Шевченковская премия по литературе едет в Закарпатье (ВИДЕО)

Весь світ захоплено читає новий роман Мирослава Дочинця "Вічник", твір вже виданий в багатьох видавництвах і на різних мовах. Масштаб думки - надзвичайний. Вічнозелене, як самі Карпати, філософське Євангеліє, переплетене історичною правдою. Читаєш - мов п'єш цілющу воду із кришталевого джерела...Язичницька любов людини до оточуючого світу Природи - і висока християнська мудрість Божих істин, переплетені в людині і її страдницькій душі. Так осягнути космічні масштаби людських страждань і прийти до висновку, що терпіння, доброта і любов врятують світ, міг лише надзвичайний Майстер слова і Мислитель. Такого письменника в нашому Закарпатті ще не було. І не підтримати цей дивовижний мистецький подвиг могли лише ті люди, які сидячи у високих кріслах жюрі не зуміли осягнути складність, висоту і багатовимірність явища.
Без сумніву, П.Мідянка у своїх поезіях - оригінальний, самобутній, цікавий, але це - не той масштаб у контексті світової літератури. А М.Дочинець - безперечне явище у світовій літературі і його роман, як і подальші твори видатного письменника, непереборно і всепереможно проорють свою глибоку борозну у світовому літературному процесі, незалежно від титулів чи премій...
явище не такої величини і значущості, як

Переможців не судять.
Але – коментують.
Петро Мідянка – блідий епігон, недоладний наслідувач Богдана-Ігора Антонича.
Нічого свого: у віршах Мідянки ані крапелини поезії.
Невмотивоване, нелогічне у його римованій писанині вживання русинських слів,
які він вважає діалектизмами, шокують недосвідченого читача, але – не хвилюють.
Багатолітнє бігання до Лемберка-Львова, перманентне підлизування гузиць галицьким письменникам останнього призову дало свій результат: Герасим’юк –
лавреат, інші галицькі писаки – лавреати:
- На й тобі, сільський жебраку, премію державну, і знай галичких хлолпчів…
Русинський ”діалект” - один із ресурсів збагачення української мови. Так вважають
галичкі хлолпчі.., а, значить, так і має бути… А несе тоте багатство русинської бесіди в українську мову Петро Мідянка… Оце і є політичний підтекст присудження державної премії абсолютно бездарному Мідянкові.
По суті державна премія мала буди вручена єдиному після Потушняка і Томчанія
істинному закарпатському прозаїку Мирославу Дочинцю.
Одначе, який президент у держави, яка сама держава, такі і її лавреати…
- Петро Мідянка – лавреат… - сміються горобці під стріхами…

Свого часу я написав цикл епітафій закарпатським писакам.

Ще доки Мідянку не прибрала була межи ніг
російськомовна жидка, я написав таке:

ХОСНОВАНЫЙ МІДЯНКА
Жив та быв такый поет - Мідянка.
Мав погнилі зубы, пuрвані топанкы…
Ни женився, бо Украйину ”кохав”…
В пеклї чорт го сексуално хосновав.

Іван П Е Т Р О В Ц І Й

$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$

ХОСНОВАНЫЙ МІДЯНКА
Жив та быв такый поет - Мідянка.
Мав погнилі зубы, пuрвані топанкы…
Ни женився, бо Украйину ”кохав”…
В пеклї чорт го сексуално хосновав.
$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$$

Клобук долу! 100% майліпший украйинский поет Пудкарпатської Руси. Шкода айбо, што походить з русинської родини и хоснує русиньку але став украйінцьом. Сесе -просто пувісти- таки майже головна причина тої премійи.