Яка різниця між правом на звернення та правом на доступ до публічної інформації?

Потреба людей в реалізації своїх прав є часто підставою для отримання інформації чи звернення до установ, організацій, органів, посадовців. Існуючі механізми отримання інформації і звернень громадян спрямовані на забезпечення відкритості влади, підтримання взаємозв'язків між нею та людьми.

Правову основу для функціонування механізмів реалізації прав людини на інформацію і на звернення, закріплених у ст. 34 і ст. 40 Конституції України, становлять Закони України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян».

Які ж особливості реалізації прав на доступ до публічної інформації і на звернення громадян?
Право на звернення - це право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків.
Згідно ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації», під публічною інформацією розуміється відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом.
Реалізація прав на доступ до публічної інформації та на звернення здійснюється у певних формах. Зокрема, доступ до публічної інформацієї забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також через її надання за запитами.
Так, під запитом на інформацію, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону «Про доступ до публічної інформації», розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. У ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону «Про доступ до публічної інформації» міститься перелік розпорядників інформації, до яких можуть подаватися запити на її отримання. До них, крім іншого, відносяться і органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо.
Водночас, ст. 3 Закону «Про звернення громадян» реалізацію права на звернення громадянина через подання звернень: пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг. Під пропозицією (зауваженням) розуміється звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - це звернення громадян з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями, бездіяльністю або рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Як і звернення громадян, так і запити на публічну інформацію, можуть бути викладені як письмово, так і усно, подаватись від імені однієї (індивідуальні) чи кількох осіб (колективні).
Як для розгляду звернень громадян, так і запитів на інформацію й надання на них відповідей законодавством передбачені чіткі строки. Зокрема, для розгляду запитів передбачені більш скорочені строки, аніж для надання відповідей на звернення. Відповідно до ст. 20 Закону «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник чи заступник керівника органу, який має надати відповідь, встановлює необхідний термін для його розгляду. Про це повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Водночас, згідно з ч. ч. 1-4 ст. 20 Закону «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання. Якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня його отримання. Строк розгляду запиту розпорядник інформації може продовжити до 20 робочих днів у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З аналізу ст. 5 Закону «Про звернення громадян» та ч. 5 ст. 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що як у зверненнях, так і в запитах повинні обов'язково вказуватись:
1) власні прізвище, ім'я, по батькові й місце проживання того, хто звертається/подає запит;
2) при подачі звернення - опис суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги; при подачі запиту - загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) дата подання й підпис особи, яка подає звернення/запит чи тієї, яка подає замість неї. Якщо звернення подається від імені особи її представником, то має надаватись документ, який підтверджує такі повноваження. Водночас, якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Право на звернення та право на доступу до публічної інформації між собою тісно пов'язані. Законодавство передбачає можливість подати запит через заповнення його форми, яку можна отримати в розпорядника інформації і на його офіційному веб-сайті.
Отже, можна сказати, що практично не відрізняються одні від одних вимоги до оформлення звернень громадян та запитів на публічну інформацію. Зі ст. 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» та ст. 5 Закону «Про звернення громадян» видно, що правила подання письмових запитів і звернень громадян подібні: як одні так і інші особа може подавати безпосередньо приносячи їх до органу влади особисто чи через представника або ж надсилаючи їх поштою.

Головний спеціаліст відділу документування,
контролю виконання та звернень громадян Д.С.Андращук