського (ну ніяк не в’яжеться жорстокість людини з його миролюбивим прізвищем –Авт.). Перепис 1688 р. свідчив, що з 54 кріпосних сімей – 31 загинула, а вісім у результаті зубожіння не могли сплачувати податки. Такий стан бідняків викликав часті селянські заворушення. У 1703-1711 рр. свалявці беруть активну участь у повстанні куруців – антифеодальному та національно-визвольному русі в Угорщині проти габсбурзького панування. Після поразки повстання Свалява переходить до володіння королівського двору. У 1728 р. місто узурпує граф Шенборн-Бухгейм. Впродовж двох століть графський рід жорстоко експлуатував місцевих жителів.

У 90-х роках XVIII ст. Свалява стає помітним господарським центром. Будуються дороги, мости, використовуються мінеральні джерела, які раніше граф здавав в оренду. Зубожіння, голод, який охопив Свалявщину, як більшість районів Закарпаття у 1880 р. змусило місцеве населення шукати спасіння в еміграції. Тисячі закарпатців тікали від голоду та екзекуторів у Канаду, США, Бразилію. Спогади про ті тяжкі дні до сьогодні можливо почути від потомків тих, хто шукав кращої долі за океаном. Вони мешкають в селі Нелипине, що поряд зі Свалявою. Їхні діди і батьки повернулись з еміграції такими ж зубожілими й селились на одному з пустирів поблизу річки. Цей пустир одержав назву «Нелипинська Бразилія».

Джерела здоров’я

Свалявщина – край з багатою гідромінеральною базою. Близько одної третини з 300 мінеральних джерел, що виявлені на Закарпатті, належать Свалявщині. На базі мінеральних вод працюють відомі здравниці «Кришталеве джерело», «Поляна», «Квітка полонини», «Сонячне Закарпаття» та ін. До слова, майже всі санаторії облаштовані так, що ви не виходячи з будинку можете пити мінеральну воду лише повернувши краника у спеціальному приміщенні.

Пийте мінеральні води, дихайте гірським повітрям Закарпаття, на здоров’я!