Порядок внесення змін до заповіту та його скасування

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача. Однак, чинне законодавство регламентує право заповідача на скасування та зміну заповіту. Тобто, до смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу.
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Так, частиною 3 ст. 1254 Цивільного кодексу України встановлено неможливість відновлення заповіту, який існував до посвідчення двох наступних.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється. Відповідно до положень Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) встановлюється неможливість відновлення попередньо складеного заповіту в разі визнання останнього заповіту недійсним, крім двох випадків, коли:
• заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК);
• заповіт складено під впливом насильства (ст.231 ЦК).
Наведений перелік є вичерпним, а тому у разі визнання заповіту недійсним, крім випадків, коли існував раніше складений заповіт і недійсність заповіту встановлюється на підставі статей 225 і 231 ЦКУ, спадкування має здійснюватися за заповітом.
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і у порядку, встановленому ЦКУ для посвідчення заповіту.
У ЦКУ не наведено характерних рис скасування частини заповіту та внесення до нього змін, тому, вважається:
• внесення змін відрізняється від скасування тим, що передбачає посилання на попередній заповіт як на основу, до якої вносяться зміни;
• внесення змін кардинально не повинно змінювати основу, до якої вони вносяться.
Наприклад, внесення змін до законодавчого акта триває доти, поки це можливо і доцільно. Хоча формально новий нормативний акт скасовує попередній, але він з ним пов'язаний хоча б за таким критерієм, як набрання чинності. Заповідач же при складанні нового заповіту вправі не зазначати про попередні заповіти, а тому вони не завжди пов'язані між собою змістом або будь-яким іншим логічним зв'язком. Саме тому, законодавцем передбачено виділяти зміни і скасування частин заповіту. Так, заповідач хоче змінити розмір часток, які будуть успадковані двома з п'яти спадкоємців, доцільність зміни заповіту у цілому в цьому випадку сумнівна. Можна навести безліч й інших причин, наприклад, заповідач хоче уточнити адресу проживання одного із спадкоємців або місце роботи, хоча такі відомості необов'язково зазначати в заповіті, але вони є необхідними для розшуку і повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини.
Процесуальний зміст внесення змін до заповіту та його скасування є подібним до умов, встановлених для його посвідчення, зокрема:
• особисте звернення до нотаріуса або уповноважених на посвідчення заповіту осіб;
• загальні вимоги до форми нового заповіту або заяви про скасування заповіту встановлено у ст. 1247 ЦК, а конкретні - у ст. 1248 ЦК та у Законі України «Про нотаріат».
Наприклад, заповіт подружжя може бути скасовано кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя. Крім того, про зміну або скасування заповіту інформація повинна бути внесена до Спадкового реєстру.
На практиці виникають запитання, а як бути, коли заповіт посвідчується подружжям, а після його посвідчення один із подружжя відмовляється від нього. Які дії нотаріуса у цьому випадку та як він повинен діяти, адже він не може скасувати заповіт у цілому, тому потрібно на підставі заяви одного із подружжя про скасування заповіту у частині, яка його (одного із подружжя) стосується, зробити відмітку у Спадковому реєстрі, на примірниках самих заповітів, а саме: на тому, який є у заповідачів, та на примірнику, який зберігається у нотаріуса. Непростим у цьому контексті є питання щодо часткового скасування заповіту одним із подружжя, коли ними заповідано майно, що перебуває у спільній сумісній власності, тобто без виділу частки кожного. Яку відмітку (за змістом) повинен зробити нотаріус про часткове скасування такого заповіту одним із подружжя? Отже, спірні питання мають розглядатися у судовому порядку, тому спір з приводу внесення змін у заповіт подружжя має вирішуватися судом, а не нотаріусом. Водночас нотаріус має прийняти особисту заяву від одного із подружжя, але попередити його про вирішення спору у судовому порядку.

Провідний спеціаліст відділу нотаріату
Головного управління юстиції у
Закарпатській області
Іван Черевко