Нова книжка поета Василя Густі: Маленький золотник, але дорогий...

Давня одиниця ваги золотник, яка дорівнювала майже 4,3 грама чистого золота, породила
фразеологізм - прислів'я про щось на вигляд незначне, а насправді настільки цінне, що стало
мірою-еквівалентом справжньої достойності навіть невеликої частки чогось, але нам дорогого, змістовного, такого, що немало важить у суспільному та особистому житті.

Такими ж цінними є і поетичні мініатюри-опрісники, в яких домінує філософська заглибленість у

складний світ людських взаємин та морально-етичні проблеми нашого буття, літературні есе,

опубліковані у збірці відомого закарпатського поета Василя Густі, котра побачила світ в

ужгородському інформаційно-видавничому агентстві «ІВА».

Що таке опрісники? Автор каже, що це - ті маленькі бу-ханці-коржики, оті бухточки, які ліпили господині з решти замісу, що залишався під час випічки домашнього хліба або паски.

З досвіду повім, що коли наші матері дома випікали хліб, то робили спершу опрісник, щоб переконатися, чи вдалою буде майбутня хлібина. Умовне правило при цьому було просте: опрісник мав бути прісним, без приправ і солодощів, таким, як дав його сам Бог: «Тільки мука і вода. Тільки мука і піт».



Життя людське, немов русло ріки.

Над ним завжди — Всевишній і природа.

Які би не здобув ти нагороди,

Які б широти не скоряли води,

В своє русло вертатись нам завжди.



— Доля подарувала мені «опрісники» не раптово, не відразу, — розповідає Василь Густі. Спершу припали до серця наші пісні-коломийки, бо кожна - як поетична мініатюра. Потім були поетичні мініатюри Олександра Духновича, Василя Довговича, Івана Франка... Зворушили душу прозові мініатюри Ірини Вільде з книжки «Окрушини»... А далі й сам спробував свої сили, пишучи «опрісники».

У передмові до свого збірника "Опрісники" поет зізнається, що в роки своєї молодості йому пощастило не раз творчо спілкуватися з відомим закарпатським художником-мислителем Павлом Бедзіром, який прекрасно знав твори багатьох китайських та індійських філософів, сам був чудовим джерелом мудрості й пізнання світу. Так ось, він радив своїм юним друзям: "Хлопці, не марнуйте часу! Поєднуйте слово і діло... Пишіть... про те, що бачите і викликає думки, асоціації...".



— Так виникла у мене, — каже автор збірника, — пристрасть до лірики мініатюрних форм. За це, як

нагороду, Павло Юрійович Бедзір на серветці намалював мій профіль у березні 1971 року. Відтоді в моїх блокнотах прижилися поетичні мініатюри.



Для того, хто ще молодий,

Порада і наука:

Платити — це лиш півбіди,

Розплачуватись — мука!



Опрісники Василя Густі - це по-справжньому повчальні невеличкі кольорові малюнки-

розповіді про найважливіше: об'єктивні реалії нашого буття, суспільні стосунки, взаємозв'язок і

взаємовплив між предметами та явищами, про дружбу, кохання та почуття у відповідь, взаємності вигод та зобов'язань, здатність доповнювати й допомагати один одному, про підтримку людей у тому, що варте наслідування, взаємозбагачення, надбання позитивних якостей1 визначене нашим спільним

існуванням на Землі.

Незважаючи на свою мініатюрність, опрісники є цілком завершеними картинами з натури. Це — портрети витонченої роботи мудрого митця, котрі нагадують нам цілі нариси й оповідання. Опрісники — це правдиве відтворення життєвого пленеру в зменшених розмірах та формах, це - коротенький роман, складний за поетичною будовою, в якому яскраво висвітлена якась важлива життєва подія чи явище, де розкрито сформовані характери персонажів, це — літературний твір у мініатюрному вигляді.



Іван ВАШКЕБА, журналіст