ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Нагадаємо. Перемовини в Берліні 2 червня: антураж надихає, подробиці – за лаштунками

    29 сентября 2020 вторник
    Аватар пользователя Бувший міністр

    Перше, про що хочеться сказати, коли йдеться про візит українських урядовців до Берліну 2 червня, – це склад і «обсяги» делегації. Це – знак

     

    Два ключових міністри в уряді будь-якої держави – закордонних справ і оборони, Дмитро Кулеба та Андрій Таран, віце-прем’єр і міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков, глава Офісу президента України Андрій Єрмак – це ледве не безпрецедентний дипломатичний десант в історії зовнішніх зносин України. З німецької сторони відповідні особи – міністр закордонних справ Гайко Маас, міністерка оборони Аннегрет Крамп-Карренбауер, зовнішньополітичний радник канцлера Німеччини Ян Гекер. Все це вражає, переконує і дарує сподівання. Але наскільки цей аванс виправданий першими підсумками візиту?

     

    Щодо його мети, Дмитро Кулеба написав у соцмережі: на порядку денному деокупація ОРДЛО і Криму; надання Україні статусу учасника Програми розширених можливостей НАТО; європейська інтеграція України під час головування Німеччини у Раді ЄС в другому півріччі 2020 року… Тобто перший і ключовий позитив: мова не лише про «Мінськ». Дуже важливо, що в термінах «деокупації» згаданий і Крим, і разом з ОРДЛО – це те, чого раніше Україна на такому рівні ніколи не заявляла.

     

    Програму розширених можливостей НАТО ще називають «членством в Альянсі без членства» – себто це вже про повну сумісність стандартів і підходів. До речі, тут йдеться про отримання Україною статусу в НАТО, який вже має, наприклад, Грузія – теж пострадянська, теж з окупованими Росією територіями. То чому не для України? І ще важливо, що ця тема обговорювалася в пакеті з тим же виконанням «мінських домовленостей» – себто це вагома демонстрація намірів як для України, так і для Німеччини.

     

    Ще важлива деталь, точніше, тло: перша іноземна делегація в Берліні після початку карантину була не українська, а російська. І це був принципово іншій рівень та антураж: заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак, без жодних підходів до преси. 13 травня посланець Путіна прибув до Берліна для обговорення ситуації на сході України. За підсумком прозвучали лише сухі коментарі Козака російській пресі: «Консультації в Берліні дадуть додатковий імпульс для інтенсифікації переговорів по Донбасу».

     

    Нарешті, напрошується ще одне делікатне питання: чим можна пояснити певну «відстороненість» від участі в цих процесах ще однієї повноправної учасниці «Нормандського формату» – Франції? Невже «особливі стосунки» між президентом Макроном і Путіним зайшли настільки далеко, що Україна вже не може вважати Францію своє союзницею у відсічі російській агресії?

     

    БЕЗПРЕЦЕДЕНТНА КІЛЬКІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ У БЕРЛІНІ ПОСИЛЮЄ ЇХ СТАТУС

     

    «З точки зору переговорів, які у нас були раніше по Норманді – це, направду, безпрецедентно. Зазвичай, раніше відбувалися контакти між представниками лідерів країн, наприклад, у форматі чотирьох, де узгоджували документи, порядок денний тощо. Але щоб аж такі візити…», – коментує Укрінформу політолог Володимир Фесенко. Нічого подібного він згадати не може. Ані за часів Петра Порошенка, ані зараз.

     

    «На мій погляд, це позитивна тенденція. І дуже добре, що глава ОПУ Андрій Єрмак враховує критику, яка неодноразово звучала на його адресу, що він, мовляв, не долучає до переговорів професійних дипломатів, монополізував переговорний процес, перевівши його у закритий режим. – каже Фесенко. – І такий підхід до переговорів – більш змістовний і більш потужний. І з будь-якого питання. Приміром, розведення військ і припинення вогню – будь ласка, міністр оборони, розкажіть нашим німецьким друзям у чому проблема. Або є проблема з тим, що в Мінську ми щось пропонуємо, але нас не хочуть слухати – от, пане Рєзніков, поінформуйте, що там і як». На переконання політолога, це посилює статус делегації не тільки в офіційному плані, але й змістовному.

     

     

    Але є другий важливий момент. Така серйозна делегація їде до Берліну для того, щоби обговорювати подальші сценарії. «Процес, як бачимо, зайшов у черговий глухий кут. Але президент Зеленський не хоче з цим миритися. За деякою інформацією, німці хочуть отримати від України розуміння того, якими можуть бути альтернативні варіанти, якщо не вдасться домовитися в найближчі місяці про реалізацію «Мінська» в класичному варіанті» – наголошує експерт.

     

    Щодо прогнозів, то, каже Фесенко, він не плекав і не плекає надмірних сподівань почути по факту берлінського візиту якихось сенсаційних ідей та висновків. «Їх не буде. Навіть, якщо про щось і домовляться, то навряд чи це видадуть на публіку», – переконує він. І наголошує, що головна мета цього візиту – підготовка до можливого Берлінського саміту лідерів «нормандської четвірки», який, швидше за все, відбудеться не раніше осені.

     

    «Вже кілька місяців спостерігалась тенденція, коли Україна намагалася посилити представницький рівень на перемовинах. Спершу була ініціатива розширити нашу делегацію ТКГ в Мінську. Судячи з нервової реакції РФ, це був крок якраз у позитив для України. Ми таким чином продемонстрували готовність говорити не лише по суто політичному, військовому, гуманітарному, але й категорично виступили проти представників так званих «ДНР» та «ЛНР», – акцентує політолог Ігор Рейтерович.

     

    Це дуже важливий момент, наші західні партнери досить позитивно сприйняли те, що Україна ініціювала розширення, каже політолог. «Тому візит до Берліна я б розглядав виключно в цьому контексті. Продовжується політика на посилення дипломатичної складової, політика на розширення як кількісного, так і якісного складу делегації, що має підтвердити одну просту тезу: Україна до переговорів готова, але є одна країна, яка постійно їх зриває, яка нівелює всі ті зусилля, які ми робимо у контексті «Мінська», і ця країна – Російська Федерація, – наголошує Рейтерович. – Але наскільки довго вдасться грати в таку гру – питання. Однак тут, повторюся, більше позитиву, ніж негативу. Принаймні, це не нас звинувачують у зриві якихось домовленостей. Крім, звісно, РФ, на яку ми особливо не звертаємо уваги. Важливішою для нас є позиція тандему «Париж-Берлін».

     

    Щодо «відстороненості» Франції, експерти висловили схожі міркування. Мовляв, у Франції на порядку денному зараз інші проблеми: тяжкі наслідки епідемії коронавірусу, погіршення економічної ситуації тощо. «Макрону зараз не до нас. Думаю, що він дещо розчарувався у своїх можливостях виступити в ролі основного комунікатора, а тому Німеччина знову повернула собі цю першість. Звісно, німці роблять це менш «піарно», натоміть – більш бюрократично. Однак, гадаю, що цієї «бюрократії» нині якраз і бракує», – зауважив Ігор Рейтерович.

     

    А Володимир Фесенко додав: «Так уже історично склалося, що ключову роль у переговорному процесі грає саме Німеччина, яка виконує роль посередника між Україною та РФ. І саме тому до Німеччини в травні приїзджав Козак, а зараз – українська делегація»

     

    ЗА ПІДСУМКАМИ БРИФІНГУ КУЛЕБИ І МААСА: ЩО БУЛО І НЕ БУЛО СКАЗАНО

     

    За повідомленнями пресслужби українського МЗС, сторони приділили особливу увагу спільним зусиллям задля досягнення миру на Донбасі, а також домовилися продовжити активні контакти в Нормандському форматі на рівні міністрів закордонних справ. Дмитро Кулеба зазначив, що Німеччина є ключовим партнером України у протидії агресії РФ.

     

    «Ми шукаємо рішення для просування вперед у мирному врегулюванні на Донбасі, але Україна не піде на перетин червоних ліній стосовно безпеки, суверенітету і територіальної цілісності. Вдячний німецьким партнерам за розуміння чутливості цієї ситуації» – заявив Дмитро Кулеба, додавши, що уже незабаром відбудеться чергова така розмова, на якій обговорюватимуться рішення, які можуть принести мир на Донбас.

     

    Говорили і про Крим – це особливо важливо. «Глобальним елементом нашої роботи із наближення неминучої деокупації Криму має стати визначення формату, в якому вона буде обговорюватися з нашими міжнародними партнерами. Питання Криму завжди буде пріоритетним для мене як міністра закордонних справ, допоки півострів не повернеться до складу України», – сказав Дмитро Кулеба.

    А далі – Кулеба і Маас вийшли до журналістів. І всі звернули увагу, що міністри між собою перейшли на «ти». А те, що було і не було сказано під час брифінгу – оцінили наші експерти.

     

    Кулеба і Маас вийшли до журналістів

     

    «За великим рахунком брифінг складався із протокольних заяв. Конкретики було мало. Попри те, особисто мені – сподобалося», – коментує Ігор Рейтерович. Приємною несподіванкою стало те, що окремо згадали про Крим. «Чесно кажучи, про Крим уже давно не згадувалося. А тут виходить, що наша делегація підвищила ставки і про це заявила», – каже політолог.

     

    Не забули про те, що саме Німеччина наступні півроку гратиме головну роль у Раді Європи. Відповідно, питання Євроатлантичної інтеграції України перебуватимуть у фокусі, підкреслює Рейтерович. «І це також великий позитив. Від української делегації прозвучало, що ми від цього жодним чином не відмовимося, а від німецької – будемо підтримувати рух в цьому напрямку», – додав він.

     

    Що не прозвучало? На жаль, ми не почули серйозної критики Російської Федерації, акцентує політолог. Крім, власне, якихось загальних моментів. «Але пан Кулеба мав би згадати про незрозумілі маневри окупаційних військ, збільшення вогневої активності – обстріли, провокації тощо. Коли ми про це відмовчуємося, то наших партнерів значною мірою це заспокоює. Вони думають, що на Донбасі йде «холодна війна». Однак, насправді, там гаряча фаза – нагадує Рейтерович.

     

    Що почуємо тепер? Експерт вважає, що РФ відреагує традиційно. «Спочатку Кремль намагатиметься підвищити ставки – провокаціями, брутальними заявами, але потім… Їм таки прийдеться сідати за стіл переговорів і погоджуватися на деякі пропозиції української сторони. Варіантів немає. Коли ми багато чого пропонуємо – треба якось реагувати. Бо коли всі бачать повне несприйняття, ну, тут ідіотами виглядає не ми, а – Росія».

     

    Щодо сказаного Дмитром Кулебою про неприпустимість перетину «червоних ліній». З одного боку, каже пан Рейтерович, це слова для внутрішнього споживача – українців – які були не задоволені деякими попередніми кроками, ініціативами тощо. А з іншого боку – ця теза непогано прозвучала і для наших партнерів. «Ми ще раз заявили про готовність до широких компромісів (коли Кулеба це сказав, то його німецький колега Маас почав розправляти плечі, посміхатися), але ці компроміси таки мають «червоні лінії». Наші партнери повинні чітко розуміти, що ми не можемо і не будемо робити так, аби всім було добре, а нам – погано», – підсумував Ігор Рейтерович.

     

    «Як прогнозувалося, нічого сенсаційного. Утім кілька моментів все ж відзначу. По-перше, українська сторона мала б детально пояснити німцям (з конкретними фактами, цифрами, матеріалами), чому не вдається виконувати «паризькі домовленості». А, по-друге, обговорити сценарій подальший дій. Безумовно, ніхто розкривати зараз подробиці сценарію не захоче. Тут, як правило, ведеться кулуарна робота. І тільки після цього можна заявляти про якісь рішення», – стверджує Володимир Фесенко.

     

    Загалом, каже політолог, йдеться про політичні сигнали. Мовляв, над проведенням саміту «нормандської четвірки» у Берліні працюють, ніхто від нього не відмовляється. «В цьому зацікавлена і Німеччина, тому що вони будуть господарями. І для них важливо, щоб усе пройшло результативно, – наголошує експерт, – Але підтвердилося й очікування, що найближчим часом саміт навряд чи відбудеться. Формально – через епідемію коронавірусу. Зараз, як правило, всі подібні форуми відкладають на осінь. Поки без дати, але протягом найближчих місяців все ж таки спробують частково вийти на певне виконання «Парижу». Вдасться чи ні – побачимо». На думку Фесенка, для Німеччини важливо провести цей саміт у 2020 році ще й тому, що вони головуватимуть в Євросоюзі в другій половині року. Їм потрібні результати. І припинення війни на сході України – один з пріоритетів, переконує він.

     

    Ще один важливий сигнал – допомога Україні в проведенні реформ. «Нагадаю, що нещодавно відбулася розмова очільників урядів – німецького та українського. Думаю, Німеччина розуміє, що зараз всі перебувають у складній ситуації, але Україна… Наш економічний фундамент не такий міцний, як в ЄС, а тому – ми потребуємо допомоги. І цей сигнал від Німеччини, яка, повторюся, невдовзі головуватиме в ЄС, та й, узагалі, є найбільш впливовою країною Європи – дуже важливий», – резюмував Володимир Фесенко.

     

    Мирослав Ліскович. Київ

     

    Рейтинг: