Ювілей без ювіляра...

Закарпатцю Василю Габді цього року виповнилося б вісімдесят. І, напевно, в знак такого гарного ювілею він би влаштував персональну виставку. Його мрія здійснилася тільки наполовину. У Закарпатському художньому музеї імені Й. Бокшая в Ужгороді відкрилася виставка його картин, сюди прийшли рідні і друзі, а от самого художника з нами вже немає.Найбільш боляче це відчули ті, кого єднала з художником творча молодість. Прозвучало це і в словах лауреата національної премії ім. Т. Шевченка Володимира Микити. І в розповіді дружини художника, якій творчість В. Габди нагадує притчу про Ноя, що хотів врятувати природу на власному човні. Емоційним був виступ-спогад головного зберігача фондів музею Галини Рижової.

Як і все покоління закарпатських патріархів, яке позначене освіченістю і особливою ввічливістю, у В. Габди впадає в око тактовність у кольорі. Барви тут не приголомшують, не панують над тобою, здається, їх тобі дарує випадок. Найбільш живі весняні пейзажі Василя Габди. Це світ помічених змін. Кожен штрих таких картин готовий до руху, пізнання, відкриття. І можливо, ці спалахи цвітіння десь на фоні зруба дерев'яної хати або ж сірої стіни Ужгородського замку для нас сьогодні дуже доречні. Як спалахи свідомості напередодні довгої холодної зими...

Мар'яна Нейметі.
Альбом "Закарпатський художній музей ім. Й.Бокшая" — кращий в Україні
Молоді скульптори Закарпаття "засвітилися" у Львові
Картини — це мелодія його душі!
В Ужгороді звітують художники Закарпаття