Додати новий коментар

Про строки проходження військової служби військовозобов’язаними, призваними під час мобілізації на особливий період

Порядок призову, проходження військової служби різних категорій осіб визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232 «Про військовий обов’язок і військову службу».
У статті 23 цього Закону визначено строки військової служби для різних категорій осіб. Зокрема, пунктом 7 ст. 23 встановлюються строки військової служби в календарному обчисленні для громадян України, які призвані на військову службу:
- для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом у мирний час - до 18 місяців;
- для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Крім того, у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ст. 24 Закону України № 2232 початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Звільнення зі служби військовослужбовців, призваних на військову службу в особливий період, проводиться за наступних підстав:
1) з моменту оголошення мобілізації до настання фактичної демобілізації;
2) під час воєнного стану;
3) після прийняття рішення про демобілізацію.
Отже, відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» звільнення (демобілізація) військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, може бути здійснено за умови стабілізації воєнно-політичної обстановки навколо України, після оголошення рішення Президента України про демобілізацію, строки та порядок якої визначаються відповідним Указом Президента України. Демобілізація повинна бути проведена поетапно впродовж певного часу. В її ході проводиться заміна військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на військовослужбовців строкової служби, без зниження рівня бойової готовності військових частин (установ).
Слід відмітити, що мобілізація, яка оголошена в січні 2015 року (з наступними етапами навесні та влітку) указом Президента України від 14.01.2015р. № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», здійснюється не лише з метою посилення боєздатності Української Армії, а й проведення ротації військовослужбовців: заміни тих військовослужбовців, які вже тривалий час перебувають на службі в зв’язку з мобілізацією. Тому логічно припустити, що військовозобов’язані, які вже відслужили за призовом під час мобілізації, були демобілізовані та повернулися до роботи, не будуть вдруге призиватися під час мобілізації. Але законодавство не встановлює таких гарантій.
Натомість, законодавство містить норму, яка чітко встановлює загальний термін повернення додому військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, - лише за умови оголошення Президентом демобілізації.
Тому будь-хто з військовозобов’язаних (незалежно від вже наявного факту призову) може бути мобілізований в особливий період, якщо тільки він не підпадає під законодавчі обмеження (за віком, за станом здоров’я, за сімейними обставинами і т.д.). Тобто, з впевненістю можна сказати, що не будуть призвані під час мобілізації в особливий період ті працівники підприємства з числа військовозобов’язаних, які:
• досягли граничного віку;
• визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я;
• за сімейними обставинами (особи, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, дитину-інваліда I чи II групи до досягнення нею 23 років, особи, зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують);
• заброньовані на період мобілізації та на воєнний час.
Тим часом, відповідно до статті 38 Закону України № 2232, обов’язок керівників підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності, - на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом.

Заступник начальника
Ужгородського міськрайонного
управління юстиції Н. Ігнатко