Письменники із Столиці презентували закарпатцям книги «Українського пріоритету»

У Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка 5 лютого відбулася зустріч літераторів та мешканців Срібної Землі з відомим українським письменником сучасності Володимиром Шовкошитним і редактором – поетом,

прозаїком, заступником головного редактора «Літературна Україна», директором видавництва «Український пріоритет» − Станіславом Бондаренком.
Річ у тім, що пан Володимир презентував краянам свій новонароджений роман-дилогію «Кров − свята». Разом із ним, пан Станіслав представив присутнім книги, які вийшли у світ до читачів у київському видавництві «Український пріоритет».
Як повідомили київські гості, молоде видавництво дало «друге життя» понад 40 книгам. Зокрема, роману-андрогіну «Небо (не) сповідане», «Сьомий аркан» Надії Степули, книжці спогадів про Олеся Ульяненка «У знятому на плівці дні» (упорядник – Надія Степула), фентезі «Крок у світло» Зоряни Лебедівни та інших авторів. Також київський письменник представив вітальну листівку видавництва «Український пріоритет», присвячену українським жінкам. У середині листівки для чарівних жінок − буклет з найкращими віршами, присвяченими жіноцтву, літераторів Павла Мовчана, Володимира Барни, Віктора Баранова, Василя Стуса, Володимира Шовкошитного ,Сергія Пантюка та інших.
Презентована книга Володимира Шовкошитного «Кров свята» охоплює події, що мали місце в часи Голодомору, розповідає про створення та діяльність УПА.
Як сказав автор, роман «Кров – свята» побудована на основі унікальних архівних документів, розповідей очевидців тих подій, про які йдеться у книзі. За словами редактора книги, письменника Станіслава Бондаренка, роман цікавий ще й тому, що «наповнений тим повітрям лісу, «духом» хлопців, які знайшли своє місце у важкий час. Коли один сатрап воює з іншим, але прийшли вони на твою землю. Яке місце під час війни тобі займати? Як взагалі виживати? Як це погодити зі своєю совістю? Володимир Шовкошитний не просто добре вивчив документи (а це і архіви КДБ, і Абвера), але й так проник в ту ситуацію, що ніби сам став одним із тих хлопців. І ти сам, читачу, встаєш посеред лісу, береш чи не береш в руки зброю, але ніби зсередини дивишся на оцих, здавалось би простих на перший погляд, але таких дивовижних людей».
Письменники зазначили, що важливість книги, насамперед, у тому, що й донині існує багато упереджень щодо УПА. Прочитавши роман, відкриваєш для себе багато цікавих фактів. До прикладу, в перші місяці УПА майже наполовину складалась з неетнічних українців: майже 40% це були росіяни, узбеки, білоруси, грузини, євреї, азербайджанці.
Базуючись на архівних документах, автор розповідає про героїку українських повстанців та робить спробу «відсторонено» віднайти причини і особливості конфліктів всередині повстанського руху.
– Я сам родом з Київщини, тому маю досить відсторонений погляд на ці події. Так, я націоналіст, але не бандерівець, мельниківець чи бульбівець, я – українець. Тому для мене було величезною проблемою порозуміти, чому виник конфлікт, який намагаються подати як міжетнічний, українсько-польський. Зрозуміти взаємовідносини у повстанському середовищі, між різними проводами. І тут все досліджено, – сказав письменник Шовкошитний.
Автор поділився на презентації роману із присутніми тим, що для написання другої книги дилогії йому довелось понад 10 років збирати необхідні матеріали.
– Тут є свідчення, які більше ніде не зустріти – наприклад, розповіді людей, які вижили із 4800 розстріляних у луцькій тюрмі… Колись Винниченко казав, що нашу історію не можна читати без брому. Я переконаний, що історію пишуть переможці. І хочу, щоб свою історію ми писали самі, історію, яку можна і потрібно читати з гордістю і без брому. Адже ми – перша нація, яка підняла зброю проти фашизму: тут, у вас, у 1939 році, українці почали воювати проти фашизму, і це треба знати, – ділиться Володимир Шовкошитний.
Письменники із столиці читали свою поезію, розповідали цікаві факти зі свого життя та запрошували закарпатських авторів до співпраці з видавництвом та газетою «Літературна Україна».
Т. Горянка,
В. Попович