ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Закарпаття розмовляє на своїй мові та живе за своїм часом (фото)

    20 вересня 2020 неділя
    На Закарпатті почуваєш себе, як за кордоном

    Поволі сковородуючи Закарпаттям, не можеш не ловити себе на враженні, що перебуваєш за кордоном. По-перше, у них тут два різних часових пояси: “за Києвом” і “по-нашому”. В усній розмові й навіть у розкладах часто треба уточнювати, про який час ідеться. По-друге, йдучи селом чи вулицею містечка, майже ніколи не розумієш, про що говорять люди.

    Тут розмовляють українською, румунською, угорською, рома (циганською), а також російською при міжнаціональному спілкуванні. Україньмовні селяни часто уточнювали, що говорять “по-закарпатськи”, і небезпідставно. Навіть якщо основа мови українська — їх досить важко зрозуміти, поки вони не перейдуть для тебе на більш-менш літературну.
    Від Рахова на захід поступово починається румуномовна зона. Великий Бичків — усе ще переважно гуцульський. А от Біла Церква (Biselica Alba) – вже багате румуномовне село, де навіть архітектура якась ненаша: квадратні білі будинки з пласкими дахами. Солотвино (Slatina) виглядає як забите радянське містечко, якщо не рахувати безлічі сателіток на дев'ятиповерхівках. Але дві третини населення тут — румуномовні, а надписи дублюються часом іще й угорською — цієї меншини також немало.
    Проблеми, втім, суто українські. З румуном-барменом ми переходимо на російську, якою йому легше розмовляти. Каже, що румуни з сусідньої Румунії ходять через міст на солотвинські соляні озера — а от вони не можуть потрапити до Румунії, не зважаючи на те, що живуть у прикордонній смузі. За його словами, нема для них жодних полегшень як для мешканців прикордонної зони.
    - Скажи, когда в Украине что было так, как надо? По телевизору депутаты то одно пи..дят, то другое пи..дят — а на один процент этого не делают. Теперь 9000 гривень зарплаты им мало, говорит «я буду тогда взятки брать». А пенсионер, который на 600 гривен живет — как ему?
    У Хусті говорять українською — або, точніше, “по-закарпатськи”, з українською основою.
    Тут варто подивитись на руїни замку. Як на мене, він має вигляд автентичніший за інші закарпатські фортеці — саме тому, що його не намагалися реставрувати. Коли я там ходив — був зовсім сам. За гарної погоди, мабуть, був би чудовий вид на Хуст згори.
    До Берегова їде повний агітаційний взвод румунів - свідків Єгови з Нижньої Діброви. Один із них, хай суто на цитатах з Біблії, теж починає висловлювати невдоволення українською владою. Однак це неминуче, за його словами: “Ми принесли благу звістку: незабаром кінець світу”.
    Коли я років 5 тому вперше був у Берегово — переночував собі в кущах у спальнику, а вранці був вражений європейськістю, як мені тоді здавалося, та іноземністю цього міста. Біля пам'ятника запитав у школярки, хто такий Петефі.
    - То великий угорський революціо...ніста, - відповіла з акцентом школярка.
    Тут, а ще у Мукачево й Ужгороді, багато подібних назв: вулиці та площі Кошута, Зріньї, Ракоці.
    У Берегово розмовляють переважно по-угорськи. Власне, Берегово — це українізація угорської назви містечка — Берегсас, яке своєю чергою походить від німецького “Берг-Сакс”. Саксонці тут видобували золото. А зараз шахту, за словами місцевих, прихватизували чиновники.
    Якщо у Берегово можна хоч почути українську — то далі в селах взагалі сама угорська. Йду пішки від Берегсаса по трасі на Мукачів. У селі Гать купую каву — повністю говорячи угорською. (Єдиний діалог, на який я здатен цією мовою). Ночую в лісі вже за 9 кілометрів від Мукачева. Вночі мороз, зате вранці — прекрасна видимість. У світлі світанкового сонця бачу мукачівський замок. Здалеку він виглядає прекрасно. Чудово — пройтися кілька кілометрів, і о сьомій ранку увійти в місто, поснідати в кафе на заправці. Нагадує романтику американського автостопу, коли заправка — рідний дім.
    Зблизька замок вражає по-іншому. Фортецю “Паланок”, на відміну від хустського замку, таки реставрували. Із чудовим, слід сказати, смаком. Дуже автентично вийшло. На кожній вежі — окрема сувенірна крамниця. Всередині замку — благородні коні породи “Мерседес”, “Ауді” чи при біді “Жигуль”, а в захисному рові навіть чатує дракон породи “ЗИЛ”. Прямо до замку може довезти карета “ГАЗель”. На мою думку, бракує тільки криниці SHELL, щоб уже й напувати коней прямо в замку. Це довершило б автентику.
    В самому Мукачеві вже багато людей розмовляють російською, і багато розмовлятимуть російською і в Ужгороді. На півдорозі, у Ракошино, 60-літня бабуся, яка представилася як Савівна, подумала, що я йду пішки по селу, бо не маю грошей, і винесла мені поїсти. Розповіла, як від 89-го року “працювала нелегалом” і теж довго переконувала, які при владі “бандіти”. Каже, що у них у селі був лісопереробний цех, а влада його “про..бала, вибач що так кажу”.
    В Ужгороді я ночував у брата одного свого приятеля. Слухаючи його розповіді, ще краще зрозумів, чому фільми про лікарні — це так часто комедії на кшталт “Військово-польового шпиталя” чи того ж “Доктора Гауса”. А стосовно мов — він каже, що вже може розрізнити, з якого району пацієнт. Один селянин з-під Хуста мені розповідав пізніше на вокзалі в Чопі, що навіть люди у сусідньому селі розмовляють не так, як вони. І що зі мною він переходить на таку мову, щоб я його міг зрозуміти.
    Нарешті, Чоп. Сюрреалізм прикордонної точки. О третій ночі тут юрмляться гопники. Я думав, що вони вже вимерли як вид. Але можливо, в Чопі заповідник для цього виду. Зате коли виходиш надвір — тиша. На колонах туркочуть голуби, і час від часу меланхолійно ляпає їхнє лайно. В залі чекання ходить карлик, і собі під ніс на весь вокзал співає.
    У Чопі на вокзалі, як і в Ужгороді — є пам'ятник “герою України” Кирпі. Це той, котрий мав найдорожче авто серед чиновників України, а потім наклав на себе руки, коли гроші залізниці в 2004 році спустив на передвиборчу кампанію Януковича. На Закарпатті його — на відміну від інших — чомусь дуже шанують. Площа, на якій розташований вокзал в Ужгороді, називається площею імені Кирпи. А на вокзал, який за часів цього доброго царя залізничників було збудовано, тепер їздять фотографуватися пари під час весілля.
    Артем Чапай, "Iнфопорн"


    001chas.jpg
    001prapory.jpg
    001koni.jpg
    001beregszasz.jpg
    001gitarrr.jpg
    001mukachivbrychka.jpg
    001korolevo.jpg
    001xust.jpg
    001xustzamok.jpg
    001futbol.jpg

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору