Заповіт подружжя

Згідно вимог пп. 1.1 п.1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок),

нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України. Можливість складання заповіту подружжя є нововведенням Цивільного кодексу України. Спеціальною нормою щодо заповіту подружжя є стаття 1243 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. З даної норми вбачається, що подружжя може скласти спільний заповіт не на все майно, яке є у їх власності, а лише на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Право на заповіт здійснюється особисто, як встановлено статтею 1234 Цивільного кодексу України. Вчинення заповіту через представника не допускається. Тобто, заповіт складається обома з подружжя і має бути посвідчений нотаріусом. Згідно ч. 2 ст.1243 Цивільного кодексу України, у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого, який його пережив. Якщо майно стає об'єктом спільного заповіту, то в разі смерті одного з них, його частка в цьому майні не входить до спадкової маси, а переходить до другого з подружжя. При цьому той з подружжя хто пережив, обмежений в праві відчужувати його будь-яким чином. Після смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті. У разі смерті останнього з подружжя право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки право на відмову передбачено за життя подружжя, то після смерті одного з них, другий не має право скасувати чи змінити цей заповіт.

Головний спеціаліст відділу нотаріату
Головного управління юстиції у Закарпатській області
Н. Туряниця