"Напій богів" на службі у закарпатського туризму

Закарпатський винний туризм — складова сільською туризму, що включає відвідини виносховищ, дегустацію вин та повчальні бесіди про культуру виноспоживання, схоже, зводиться на ноги. Процес відродження цієї гілки туризму тривалий І, на жаль, відбувається без допомоги держави, котра, за словами фахівців-виноробів, підтримує їх лише на словах. Щоб детальніше з'ясувати, що воно таке — винний туризм, і які перспективи його розвитку на Закарпатті й Україні загалом, кореспондент "Репортажу" відправився в найдовші в державі винні підвали селища Королево, що на Виноградівщині.

Колись доступ до виносховищ у Виноградові й Королеві мали лише перші секретарі райкомів, обкомів та керівництво ЦК партії. Простим смертним доступ до підвалів з вином був суворо заборонений. У селищі над Тисою навіть ходили легенди, що під Королівським замком угорський князь 8 століть тому збудував величезну скарбницю, яку державні чиновники розікрали. На початку 90-х це підземелля було зачинено майже на 10 років...

З 2000-го по 2005-й рік у вингоспі "Виноградівський" було започатковано традицію відкритого дегустування виногорілчаної продукції. Тут проводилися прийоми туристів з України, Угорщини, Канади, країн колишнього СНД та Європи (в основному голландці) з програмою, що включала й дегустацію вин.

Після того, як винрадгосп "Виноградівський" у зв'язку з важким фінансовим становищем припинив "дегустаційні прийоми", подібні речі знайшли "нове життя" в Королеві на базі колишнього радгоспу ім. Т. Шевченка, що славився на всю Україну та й колишній Союз "Гуцульською" горілкою, лікером "Едельвейс" та вином "Ізабелла". Зараз один із осередків закарпатського виноробства перетрансформований у ВАТ АПГ "Закарпатський сад". З початку 2006 року тут, за словами головного технолога підприємства Яноша Табаки, щомісяця приймають по 16-20 груп туристів.

Виносховища у Виноградові та Королеві були збудовані майже одночасно в 1972 році. Щоправда у Виногрдівсьому винрадгоспі їх загальна довжина складає 350, а от у Королівському - 700 метрів, що є рекордною довжиною подібних підвалів в Україні. Заходимо з паном Табакою до королівського винного підвалу, що знаходиться під пам'яткою архітектури 13 століття - замковою горою.

"Таке розташування, - пояснює пан Янош, - сприяє збереженню стабільної й оптимальної для винозберігання й витримки вин температури -+11-14 градусів за цельсієм та економії електроенергії для кондиціонування".

І справді, зайшовши до середини зі спеки, тут таки зимно: відчувається дія величезного кондиціонера. Структура виносховища лабіринтоподібна: дві паралельні шахти, кожна довжиною більше 200 метрів з розгалудженнями. Здоровезні дерев'яні бочки (у Королеві їх називають бутами), котрих тут більше сотні, удвічі вищі за мене. Є кілька вищих навіть утричі. Виявляється, одна така "посудина" вміщає 5, а ті найбільші - по 19 тисяч літрів "напою богів". Загалом найбільший в Україні винний підвал у своїх бочках може вмістити 1млн. 410 тисяч літрів вина! Пан Янош жартома сказав, що такою кількістю питва можна споїти чи не все Закарпаття...

Наразі ж у королівських виносховищах бочки наповнені лише в дегустаційному залі, який спокійноможе вмістити одночасно до 40 чоловік. Янош Яношович каже, щодо решти руки ще не дійшли. Адже нема й року, як було закінчено відновлення підвалів, котрі вже з добрий десяток років пустували. Зараз залишається поповнити арсенал цього "винного раю" новими бочками, потроху наповняти їх вином та закладкою витримки коньячних спиртів і починати відлік часу для настоювання.

Королівський винний льох у рамках дегустації відвідує найрізноманітніша публіка. Так нещодавно тут побували учасники всеукраїнського семінару маркетологів алкогольних та безалкогольних напоїв, що проходив на Закарпатті. Весною скуштувати королівського вина й коньяку приїжджав головнокомандуючий Збройних Сил Франції. До того, у найдовших в Україні винних підвалах побувало чимало послів ближнього зарубіжжя, екс-прем'єр Юрій Єхануров та наші нардепи (в основному з фракцій "Наша Україна" та "Партія регіонів"). Однак, з усіх відвідувачів мій гід королівським "винним царством" пан Янош відзначає угорських туристів, які, за його словами, п'ють, в основному, мізерними порціями і мають чи не найкращу культуру споживання алкогольних напоїв у Європі. Після кожного дегустаційного сеансу сусіди закарпатців співають на рідній мові пісні, присвячені цьому благородному і справді королівському в Угорщині напою.

Дегустаційний сеанс триває годину-півтори. Пригощають 9-ма видами вин: від білого сухого до червоного солодкого та 2-ма видами коньяків. Куштування напоїв супроводжується інструктажем з правильного дегустування, характеристиками всіх різновидів вин їх сумісність чи несумісність з певними стравами та описом їх лікувальних властивостей або шкідливого впливу на організм при завищених порціях.

Мій дегустаційний сеанс, до якого запросив Янош Яношович, тривав не більше 20-ти хвилин. Спочатку куштую біле сухе. На смак терпке вперемішку з тонким ароматом, подібним до парфумів. Мій гід королівськими підвалами пан Янош каже, що майбутнє закарпатського й українського виноробства саме за сухими винами, котрі мають більше лікувальних властивостей, величезний спектр смаків і є ознакою вишуканості. Для цього варто потроху відмовлятися від надсолодких вин або так званих "кріпаків", які пагубно впливають на серцево-судинну систему і є напоями не для пиття, а для швидкого сп'яніння... Поступово переходимо до солодких вин."Український" і "Таврійський" кагори, котрі в Королеві замовляють священики у тому числі і з Почаівського монастиря, досить різні за смаком. Я, до прикладу, не професійний дегустатор, але зміг визначити, що перший - м'якший і більш насичений присмаками, ніж другий. На "десерт" - п'ятизірковий коньяк "Королівський замок* з ароматом кави й шоколаду. Ця дійсно ексклюзивна річ в оригінальному пакунку є візитівкою "Закарпатського саду", хоча виробляється лише протягом двох останніх років. На жаль, більшість продукції королівського вингоспу відправляється в Київ. Отож, на Закарпатті її скуштувати можна лише безпосередньо відвідавши Королево.

У королівських підвалах траплялися й доволі курйозні речі. До прикладу, десь на Різдво, група туристів з Росії у складі близько 20-тичоловік так захопилася дегустуванням, що розбрелася льохом на так звану індивідуальну екскурсію (а раптом знайдуть відчинену бочку...). Тоді, розповідає пан їабака, цих товаришів довелося вишукувати з ліхтарем. Адже після кожної дегустації для знищення будь-яких вірусів чи інфекцій, приміщення зачиняється, а до середини впускається дим сірчастого ангідриду.

Винний туризм, за словами Яноша Табаки, - складова сільського туризму. Його розвиток із виходом на європейський та свтовий рівні можливий лише за умови розбудови інфраструктури подібних винних підвалів у Виноградівському, Берегівському, Мукачівському й Ужгородському районах Закарпаття, котрі славляться виноробством. Наразі ж у межах України винний туризм представлений ще й мережею кримських виносховищ. Однак, їм разом узятим з усіма закарпатськими підвалами ще далеко до рівня винного туризму Австрії чи навіть сусідніх Словаччини та Угорщини.

На думку фахівця, розвиток подібної гілки туризму ускладнює й те, що в Україні, окрім як на словах, немає жодної програми підтримки цієї життєво потрібної галузі, особливо в Криму й на Закарпатті. В останньому, до речі, Мінагрополітики ще кілька років тому обіцяло вивести туризм на рівень основного наповнювача обласної казни. Разом з тим, до сьогодні в цьому напрямку працюють хіба-що підприємства, що не є державною власністю. До слова, так (залишаючись державною власністю) збанкрутів і винзавод "Виноградівський". Особливо обурює пана Яноша факт об'єднання в адміністраціях управлінь та віддлів туризму з відділами культури, що відсуває власне всі підвиди туризму як такого на задній план.
Перший фестиваль "Середнянське винобрання" пройшов на Закарпатті
Цьогоріч власного винограду не наїмося?
Над виноробством Закарпаття навис домоклів меч!
В Закарпатье гибнет молодая виноградная лоза