Анатолій ФІЛІПОВ, головний режисер Закарпатського українського муздрамтеатру: "Театр ніколи й ніде не був, не є і не буде самоокупним!"

Нещодавно виставою „Наталка Полтавка" в Ужгороді відкрився 62-й сезон Закарпатського обласного музично-драматичного театру. Про життя творчого колективу ми поговорили з головним режисером ФІЛІПОВИМ Анатолієм Юхимовичем.

- Доброго дня, Анатолію Юхимовичу. Вітаю Вас з відкриттям сезону. Чи багато глядачів було на прем'єрі?

- Аншлаг. Повний зал був. У нас взагалі на прем'єри приходять часто.

- Дорогі квитки цього року? Чи покривають вони витрати на постановку вистави?

- Театр ніколи й ніде не був, не є і не буде самоокупним. Це надзвичайно складне мистецтво. Люди платять за квиток дуже мало (10 гривень за прем'єру - це мізер. Правда? За такі гроші навіть у кафе не можна сходити). Я розумію, що до нас приїжджають багато різних гастролерів. їм люди платять великі гроші, але вони приїжджають на один раз, і більше їх немає. Театр ніде - ні в Москві, ні в Києві, ні за кордоном - не самоокупався і не зможе самоокупитися. Театр - це багатогранне мистецтво. Тут не тільки драма. Тут і музика, і пластика, тут і хореографія, тут і інші види мистецтва, які між собою переплітаються. І через це затрати надзвичайно великі на постановку вистави, хоча ми дуже мало витрачаємо.

- А хто ж тоді допомагає?

- В принципі має допомагати (я так думаю) в першу чергу держава, тому що вона без мистецтва і культури існувати не може. На жаль, нас тепер не підтримують так, як ми того потребуємо. Через це на сьогодні і культура, і мистецтво в занепаді. Звичайно, це складно. А допомагає нам хто? Ми самі дещо заробляємо: їздимо по гастролях (по Україні зараз), у себе трішечки заробляємо, і от таким чином викручуємося. Але цього занадто мало, щоб театр існував, як слід.

- А як з опаленням цього року? У залі можна сидіти без верхнього одягу?

- Без верхнього одягу складно, але принаймні замерзнути не можна. Цього року нам і включили опалення пізно - в середині листопада.

- Чи приходять до вашого театру працювати молоді актори? Які умови для них створюються?

- Це надзвичайно велика проблема для нашого театру. У нас немає ні квартир, ні гуртожитків для молодих акторів. Іншою проблемою є те, що сьогодні, на жаль, у театральне мистецтво не дуже йдуть люди. Зарплати у наших акторів мізерні, і тому це не дуже привабливо. Сьогодні прибиральниця, яка має дві-три точки, отримує більше, ніж провідний актор у мене. Це соромно, але так воно є. Ми поповнюємо свої кадри за рахунок випускників училища культури. Готові взяти талановитих молодих людей навіть з вулиці.

- Ви часто виїжджаєте на гастролі. Як Вас там сприймає публіка?

- Дуже добре. Ми щойно повернулися з Дніпропетровська. Возили туди „Шампанського і карету", „Нічнітрудівниці", „Нічний вартівник і праля", „Чого бажає жінка" і казку „Аладдін". Наш театр всюди сприймають добре. На жаль, вдома не так. До нас студентство не ходить... Якщо раніше театр тримався на студентах, для них це був промінь, це була своєрідна школа, то тепер... такий час настав. Душа в людей черствішає.

- Ужгород називають нетеатральним містом. Ви з цим погоджуєтеся?

- Мені дуже прикро говорити про це, але мої друзі з інших міст не погоджуються приїздити до нас на гастролі, кажучи, що в нас люди нетеатральні. Хоча я ще пам'ятаю ті часи, коли в нас була інша інтелігенція, коли люди були більш близькі до театру.

- Як ви вважаєте, чим можна цьому зарадити?

- Треба починати виховувати культуру з дитячого садочка. Проте в наш час мами і тата на заробітках, їм не до цього. Життя складне. І в школах не належним рівнем прививають любов до мистецтва. Ніхто цим не займається.

- Які вистави, на вашу думку, найцікавіші в цьому сезоні і що у Вас є для молоді?

- У нас майже все розраховане на молодь. Але я не можу сказати, які вистави кращі, а які - ні. Для мене вони всі найкращі. Кожна вистава для мене як дитина. Вона може бути вдалою і невдалою, але все одно є рідною. А взагалі у нас зараз йдуть вистави „Танго для тебе", „Потрібен брехун", „Шампанського і карету", „Куплю чоловіка за бакси" та ін.

- Ваш театр бере участь у фестивалях, отримує нагороди?

- Ми, звичайно ж, беремо участь у багатьох фестивалях і виграємо призи, але не це для нас головне. Найголовніше- це вдячність глядачів. Найкращий подарунок для нас - коли наш театр сприймають люди. Більших нагород нам не потрібно.

Марія РИБЧИНКО, студентка відділення журналістики УжНУ, "Карпатська Україна"
"Наталка-Полтавка" відчинила двері Закарпатського українського музично-драматичного театру в його 62-му театральному сезоні
Союз театральних діячів Російської Федерації подякував владі Закарпаття за ефективне "збереження єдиного театрального простору"
Будівля Закарпатського українського драмтеатру як дірявий саркофаг видовищної культури...
Закарпатський обласний державний російський драматичний театр у Мукачеві святкує своє 60-річчя