СЕЗ: треба відділити зерна від полови…

Питання, бути чи не бути в Україні і, зокрема, в Закарпатті спеціальним економічним зонам, зараз вже не ставиться: в контексті нового Держбюджету-2005 пільговому режиму інвестиційної діяльності уряд висловив вотум недовіри. Тим не менше, у справі вільних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР) доцільніше ставити не крапку, а три крапки з великим знаком запитання. Спробуємо проаналізувати, що ж дали Закарпаттю СЕЗ і ТПР і, головне, що втратить наш край від їх ліквідації.СЕЗ і ТПР – панацея від депресивності



Не секрет, що наше благословенне Богом, але ще донедавна забуте інвестором Закарпаття належить до так званих депресивних і дотаційних територій. Доступнішою мовою це означає, що область не в змозі сама на себе заробити через невисокі можливості розвитку економіки, а отже, без дотацій з Києва не може забезпечувати соціальний розвиток. Одним з головних проявів цієї депресивності є тотальне безробіття в гірських регіонах і низький рівень заробітної плати.

Прийняття в 1998 та пізніше у 2001 роках законів України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області” та „Про спеціальну економічну зону „Закарпаття” відкрили нові привабливі перспективи для регіону, який, до всього, зазнав нищівного удару двох катастрофічних паводків, що ще більше підірвало економіку краю. За якихось п’ять років був отриманий реальний економічний результат. Якщо з 1994 по 2000 роки Закарпатська область в середньому залучала по 14 мільйонів доларів США прямих іноземних інвестицій, то починаючи з 2002 року спостерігається тенденція до значного зростання їх обсягів: за 2002 рік – 30,1 млн., 2003 р. – 52,8 млн., 2004 р. – 62,7 мільйона доларів США. Ернест Нусер, в. о. начальника управління з питань зовнішньоекономічних зв’язків, європейської інтеграції та транскордонного співробітництва облдержадміністрації, каже, що за весь період роботи ТПР і СЕЗ „Закарпаття” у реалізацію інвестиційних проектів залучено 208,7 мільйона доларів США, в тому числі іноземних інвестицій – 112,4 мільйона доларів. І що важливо, за цей час створено і збережено понад 20 тисяч робочих місць. Завдяки пільговим режимам інвестиційної діяльності наразі підприємства, що працюють на території пріоритетного розвитку та в СЕЗ „Закарпаття”, забезпечують понад 50 відсотків обсягів виробництва промислової продукції області. Нарощення обсягів виробництва цими підприємствами сприяли тому, що зовнішньоторговельний оборот регіону у порівнянні з 2002 роком збільшився майже на 160 відсотків. Загалом позитивним є і сальдо надходжень до бюджетів і державних цільових фондів податків і зборів та отриманих пільг – 114,5 мільйона гривень. Тобто сума сплачених податків і зборів підприємствами ТПР і СЕЗ перевищує суму отриманих податкових пільг. У порівнянні з 10 спеціальними економічними зонами, що діють на території України, СЕЗ „Закарпаття” за конкретними показниками діяльності – у лідерах. Так, від діяльності підприємств закарпатської СЕЗ у бюджети всіх рівнів надійшло 182 млн. 761 тис. гривень, тоді як, скажімо, найбільший співвідносний показник – по СЕЗ „Порт Крим” – становить 116 млн. 829 тис. гривень. Одним словом, доцільність функціонування на Закарпатті пільгового режиму інвестиційної діяльності очевидна. То чому ж навколо цього питання почали ламати списи, що врешті призвело до скасування ТПР і СЕЗ по всій країні?

„Чорні діри” в бюджеті



„Податки повинні платити всі”. Саме ця теза і стала визначальною в забороні вільних економічних зон. Якщо копнути глибше в „СЕЗівський грунт”, то побачимо, що підстав для такого кардинального рішення в масштабах країни достатньо. Почнемо хоча б з того, чим закінчили попередній абзац. Якщо на Закарпатті сальдо надходжень податків і зборів та отриманих пільг позитивне, то, скажімо, в СЕЗ „Донецьк” воно від’ємне: суб’єкти господарювання, які функціонують у СЕЗ і ТПР Донецької області, отримали майже 7 мільярдів гривень податкових і митних пільг, тоді як їх відрахування в бюджет і цільові фонди не „дотягли” до 3 мільярдів. Отже, Президент України Віктор Ющенко мав всі підстави порівняти такі СЕЗ і ТПР (Донецька область в цьому плані аж ніяк не виняток) з чорними дірами, в яких безвісти зникають мільярди.

Тепер щодо пільг. За минулі роки їх уже надано стільки, що це виходить за всілякі можливі і неможливі межі. Це питання безліч разів порушувалося, але не вирішувалося. Як відомо, пільги надаються в законодавчому порядку, парламентом. Парламент під впливом лобістських інтересів щоразу розширював їх перелік. Тому боротьба за рівність умов господарювання щоразу призводила лише до появи одного чи кількох нових пільговиків. Пільги, які сьогодні існують в Україні, — надмірні. І з ними необхідно було розбиратися. В існуючій донедавна системі „пільгових координат” розробити реалістичний новий бюджет було просто неможливо. Відкоригований бюджет-2005 забороняє надавати пільги по ПДВ, імпортному миту і акцизному збору будь-яким СЕЗ, ТПР, а також іншим територіям і підприємствам, що послуговуються податковими режимами, відмінними від загальних. Одним словом, всі підприємства працюватимуть прозоро і на рівних умовах.

Але тут знову постає питання з такими регіонами, як Закарпаття, яке, нагадаємо, належить до категорії депресивних територій. Чим зараз в область привабити серйозного інвестора?



Відділити зерна від полови



Факт скасування спеціальних податкових та митних режимів має безпосередній вплив на хід реалізації в області проектів, пріоритетних для ринку праці, бюджетних відносин, обсягів виробництва та експорту, до яких залучені не тільки кошти національних, але і помітних іноземних інвесторів. Володимир Гоблик, в. о. заступника голови ОДА, каже, що із п’яти найбільших світових компаній по виробництву електронних систем три представлені у нас, на Закарпатті. Це – „Ядзакі”, „Джейбіл” і „Флекстронікс”. Якщо проаналізувати інвестпроекти погалузево, то матимемо таку картину. У виробництві автомобілів діють ЗАТ “Єврокар”, ТОВ „РІК”, ТОВ „Євровіп” – інвестиції компаній „Фольксваген”, „Ауді”, „Шкода Авто” (інвестори – Німеччина, Чехія); у виробництві комплектуючих до автомобільної промисловості – ТОВ „Ядзакі-Україна” (інвестиції Японія, Німеччина); електронні компоненти виробляє ТОВ „Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед” (США та Нідерланди), ТОВ „Флекстронікс” (США, Австрія), ВАТ “Мукачівський завод “Точприлад” (Австрія, Угорщина), ЗАТ “Берегівський радіозавод” (США, Угорщина). Австрія вклала інвестиції у виробництво меблів на ТОВ “ЕНО-Меблі” та “Інтер-Каштан”, а Польща – у вже згадуване ТОВ “Гроклін Карпати” (до слова, це ще й найбільша в Україні інвестиція Польщі). У добувній промисловості видобуванням золота займається ТОВ “Сауляк”, в якому інвестиція Австралії. Широко представлений іноземний інвестор і у легкій промисловості: ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” та ТОВ “Ле-Го Україна” працюють завдяки інвестиціям Німеччини; ТОВ “Авантекс Україна” – Італії та Угорщини, а ВАТ “Мрія” – Данії. Здійснюється будівництво нових та реконструкція старих виробничих приміщень, в яке уже вкладено 13,7 млн.доларів, де планується створити близько 6 тисяч робочих місць. І що важливо, підприємства, про які йдеться, базуються на технологіях, якими Україна не володіє, і виробляють конкретну висококонкурентну продукцію.

Перехід вищезазначених підприємств на нові умови господарювання та відносини з інвесторами буде вкрай важким, а в умовах раптової відміни державних гарантій спеціальним режимам інвестування вже маємо негативні іміджеві, соціальні та інвестиційні наслідки для області.

Зміна схеми контрактів цими підприємствами до кінця поточного року може призвести до вимушених відпусток та скорочень близько 6 тисяч працюючих. За попередніми підрахунками, втрати щодо відрахувань до Пенсійного та інших цільових державних фондів становитимуть близько 32 мільйонів, від податку на прибуток з фізичних осіб – 10 мільйонів, платежів по ПДВ – 75 млн. гривень. Скорочення виробництва може сягнути 25 відсотків. Можливе тривале припинення будівництва нових підприємств, розрахованих на створення до 2010 року 7000 робочих місць. І перші дуже тривожні сигнали вже маємо: найбільший по сплаті податків в Закарпатті інвестпроект „Єврокар” призупинив роботу. Туманними є і перспективи щодо діяльностві ТОВ „Гроклін-Карпати”. Що це означатиме для мешканців Ужгорода і навколишніх сіл, не важко спрогнозувати, адже торік тут працевлаштовано понад 500 осіб, середня зарплата яких становить 760 гривень. На початку цього місяця здано в експлуатацію другу чергу фабрики, де створено додатково ще 300 робочих місць. Чи візьметься польський інвестор за подальше розширення виробництва, під великим знаком питання.

Серйозні проблеми виникають і у підприємств, що працюють над переробкою давальницької сировини – як-то Ужгородська швейна фабрика, чопська фабрика „Ле-Го”, мукачівські ВАТ „Мрія”, „Едельвейс-Ле-Го”, „Карпати-Інтерконтиненталь” та інші. Зміни правил гри щодо оподаткування при ввезенні сировини і вивезенні готової продукції вимагатимуть від інвестора вкладення нових значних коштів.

Вихід із ситуації необхідно шукати, не зволікаючи. Уряд прийняв політичне рішення, ліквідувавши СЕЗ і ТПР. Воно було продиктоване вимогами часу і новими умовами господарювання. Але, однозначно, відміна раніше наданих законами пільг погіршить інвестиційний імідж України. Отже, наступним кроком уряду має стати пошук економічного і, головне, законодавчого компромісу, який би влаштовував і державу, й інвестора. Спеціальні економічні зони успішно працюють в багатьох країнах світу. Скажімо, в Польщі у вільних зонах успішно реалізуються 650 проектів, в які вже інвестовано $4,8 млрд., і завдяки яким створено 63 тисячі робочих місць. Свого часу в Росії були ліквідовані 18 СЕЗ. Зараз наш „північний сусід” відроджує їх, перейменувавши в „особливі зони”, які матимуть два види: техніко-впроваджувальні і промислово-виробничі. Отже, гра, як-то кажуть, вартує свічок.

Закарпатська облдержадміністрація звернулась з листом до Президента України, в якому, зокрема, йдеться, що законодавчі та практичні заходи щодо наведення порядку в СЕЗ і ТПР та у давальницьких схемах були сприйняті обласною владою з порозумінням. Облдержадміністрацією уже проаналізовано та розірвано 33 угоди про реалізацію інвестиційних проектів в СЕЗ та ТПР, загальною кошторисною вартістю майже 148 млн.дол.США, які або не розпочали реалізацію інвестиційних проектів, або не виконували договірних зобов’язань. Але в цій ситуації, переконаний голова ОДА Віктор Балога, не повинен постраждати серйозний інвестор, який вклав в закарпатську економіку значні інвестиції і чесно працює. А тому область зараз виробляє свої конкретні пропозиції з цього приводу, які вже ближчим часом будуть направлені в уряд. Однозначно, здіймати зайвий ажіотаж навколо цього питання наразі не варто, оскільки в цій темі остаточної крапки ще не поставлено.



Наталя МИГАЛИНА, Ужгород