Не дай бог з галичанина зробити пана ...

“Ще не вщух скандал навколо ситуації з Романом Кисляком у Vapiano Lviv, а нині вже відзначилась “Пузата хата”, що на вулиці Січових Стрільців у Львові”, – написала Олена Кравченко на своїй сторінці у “Фейсбуці”.

Ви, напевно, бачили поруч з “Пузатою хатою” старшу жінку, яка просить купити їй хліба. Примітно – вона ніколи не просить грошей, а з півхлібини радіє, як із манни небесної. Її звати чи Віра, чи Вероніка – вона не пам`ятає. Як вона каже, в неї немає чоловіка, а донька давно кудись поїхала і не повертається. Має де жити, але пенсії вистачає тільки на сплату комунальних, на їжу – ні.

Сьогодні, близько 13-ої години, я захотіла пригостити цю жінку обідом: гаряча їжа для неї – розкіш. Поки я купувала їй суп і сирнички, попросивши посидіти за столиком, її – вигнали. Я покликала її зайти знов, і перед нами постав менеджер “Пузатої хати”, який сказав, що цій жінці вхід заборонила адміністрація. Він міг пропустити тільки мене, без пані Віри (Вероніки?). Мої слова про те, що ця жінка – зі мною, не діяли.

Я була обурена, а на столику вистигав суп для пані Віри. Мені не терпілося поговорити з менеджером про дискримінацію і зробити запис у книгу скарг. Проте щойно менеджер про це почув – миттєво кудись утік. Ми з пані Вірою пообідали, я трохи її провела.

Хотіла сфотографувати – а вона розплакалась і просила цього не робити. Люди, ми ніколи не знаємо, як минатиме наша старість і в яких обставинах можемо опинитись. Живемо в дуже розмаїтому суспільстві і маємо навчитися взаємодіяти й допомагати одне одному. Разом виходити на рівень вище і намагатись витягувати туди тих, кому самому важко.

А про дикий класовий поділ нам треба поволі забувати. І нарешті вивчити відмінності між поняттями як-от “бездомні” і “люди в потребі”. А ще – запам’ятати: людська гідність є в кожного, вона – понад усе, і винятків тут бути не може.

Люди забувають, що колись вони самі можуть перетворитися на слабких, знедолених та безпорадних.