Право працівника на працевлаштування до призову на військову службу

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, як це закріплено ст. 17 Конституції України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України призов або вступ на військову службу або альтернативну (невійськову) службу є підставою для припинення трудового договору. Після проходження військової служби працівник має право повернутися на роботу. Абзацом першим п. 3 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 –ХІІ визначено, що за військовослужбовцями строкової служби, які до призову
працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно
від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з
військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк
на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу.
У разі повернення на попередню роботу після закінчення військової служби особи, яку звільнено з роботи у зв'язку з призовом на військову службу
законодавством України не передбачено розірвання трудового договору з працівником, який прийнятий на відповідну роботу колишнього працівника.
Звільнення працівника, який прийнятий на робоче місце призваної особи на військову службу та після її повернення буде вважатися неправомірним.
Таким чином, необхідність у звільненні працівника, що прийнятий на місце роботи призваного на військову службу немає.
Разом з цим, підстави застосування п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу в цьому випадку є також недопустимим.
Проте, коли працівник був прийнятий за строковим трудовим договором на час перебування особи на військовій службі трудовий договір припиняється на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строкового трудового договору. Тільки на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України можна звільняти працівника, якого прийнято на робоче місце звільненої особи у зв'язку з призовом на військову службу.
Отже, зазначеним Законом України № 2011 – ХІІ встановлено право особам, які звільнені з військової служби на працевлаштування на будь –яку посаду, не нижчу за ту, яку вони обіймали до призову на військову службу.

Провідний спеціаліст відділу кадрової роботи та державної
служби Головного управління юстиції у Закарпатській області
М. Ф. Голубка