Ужгородській школі-інтернату для глухих дітей виповнилося 100 років

Протягом усієї своєї Історії Ужгородська школа-інтернат для глухих дітей, що в обласному центрі Закарпаття, виконував найблагороднішу функцію — давав можливість дітям із такою тяжкою вадою пристосовуватися до життя, відчувати себе в ньому впевнено. Тож зрозуміло, що свято це було неабияке — воно зібрало людей різних поколінь, що пов'язали свою долю із долею тих, кому не дано почути шелест листя, шепіт коханого, пісню душі.

На торжества прибули начальник управління освіти і науки Закарпатської ОДА І.Росоха, керівники Закарпатського обласного управління Українського товариства глухих В.Стильник, голова Ужгородського міського УТОГу Н.Булеца, представники фірми "Вабос" із м.Києва, керівники "Інваспорту", представники обласного Фонду інвалідів, директори спецшкіл-інтернатів Закарпатської області, спонсори, люди доброї волі.

Ветерани школи Ніна Шевчук, Надія Олексієнко, Марія Дудинець, Катерина Кохан, Михайло Рогач, Софія Ціпле, Магдалина Туряниця, Єва Шикула були надзвичайно зворушені від зустрічі один з одним та нинішніми працівниками школи. На цей великий і урочистий ювілей приїхала і Віра Щибилька, колишня завуч школи, яка нині мешкає в м.Біла Церква Київської області. Завітали на торжества і колишні наставники, нинішні жителі сусідньої Угорщини, — Софія Варта, Марія Дідик та її дочка Клара, медсестра Магдалина Семйон.

Гостей вітали квітами та дарували на згадку про школу буклети. В залі, під час урочистої частини, директор школи Наталія Вушко від щирого серця привітала всіх гостей та висловила вдячність спонсорам, що забезпечили школу холодильниками (ЦК УТОГ), закупили дві ігрові кімнати (різні настільні ігри, тенісні столи, футбольні м'ячі).

Були високі відзнаки за честь, працю, сумлінність: великій групі вчителів вручено почесні грамоти Закарпатської облдержадміністрації, обласної ради, управління освіти і науки Закарпатської ОДА та дирекції школи, цінні подарунки.

Випускники нинішні й попередніх років дякували своїм наставникам за нелегкий, але такий благородний труд, вітали їх художніми номерами: читали" вірші, "співали", танцювали... Цього їх навчили тут, у стінах альма-матер; тут їм подарували радість спілкування і можливість не розгубитися в житейському морі, стати гідними, повноправними громадянами рідної України, патріотами отчого краю.

Роман СКЛЯР.