“Нова влада вже прийшла, Віктор Андрійович. Ви просто не помітили...”

[b]Вихідні позиції[/b]

Самі дебати як жанр припускали бенефіс Ющенка. Адже ця людина вже більше двох років живе в режимі постійних публічних виступів, від чого в нього мали виникнути якісь ораторські навички. Але навіть не це було його головною перевагою. Проблема Януковича полягала в тому, що йому складно було говорити про щось нове. Він два роки прем’єр, усі його заяви робилися регулярно, причому - в прямому зв’язку з його діяльністю. Не вигадувати ж йому було спеціально якісь історії тільки для того, щоби телеглядачам було цікаво. Але все виявилося не нудно й так.

Була проблема й у Ющенка. Побудувавши кампанію на основі критики (якщо не ганьблення) влади й постійному паплюженні Януковича, він якось не спро-мігся виразно повідомити свої стратегії. З одного боку, в цьому змісті дебати для нього були вкрай корисні - щоб хоча би спробувати узагальнити те, що він мав на увазі, йдучи в президенти. З іншого боку - чи не пізно? Для всього цього був час і виправити тут щось в останню годину вже складно. Та, загалом, і такого бажання не було видно.

Істерика, вчинена штабом Ющенка (Зінченко, Томенко) в понеділок, 15 листопада, з приводу формату теледебатів, свід-чила про те, що дебатів вони побоювалися. Цікаво, що штаб “Нашої України” навіть поширив зранку тезу про те, що Ющенко відмовиться від участі за годину до дебатів. Вочевидь, розрахунок був на те, що ЗМІ, які підтримують прем’єра, радісно розтиражують цю новину. А вже це можна буде інтерпретувати як те, що “януковичівці” видають бажане за дійсність. Ну а Ющенко продемонструє себе героєм. Як виявилося, побоювалися в штабі Ющенка не даремно.

[b]Вступні слова[/b]

Вступні виступи кандидатів стосувалися найбільш загальних позицій, можна вважати, що вони викладали свою ідеологічну платформу. Починав Янукович.

Очевидною була прагматика Януковича, в нього була природна позиція - декларувати наступність своїх дій. Єдина проблема полягала в тому, що наступність могла зафіксувати його в рамках прем’єра, в той час як йому вже давно варто було “переформатувати” себе в кандидата в президенти. Явний азарт Януковича продемонстрував, що така зміна відбулася: вступ був досить серйозним стосовно опонента. Янукович уже цілком упевнений у собі в новому статусі. Власне, передумови до цього було видно й раніше (наприклад, за увесь час передвиборної кампанії він жодного разу не перейшов на особистості - ніяких обвинувачень на адресу особисто Ющенка ним зроблено не було), утримався й у даному випадку, хоча й позначив лінії, по яких він чинитиме тиск.

Положення Ющенка тут було зручнішим - у нього цілком відсутня якась відповідальність за ситуацію в країні в останні мінімум два роки (не враховуючи, зрозуміло, уникнення відповідальності, пов’язаної, наприклад, з політреформою й загальною лінією кампанії, що складалася в огульній критиці влади й суперника.

Він обрав найпростіший ва-ріант, продовживши діяти в жанрі “шоу обіцянок”, рішуче обходячись без згадування механізму їхньої реалізації (підвищити зарплати, поліпшити медицину, й узагалі, він знає, “чого хочуть українці”). Ющенко повідомив про наявність економічної кризи, якій він протиставить економіку стабільного зростання, що, зрозуміло, створить нові робочі місця. Звісно, про те, як саме це буде реалізовано, він не сказав.

Зрозуміло, в рамках обраної передвиборної стратегії в Ющенка не було іншого способу поведінки. За фактом він пропонує якусь зовсім благоденствующу Україну й, зрозуміло, подібні обіцянки сприймаються його електоратом некритично, за те його й люблять. Зрозуміло, цю ситуацію ніяк не можна було навантажувати реальністю, тим більше - в останні дні перед виборами. Можна вважати, що з цієї досить двозначної ситуації він викрутився. Він не розчарував своїх прихильників реальністю, як не розчаровував увесь передвиборний період.

[b]Соціальна політика[/b]

Як показала “розминкова” частина дебатів, задана Януковичем рамка “я агітую не словами, а своїми досягненнями”, зненацька зробила магічний вплив на Ющенка. Віктор Ан-д-рі-йович відразу спробував “торпедувати” результати діяльності уряду. Однак, фактично нічого нового не сказав.

“Порівняльний аналіз” ринкових цін зразка 2000-го і 2004-го років представники “Нашої України” не раз проводили з трибуни Верховної Ради. Старий трюк, у дусі епізоду про “перевиховання” автобусного скандаліста з кіноверсії пригод знаменитого Шуріка: “Тільки в цьому районі буде встановлено 715 газових плит. Тобто, рівно в 715 разів більше, ніж було в усьому нашому місті в 1917 році!”. Ну, а обурення з приводу фінансування відомої елітної клініки “Феофанія”, в підвищеній економічній увазі до якої Віктор Андрійович спробував звинуватити Віктора Федоровича, то частому гостеві цієї клініки, який не так давно звинувачував українських лікарів у тому, що його чи то залікували, чи то недолікували, взагалі варто було би помовчати на цю тему. До речі, інформації про те, скільки з цих “зайвих” грошей пішли на лікування самого Ющенка, Віктор Андрійович чомусь не опублікував.

Також зовсім некомпетентним виглядало твердження Віктора Ющенка про те, що “пенсії на Україні є найнижчими в країнах колишнього СРСР”. Як відомо, після підвищення пенсій восени 2004 р., середня пенсія на Україні є найвищою в СНД, перевищуючи навіть рівень пенсій у Російській Федерації з її нафтовими надприбутками.

Янукович, у свою чергу, парирував, що якщо вже проводити паралелі між співвідношенням цін і заробітних плат у 2000 і 2004 роках, то також треба ставити питання про від-повідальність усіх попередніх урядів і голів НБУ (з 1993 року). І від-крито заявив опонентові, що відповідати перед народом треба всім, і без усяких там тер-мінів давнини. Після цих слів Віктор Андрійович явно перемінився в обличчі. Також Вік-тор Федорович нагадав про рівень інфляції при уряді Ющенка. “Ми добре пам’ятаємо, що в роки Віктора Ющенка головою НБУ інфляція досягла 10000%. І під час грошової реформи, ми добре пам’ятаємо, як за одну ніч украли наш статок. І держави - в тому числі”, - сказав В.Янукович, заявивши: “Настане ще час за це відповідати”.

“Пройшовся” він і по пільгах, у 2000-му саме уряд Віктора Андрійовича скасував 2/3 пільг, у тому числі й із порушенням Конституції. Й заявив, що зараз уряд Януковича займається відновленням тих пільг, які скасували при уряді Ющенка. А також досить непрозоро натякнув, що “філь-ми жахів” для пенсіонерів про незаконність і майбутнє скасування щомісячних надбавок до пенсій тиражуються командою Ющенка з однією лише метою - підготувати ґгрунт для скасування надбавок у випадку приходу до влади Віктора Андрійовича.

Розійшлися кандидати й у думках про державну одноразову допомогу при народженні дитини. Віктор Андрійович упирався на те, що нині розмір допомоги складає 725 гривень. “Мінімальні витрати відомі - 1700 гривень, я батько, в мене є діти: коляска, памперси, що подорожчали через податки, дитяче харчування”. “Одноразова допомога при народженні дитини складала в 2001-му 74 гривні, - нагадав Віктор Федорович, - а зараз - 720 гривень”. Також він зауважив опонентові, що в бюджеті на наступний рік закладено розмір одноразової допомоги вдвічі більший, ніж у поточному році, й опонент повинен про це знати, якщо він ознайомився з поданим у парламент проектом бюджету.

Також кілька разів у процесі дискусії Янукович намагався одержати від свого опонента зрозумілу відповідь на питання, чи не Ющенко працював при всіх тих урядах, які, на нинішню думку Ющенка, привели країну й народ до повного зубожіння? Не одержав.

[b]Економіка[/b]

Починав В.Янукович. З його боку несподіванок не було, тут він був більше ніж доречний як чинний прем’єр, який цілком тепло відгукнувся про співробітництво свого уряду з Радою - до речі, яка цілком його підтримувала не тільки парламентською більшістю. Йшлося про зниження податків, зменшення числа збиткових підприємств більше, ніж удвічі й іншу ніби кабмінівську рутину. Й усе це - спокійно й навіть посміхаючись, у тому числі - на адресу опонента.

“Ми починали працювати з порожньої скарбниці. Добре було б, якби вона була порожньою, а ще й були борги”, - сказав Віктор Янукович, коментуючи становище в економіці країни. Заборгованість по зарплаті складала 2,3 млрд. грн., а заборгованість по соціальних виплатах - майже 4 млрд. “У нас не було іншого шляху - потрібно було розраховуватися з боргами, а потім працювати на майбутнє, або на власний авторитет. Повертати борги завжди важко, але необхідно”, - Віктор Федорович підкреслив, що так сталося завдяки поганій роботі його попередників.

Віктор Федорович також нагадав, що важливою частиною його роботи було збільшення зарплати людей, а також підняття прибутковості під-приємств, для чого на 15% було знижено податок на прибуток. І підкреслив, що сьогодні завдяки його урядові кількість збиткових підприємств “дещо більше 28%”, тоді як на початку його роботи “прибуткові підприємства складали 48%”. “Було дуже багато бартеру. Бартер - це тінізація економіки. Це тінь, у яку загнали попередні уряди, в тому числі, це була й робота Нацбанку, який очолював пан Ющенко”, - сказав Янукович. “Нацбанк має відношення до грошей”, - процідив у відповідь Віктор Андрійович. “Нікуди не дінешся, тому що Національний банк саме контролював хід коштів”, - парирував Віктор Федорович, і попросив опонента звернути увагу на те, що в обов’язки Нацбанку входить, у тому числі, й контроль і перешкоджання спробам вивести гроші в тінь.

Янукович відзначив, що за час його прем’єрства вдалося “значно скоротити” тінізацію економіки, й “ця робота ще продовжується, і буде продовжуватися, оскільки ми ще не добралися до тих ділків, які сьогодні, прикриваючись різними гаслами, в тому числі політичними, шукають можливості жити й далі в тіньовій економіці й заробляти гроші”.

“Я вірю в те, що ми разом здатні зробити ще набагато більше, ніж ми зробили, і це наш борг як перед нашим старшим поколінням, нашими вчителями, які нас вчили, так і перед нашими дітьми, які сьогодні беруть з нас приклад”, - сказав Віктор Федорович.

Віктор Андрійович спробував відповісти й на це, однак про ступінь переконливості його висловлювань можна судити вже хоча би тому, що навіть відверто симпатизуюча Ющенкові “Українська правда” посоромилася розмістити на своєму сайті пряму мову кандидата, замінивши її редакційним коментарем: “а далі пішов великий накат на уряд Януковича”. Та й то сказати, коментар тут виглядає набагато переконливішим за пряму мову. Вже якщо УП навіть не переказує виступ Ющенка своїми словами, а лише описує реакцію Януковича, це досить переконливо характеризує якість сказаного Віктором Андрійовичем.

А Віктор Федорович ще й пригадав Віктору Андрійовичу закриття Чорнобильської атомної електростанції. “Ви не патріот, ви поставили нашу країну в залежність, коли підписали закриття Чорнобильської АЕС”, - заявив Янукович. І нагадав, що Україна так і не дочекалася обіцяної допомоги ззовні в обмін на закриття ЧАЕС, і тільки завдяки своїм інвесторам добудувала енергоблоки на Рівненській і Хмельницькій АЕС. А також дорікнув опонентові в тому, що під час прем’єрства Ющенка країна була енергетично залежною, а за підсумками роботи уряду Януковича з’ясувалося, що Україна може стати експортером електроенергії.

У відповідь Віктор Ющенко вдався до історії, згадуючи, що було в частині економічного зростання в 2002 році - здається, він повівся на впевненість Януковича, від чого взявся чіплятися до нього особисто. Зрозуміло, повідомляючи про те, що в 2002-му зростання було навіть вище, він не враховував того простого факту, що збільшувати процентне зростання на поганій основі простіше, ніж у ситуації, що по-ліпшується. Основне положення? Непрофесійний уряд і так далі, аж до висновку про те, що тіньову економіку організує влада - після того, як він говорив про своє прем’єрство, висловлювання пролунало досить двозначно. Ну, а переводити цифру зменшення резервів Нацбанку з доларів у гривні, повідомляючи обидві цифри, це вже якось зовсім дешево.

Власне, цей розділ давав Ющенкові шанс. Як у колишнього прем’єра в нього був варіант: реально запропонувати професійну стратегію іншої економічної поведінки. З огляду на, зрозуміло, і його “західні” зовнішньополітичні пріоритети.

Проте ніякої конкретної стратегії ним пред’явлено не було. Логіка Ющенка виявилася дивною - він не пропонував свою програму, хоча, здавався б - найзручніший випадок це зробити, а критикував чужу, чинну. Тобто, цілком залишився в рамках політиканства. Й далі - замість програми розмірковував про те, що глава Нацбанку зайнятий тим, що керує штабом Януковича.

[b]Внутрішня політика[/b]

Починав Ющенко. Основні пункти. Влада корумпована, вона під управлінням олігархів, країна знаходиться на рівні Гватемали й т.ін. Внутрішня політика - деструктивна, вона проти стабільності й спокою. Вона поділяє країну на Схід і Захід і так далі. Сенсація - посилання на Путіна, який, молодець такий, не адресується до східних і західних росіян. Але, здається, українська влада не адресується до українців у такий спосіб.

Далі: українська нація - єдина й неподільна. Тут незрозу-міло - це що, частина передвиборної програми, чи його опонент заявляв зворотнє? Справа дійшла навіть до лівого й правого берегів Дніпра й заяви про те, що день 31 жовтня довів, що Україна - єдина держава. Здається, заява дещо дивна, оскільки саме 31 жовтня продемонструвало досить явний поділ України.

І відразу - перехід до “Криворіжсталі”, продаж якої, нібито, не дав максимуму грошей у бюджет. Докір, загалом, виглядав трохи короткозорим з погляду інтересів України - адже чужі “Криворіжсталь” не поцупили. Але це деталі - далі внутрішня політика була переведена на тему організації виборів, ну а вираз Ющенка “моя нація”, це вже якось занадто. Після цього пішли гасла - про те, як Ющенко завізував свої президентські укази й про те, як усе буде добре після того, як його оберуть.

Судячи з передвиборної риторики, основна проблема внутрішньої політики для Ющенка - проблема влади, яка жахлива і т.ін., причому вирішується вона за допомогою гасел. Зрозуміло, така позиція забезпечує претендента відчуттям моральної переваги, оскільки всі проблеми, очевидно, вирішуються з його обранням.

Не дивно, що після цього Янукович одержав повний карт-бланш. Відповідь була очевидна: так хто працював на цю владу? Й у Нацбанку, й прем’єром? Подальші порівняння діяльності двох уря-дів не могли принести радощів пану Ющенку. Аж до нагадування про те, як Ющенко проводив приватизацію: “Говорити про підвищення цін на бензин - це просто, а хто продав кременчуцький нафтоперегінний завод?” Зрозуміло, все це повідомлялося все з тією ж ласкавою посмішкою.

Звісно, проблема Ющенка була в тому, що він починав цю тему - але це вже жереб. До того ж, до цього моменту дебатів стало зрозуміло, що штаб Ющенка явно не очікував того, що Янукович продемонструє неабиякі полемічні здібності, а поводитиметься з виразної позиції сили.

Тут цікаво, що Янукович не став додавлювати Ющенка на тему єдності України - з огляду на характер розподілу голосів по регіонах. Ну, можливо, й даремно не згадав про те, що бюджет країни роблять регіони, які підтримують Януковича.

[b]Зовнішня політика [/b]

Починав Янукович. Позиції природні - зовнішня політика не повинна підривати українську економіку, тобто - щоби відносини з кимось не вказували, як жити країні. Відносини з Євросюзом, розробка системи безпеки. Експортно-орієнтована держава. Треба встановлювати зв’язки зі США, Китаєм. Щодо Росії, то ці відносини треба по-ліпшувати й далі. ЄЕП. Обе-реж-ність по частині вступу у СОТ. Іншими словами, декларується еволюційний процес розвитку відносин з першістю національних інтересів.

Ющенко тут, зовсім незрозуміло, чому, замість зовнішньої політики почав говорити про бюджет. І по податку ПДВ, і по особливостях використання бартеру в Донбасі. Тобто, Янукович його явно зачепив, через що Ющенко не зміг більше виразно вибрати час для своїх реплік і зламав формат дебатів.

Повернувшись, нарешті, до зовнішньої політики, Ющен-ко заявив, що у влади немає осмисленої зовнішньої політики, що, загалом, від-верт-істю не стало. Найцікавішим моментом було твердження, що експорт у Росію зменшився. Власне, саме цю проблему влади й ви-рішували весь останній рік, і не можна сказати, що безуспішно.

Подальші докори були приблизно того ж типу: чому Україна те, чому се... Після цього Ющенко знову згадав свої президентські укази, повідомивши, що, відповідно до одного з таких указів, з Іраку будуть виведені війська. Як відомо, 39 чоловік із фракції “Наша Україна” з Ющенком на чолі голосували за відправлення туди миротворчого контингенту. А що стосується 14 підписаних указів, то 20 жовтня Ющенко говорив так: “Не вважаю за потрібне роздавати порожні обіцянки за кілька тижнів до виборів”. За п’ять днів, очевидно, вже можна.

[b]Заключні слова[/b]

Ця частина була вже поза, власне, дебатами, повторюючи звичні гасла, втім, не без несподіванок.

Ющенко говорив про демократію, в четвертий, здається, раз повідомивши про те, що “жити треба не по поняттях”, про те, що країна не поділяється не політичні кольори. Повідомив, що радий бачити у своїх лавах Мороза й Кінаха, відчувати голоси підтримки. Він “знає, що у вас болить, дорогі громадяни”. Взагалі, ним сформована стратегія для України, причому 21 листопада народ “повинен згадати 11-у заповідь Мойсея про те, що треба йти на вибори”. Безсумнівно, це був максимум креативу ющен-ківської команди, за яким пішов прочитаний з папірця анекдот.

Свою сенсацію влаштував і Янукович. Заключні слова він вимовив російською. Чому б і ні? Своє володіння українською він цілком продемонстрував за час дебатів, так що абсолютно ло-гічно заговорив тією мовою, якою говорить з дитинства. При цьому Янукович продемонстрував певні навички психоаналітика, повідомивши опонентові про те, що “для вас злочинна будь-яка влада, якщо вона не належить вам особисто”.

На прощання він нагадав суперникові про відомі проблеми з грошима гастарбайтерів, а також - про деякі інші особливості економічної поведінки пана Ющенка. Підсумок: “Нова влада вже прийшла, Віктор Андрійович. Ви просто не помітили...”



ПІСЛЯМОВА

Коментуючи дебати кандидатів у президенти України, відомий російський політолог Сергій Марков заявив, що очікував від Віктора Ющенка набагато більшого. “Дебати - це момент істини для політика. Було дивно бачити, як знаменитий “трибун опозиції” всі свої виступи читав з папірця. Безумовно, штаб підготував опозиціонерові непоганий текст”, - зауважив політолог, але враження було змазане стилем виступу, що нагадував пізнього Брежнєва. “Виявляється, дебатів треба було боятися штабові опозиції”, - зауважив політолог. На його думку, зненацька сильний виступ В.Януковича очевидно дозволив йому захопити ініціативу, а самі дебати він назвав переломним моментом передвиборної кампанії.

Віктор Ющенко на цих дебатах виглядав дрібним наперсточником - він підмінив усі поняття. Так прокоментувала підсумки “теледуелі” лідер Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко. Також вона відзначила, що Ющенко часто вживав слова “нація”, “народ”, “Україна” з прикметниками “мій”, “моя”. Це, на думку Вітренко - “вже симптом”. “Це ж, треба думати, він бачить народ як безмовну особисту отару”, - зауважила вона. Й додала, що Віктор Андрійович начебто сварить владу, але насправді саме він був при владі 11 років, а його опонент Янукович - тільки два. “Так хто з них більш провладний”, - риторично запитала Вітренко.

Обидва кандидати дуже хвилювалися, відзначив лі-дер КПРС, екс-кандидат у президенти України Олександр Яковенко. Але якщо в другій частині Янукович зібрався, то Ющенко - гранично скотився, перейшов на образи. Його лексика була жахлива: “козли”, “по поняттях”...Також Яковенко від-значив низку просто провальних для Ющенка моментів, зокрема, Градобанк, Тимошенко. На думку Яковенка, Ющенко продемонстрував економіко-політичний попу-лізм.

“У цих дебатах Янукович більше одержав, ніж утратив; і навпаки: Ющенко, хоча йому пророкували, з огляду на його досвід публічної риторики, більші дивіденди, я думаю, що він більше втратив, ніж одержав”, - таку думку висловив нардеп Ігор Шурма.

Екс-президент України Леонід Кравчук по закінченні теледебатів заявив, що під час словесної “дуелі” в прямому ефірі Віктор Янукович постав у набагато вигіднішому світлі, ніж Віктор Ющенко. В своїх виступах Янукович апелював переважно не до обіцянок, як Віктор Ющенко, а до конкретних результатів, яких досяг уряд під його (Януковича) керівництвом. Також Кравчук відзначив, що виступ Ющенка, як і більшість заяв опозиції, носив характер “деструктивного нападу”. Тобто, до Віктора Януковичу й його уряду висувалися претензії, що ніяк не стосуються їхніх сфер діяльності.

На думку нардепа Валерія Коновалюка, Янукович теледебати виграв. І слова опозиції про те, що кандидат від влади нібито боїться “виступати без папірця” виявилися необґрунтованими. “Ми сьогодні бачили ситуацію навпаки: нерішучість Ющенка, стандартні фрази, побиті, котрі сьогодні по суті справи не об’єктивні, ос-кільки перекручено інформацію. Ми не бачили від-вертості” - сказав Коновалюк.

А політолог Олексій Плотніков сказав, що якби теледебати провели до 31-го жовтня, то Віктор Янукович переміг би в першому турі. Політолог також відзначив, що Віктор Янукович показав себе серйозним політиком, і “присудив” йому перемогу за підсумками дебатів. За матеріалами інтернет-видання “Тиждень”