На Закарпатті знову горить церковне майно

Найбідніше населення села Ростов’ятниці Мукачівського району Закарпаття та кількох поруч розташованих населених пунктів залишилося без гарантованого обіду чи вечері через пожежу у кухні однієї з новоєвангельських церков, що останнім часом стрімко розгорнули свою діяльність не тільки на Закарпатті, але й в Україні загалом. Вогонь повністю знищив саму кухню, а разом з нею й електробойлер, дві газові плити та холодильник, що знаходилися у приміщенні. Саме їх використовував місцевий 24-річний голова общини для приготування їжі, якою годував найбільш знедолених односельців. Сама пожежа виникла ще ввечері 22 липня, однак виявили її тільки близько сьомої ранку наступного дня. Як припускають фахівці у галузі пожежної безпеки до появи вогню спричинився старенький холодильник “Дніпро”, який зійшов з конвеєрної лінії ще наприкінці 70-х років. В нього не витримала електропроводка, що призвело до короткого замкнення, а відтак й до поширення полум’я на всю будівлю. Шкода завдана вогнем склала близько трьох тисяч гривень. Попри те, що пожежа зруйнувала кухню молитовного будинку, молодий голова релігійної общини повний планів відновити те, що відібрав вогонь. Не залишаться без допомоги й ті, для кого їжа з із знищеної полум’ям їдальні, була доречною допомогою. Заступник закарпатських “еменесників” Ігор Матвійчук розповідає, що за останні п’ять років це вже сьомий випадок загоряння церковних спору та власне церков. Переважна більшість з них стаються через таку причину як порушення правил монтажу та експлуатації електроустановок, або іншими словами через несправну електропроводку та несправні електропобутові прилади. В Центрі пропаганди УМНС України в Закарпатській області твердять про особливе ставлення до такого роду об’єктів. Це, передусім, пов’язано з тим, що церкви за своєю сутністю є об’єктами з масовим перебуванням людей, з іншого, така увага спровокована тим, що чимало споруд релігійного культу є одночасно культурними або архітектурними пам’ятниками. Найбільше ж “еменесники” стурбовані станом дерев’яної церковної архітектури, яка у Карпатському ареалі розвинулася у свій окремішній унікальний автономний стиль. Наразі його репрезентує близько ста неповторних дерев’яних пам’яток церковного зодчества XVI-XX століття, у частині з яких ще продовжуються відправлятися обряди. При цьому, як зауважують рятувальники, якщо у стані їх протипожежного забезпечення нічого не змінюватиметься, то незабаром щоб побачити та оцінити всі принади карпатської церковної дерев’яної архітектури доведеться їхати до сусідньої Словаччини.